Рішення № 101216958, 05.10.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1027/20

Провадження № 2/653/315/21

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Делалової О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Мироненко Т.А.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк»про визнання договору іпотеки недійсним.

Свій позов обґрунтовує тим, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є відповідач по справі Публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк» (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, який забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 452 від «21» серпня 2008 р., укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником - ОСОБА_3 , за умовами якого Позичальник зобов`язаний Іпотекодержателю не пізніше 20 серпня 2024 року повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Предметом іпотеки є: нерухоме майно - однокімнатна квартира, житловою площею 17,6 кв.м., загальною площею 33,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу на праві власності (Іпотекодавцю). Даний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Кравцовим К.О., зареєстровано в реєстрі за № 2685.

Позивач вважає, що вказаний договір іпотеки є недійсним, оскільки на час укладання та нотаріального посвідчення договору іпотеки 21 серпня 2008 року у квартирі, що є предметом іпотеки, були зареєстровані та фактично проживали двоє малолітніх дітей позивача - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які за законом мали право на це житло, бо воно належить на праві власності їх матері, позивачу по справі на підставі договору купівлі продажу, посвідченому Генічеською державною нотаріальною конторою 04.05.2004 року за р.№ 1-261. Тому цей договір іпотеки міг бути вчинено з попереднього дозволу органів опіки та піклування, про що у самому договорі не зазначено.

На даний час, приватний виконавець Пирожок Є.В. 05.12. 2019 року описав та арештував квартиру АДРЕСА_2 , та постановою від 23.12.2019 року оцінив вказану квартиру та виставив її на публічні торги, фактично викинувши на вулицю 2-х неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані та мешкають разом з позивачем у цій квартирі, тому позивач, посилаючись на наявний факт порушення прав дітей, була вимушена звернутись з позовом до суду про захист прав неповнолітніх на житло.

Ухвалою судді Крапівіної О.П. від 30.04.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Оскільки суддю Крапівіну О.П. було звільнено у відставку, дана справа була повторно розподілена системою автоматизованого розподілу судді Делаловій О.М., ухвалою якої від 19.11.2020 року позов прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

07.12.2020 року ОСОБА_4 надіслала клопотання про залучення по даній справі її в якості третьої особи, оскільки розгляд даної справи може вплинути на її права та інтереси, пов`язані із правом власності на спірну квартиру, яка була продана їй банком на торгах, у зв`язку з чим ухвалою суду від 05.02.2021 року ОСОБА_4 було залучено в якості третьої особи.

12.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача. Зазначає, що 21.08.2008 року Третя особа ОСОБА_3 уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» Кредитний договір № 452, за яким він одержав кредит в сумі 82 800,00 гривень зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом 20,0 % річних терміном з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2024 року під заставу Предмету іпотеки. Виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири позивача на умовах укладеного Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Кравцовим К.О. за реєстровим № 2685. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором, Відповідач був змушений звернутись до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за кредитним договором в сум 111 785,41 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки, які були задоволені в повному обсязі. Органами ДВС неодноразово відкривались виконавчі провадження щодо стягнення боргу за судовими рішеннями та в останнє судові рішення перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є.В. ВП № 59744450.

Щодо визнання недійсним Договору іпотеки відповідач вказує, що позиція позивача свідчить не про намагання захистити порушені права дітей, а на ухилення від виконання судових рішень та перекладання усього тягаря відповідальності на відповідача. Крім того, відповідач звертає увагу, що до укладення Договору іпотеки Позивачем було надано Домову книгу за адресою розташування Предмету іпотеки, в якій були відсутні записи про зареєстрованих осіб, в тому числі про малолітніх/неповнолітніх осіб. Надана Позивачем Домова книга була видана 08.07.2008 року замість втраченої, натомість Позивач додає до позовної заяви зовсім іншу за змістом копію Домової книги. Крім того, на момент укладення Договору іпотеки Позивач був зареєстрований за іншою адресою (Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Новодмитрівка-1). Також, відповідач зазначає, що до укладення Договору іпотеки позивачем була складена та підписана Заява, якою вона підтвердила, що не перебуває в фактичних шлюбних відносинах, Предмет іпотеки належить на праві власності та неповнолітніх, які б мали право користування Предметом іпотеки немає.

Так, відповідач вважає, що позивачем не доведено яким чином укладання Договору іпотеки суперечило правам та інтересам дітей, в чому полягає звуження обсягу існуючих майнових прав дітей або порушення їх охоронюваних законом інтересів, зменшення або обмеження прав та інтересів дітей щодо предмету іпотеки, в чому полягали порушення гарантій збереження прав дітей на житло, також не доведено обмеження права користування житлом дітьми позивача протягом часу перебування квартири в іпотеці відповідача. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволення позову в повному обсязі, через його необґрунтованість.

22.03.2021 року, залученою третьою особою ОСОБА_4 , були подані письмові пояснення, в яких зазначено, що предметом даної справи є договір іпотеки, на підставі якого була винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності, потім винесена постанова про опис та арешт майна боржника. В результаті торгів, ОСОБА_4 стала власником квартири, яка попередньо належала позивачу. Тому ОСОБА_4 просить суд встановити законність дій з боку позивача або відповідача, враховуючи її інтереси, як власника.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Вказала, що третя особа по справі ОСОБА_3 ввів її в оману, скориставшись її довірою, забрав паспорт, уклав кредитний договір із відповідачем під заставу квартири. Згодом, ОСОБА_3 припинив сплачувати заборгованість за кредитом, у зв`язку з чим в примусовому порядку її квартиру було реалізовано на торгах за борги. Яким чином позивач та її діти були зняті з реєстрації за спірною квартирою та зареєстровані за іншої адресою, вона не знає. ОСОБА_1 вказує, що вона з реєстрації не знімалася, так само і не знімала з реєстрації своїх дітей, однак суду підтвердила, що підписувала якісь документи у нотаріуса.

Відповідач - представник ПАТ АБ «Укргазбанк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав що договір іпотеки укладений із дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Третя особа - ОСОБА_3 до судового засіданні не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа - ОСОБА_4 до судового засіданні не прибула, але просила розглянути справу за її відсутністю, вирішення справи поклала на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_8 , яка працює разом з позивачем в школі №3 та проживає по сусідству, в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_1 придбала квартиру у 2004 році та постійно в ній проживала разом із своїми дітьми.

Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою по тамбуру, підтвердила, що ОСОБА_1 разом з дітьми постійно проживала в квартирі з моменту її придбання, ніколи не виїжджала з неї. Також, додала що її прописку вона особисто бачила ще до 2008 року.

Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою позивача з першого поверху, пояснила суду, що ОСОБА_1 завжди проживала в квартирі з часу її придбання.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 суду були подані наступні докази:

- копія договору іпотеки від 21.08.2008 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , який забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 452 від «21» серпня 2008 р., укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником - ОСОБА_3 , за умовами якого Позичальник зобов`язаний Іпотекодержателю не пізніше 20 серпня 2024 року повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Предметом іпотеки є: нерухоме майно - однокімнатна квартира, житловою площею 17,6 кв.м., загальною площею 33,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу на праві власності (Іпотекодавцю). Даний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Кравцовим К.О., зареєстровано в реєстрі за № 2685;

- копія інформаційної довідки з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №184270680 від 10.10.2019 року, відповідно до якої на квартиру АДРЕСА_2 накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника ВДВС Іванівського РУЮ від 08.04.2010 року, ВП АЕ №634244;

- копії свідоцтв про народження серій НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відповідно до яких ОСОБА_1 є матір`ю дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- копія домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_3 , з якої вбачається факт прописки позивача та її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній квартирі;

- копія довідки №866 від 24.03.2020 року, складеної відділом ведення реєстру територіальної громади міста Генічеської міської ради, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 , її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 ;

- копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00029984498 від 18.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1 ,

- копія постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.12.2019 року, якою постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_11 у виконавчому провадженні з примусового виконання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.08.2008 року, а також звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 ;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника від 05.12.2019 року, якою постановлено описати та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

- копія Талону-повідомлення єдиного обліку №563 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу події від 31.01.2021 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Генічеського РВП із заявою про те, що ОСОБА_3 не сплачує кредит за договором з банком «Укргазбанк», де заявниця є поручителем.

Так, ОСОБА_1 посилається на порушення прав її неповнолітніх дітей, оскільки вони були зареєстровані та постійно проживали разом із матір`ю у квартирі, яка є предметом іпотеки. Вважає, що договір іпотеки нерухомого майна має бути визнаний недійсним з тих підстав, що на вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування,у зв`язку з чим позивач вважає, що договір іпотеки укладений з порушенням вимог чинного законодавства

Відповідачем на підтвердження законності укладення договору іпотеки суду подані наступні докази:

- копія домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_3 , з якої вбачається факт реєстрації лише ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_5 , а також факт зняття їх 16.07.2008 року з реєстрації;

- копія заяви ОСОБА_1 до ВАТ АБ «Укргазбанк» від 21.08.2008 року, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомила, що нас час придбання та на час підписання договору іпотеки квартири АДРЕСА_4 , вона в шлюбі та в фактичних шлюбних відносинах не перебуває, квартира належить їй на праві приватної власності, неповнолітніх, які б мали право користування об`єктом - немає;

- копія паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрована в с. Новодмитрівка 06.08.2008 року;

- копія рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19.01.2010 року, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 111 785,41 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено; стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 21.08.2008 року 5616,00 грн., збитки в сумі 76 320,00 грн. неповерненої суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню, заборгованість за відсотками в сумі 19 152,08 грн., пеня за простроченими відсотками в сумі 3888,50 грн., пеня по простроченій заборгованості по кредиту в сумі 1058,83 грн., штраф за відсутність страхування предмета іпотеки в сумі 5750,00 грн.; та звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , належну ОСОБА_1 ;

- копія додаткового рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 23.05.2017 року, яким було доповнено резолютивну частину рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19.01.2010 року, а саме: при зверненні стягнення на предмет іпотеки - однокімнатної квартири, житловою площею 17,6 кв.м., загальною площею 33,4 кв.м, розташовану в будинку АДРЕСА_3 , належну на праві власності ОСОБА_1 , зарахувати на рахунок ПАТ «Укргазбанк» суму боргу у розмірі - 111 785,41 грн.;

- копія заочного рішенні Генічеського районного суду Херсонської області від 28.12.2016 року, яким позов ПАТ АБ «Украгазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості було задоволено; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 452 від 21.08.2008 року в розмірі 330 023,40 грн., з яких 115 579,70 грн. прострочена заборгованість по процентах ; 89 801,86 грн. пеня за прострочення погашення кредиту; 118 891,84 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; а також штраф за невиконання п. 3.3.4. Договору іпотеки 5 750,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки однокімнатну квартиру, загальною площею 33.4 кв.м., житловою площею 17.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки, на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», за ціною встановленою суб`єктом оціночної діяльності при проведенні виконавчих дій, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна. Решту коштів від реалізації предмета іпотеки, в разі їх наявності після погашення визначеної заборгованості, повернути ОСОБА_1 .

Відповідач посилається на відсутність правових підстав щодо визнання договору іпотеки недійсним, вказуючи на те, що при його укладанні були дотримані усі вимоги чинного законодавства.

Крім того, третьою особою ОСОБА_4 були подані наступні документи:

- копія акту про реалізацію предмета іпотеки від 28.05.2020 року, з якого вбачається, що при проведенні електронних торгів від 18.05.2020 року переможцем визнано ОСОБА_4 , якою були перераховані кошти за придбаний предмет іпотеки в сумі 182 995,40 грн.;

- копія свідоцтва від 18.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кравцовим К.О., відповідно до якого їй, на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки, належить однокімнатна квартира АДРЕСА_4 , яка придбана за 182 995,40 грн., та яка раніше належала ОСОБА_1 ;

- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №232991677 від 18.11.2020 року, відповідно до якого за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину, підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Судом було витребувано від приватного нотаріуса Кравцова К.О. документи, на підставі яких був посвідчений договір іпотеки від 21.08.2008 року.

Як вбачається з документів, наданих приватним нотаріусом Кравцовим К.О., що для укладення договору іпотеки від 21.08.2008 ОСОБА_1 було подано договір купівлі-продажу квартири від 04.05.2004 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідка про виписку, з якої вбачається, що з кв. АДРЕСА_2 виписані усі члені сім`ї з 05.08.2008 року, заява, якою ОСОБА_1 підтвердила, що в шлюбі вона не перебуває та неповнолітніх, які б мали право користування об`єктом немає.

Також, надані документи містять: - протокол №747 засідання кредитної комісії Херсонської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» по стандартизованим кредитним продуктам від 13.08.2008 року, яким ухвалено надання дозволу на надання кредиту ОСОБА_3 для споживчих цілей за умовами програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит» в сумі 82 800,00 грн. строком на 192 міс. з відсотковою ставкою 20% річних та сплатою комісії 1,5%від суми кредиту, зі страхування об`єктом застави та житла позичальника та в забезпечення виконання зобов`язань було прийнято квартиру АДРЕСА_2 ; - кредитний договір №452 від 21.08.2008 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , відповідно до якого банк надає позивальнику кредит в сумі 82 800,00 грн. на строк з 21.08.2008 року по 20.08.2024 року із сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 20% річних та в розділі ІІ Умови забезпечення кредиту зазначено, що згідно договору іпотеки №452 від 21.08.2008 року, укладеного одночасно з цим договором між банком та ОСОБА_1 в забезпечення зобов`язань за дійсним договором банком приймається в іпотеку квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Також, судом були неодноразово направлені запити до Іванівської селищної ради про надання відомостей щодо підстав реєстрації ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та підстав зняття їх з реєстрації за адресою: с. Новодмитрівка, Іванівський район, Херсонська область, однак жодної відповіді надано не було.

Так аналізуючи вищезазначені докази суд вважає, що посилання позивача на відсутність при здійснення оскаржуваного договору іпотеки дозволу органу опіки та піклування, що на її думку є підставою для визнання такого договору недійсним є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини, певного правочину, за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що: дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків; сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Таким чином, виключно на батьків, як їх законних представників, покладено обов`язок діяти в інтересах дитини та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини. Такі обов`язки не можуть перекладатися на інших осіб.

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Змістом ст. 405 ЦК України закріплено, що члени сім`ї власника які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення такого факту витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що в даному випадку було вчинено (вище встановлено). Коли з поданих документів встановлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що дитина немає права власності на таке майно (його частину), нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого договору.

Відповідно до практики Верховного Суду України та вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за 282/20595 наявність права користування житлом дитиною доводиться її реєстрацію у цьому приміщенні.

В цьому випадку суд приходить до переконання, що на момент укладення спірного договору іпотеки, діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не набули право користування предметом іпотеки, оскільки набули право користування житлом в с. Новодмитрівка Іванівського району Херсонської області, саме за цією адресою була прописана їх мати -позивач ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку по недобросовісну поведінку позивача ОСОБА_1 , яка будучи іпотекодавцем, оспорює дійсність іпотечного договору на підставі не отримання згоди органу опіки та піклування.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтю 177 СК України, необхідно у кожному конкретному випадку: перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Передбачені статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору.

Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. І такі усі умови були дотриманні з урахуванням вищенаведеного.

Разом з тим, за змістом ст.ст. 17,19 Закону України « Про іпотеку» законодавство не пов`язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов`язання.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті наведених норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що при укладанні договору іпотеки між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми договору.

Окрім того, на момент укладення спірного договору всі його сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи, були попереджені про зміну обсягу зобов`язань, та виявили відносно таких свою згоду, а тому заявлені вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

На думку суду, дії позивача з оскарження спірного договору свідчать про недобросовісне здійснення прав та виконання взятих на себе обов`язків, а і про намагання перекласти відповідальність за свою неспроможність й далі виконувати договірні умови на банк, який вчасно та належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором.

Також, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрацію неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Суд враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Судом встановлено, що оспорюваний договір іпотеки не зменшив і не обмежив права дітей позивача, які продовжують користуватися квартирою, яка є предметом іпотеки і на сьогодні, а приховування позивачем прав дітей на нерухомість у момент укладання іпотечного договору позбавляє її права визнати іпотеку недійсною, оскільки судом встановлено, що перед укладенням договору іпотеки 21.08.2008 року, ОСОБА_1 надала довідку про виписку, відповідно до якої з кв. АДРЕСА_2 виписані усі члені сім`ї з 05.08.2008 року та заяву, якою вона підтвердила, що неповнолітніх, які б мали право користування квартирою немає, що свідчить про те, що позивач достовірно знала про те, що прописка дітей у квартирі, яка є предметом іпотеки, унеможливлює укладення договору іпотеки, у зв`язку з чим вона самостійно виписала дітей з квартири з метою його укладення, а тому дана обставина не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Викладене узгоджується із правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 520/15250/15-ц (провадження № 61-31644св18).

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, ч.3 ст.12 , 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 177 СК України, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», Законом України «Про охорону дитинства», суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.10.2021 року.

Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова