Рішення № 101214208, 15.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/2000/21

Провадження № 2/644/1539/21

15.11.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань – Теліцина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод «Електроважмаш» в якому, просив суд стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 25 146,24 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 24.11.2003 року по 08.10.2020 року позивач працював в ДП «Завод «Електроважмаш» на посаді слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання та у подальшому на посаді стрижневика машинного формування 3 розряду. 08.10.2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату за серпень, вересень, жовтень 2020 року у загальному розмірі 69 964, 17 грн. Враховуючи довготривале та системне порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивач 18.12.2020 р. подав заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. 22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ та 30.12.2020 року відповідач сплатив суму заборгованості із заробітної плати шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача. Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, за період з 09 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року, тобто до дня виплати заробітної плати, який за розрахунком позивача склав 25 146,24 грн., та розрахований наступним чином: 56 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449,04 грн. (середньоденна заробітна плата).Також, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, приниженні, втрати нормальних життєвих зв`язків, скрутному матеріальному становищі. Крім того, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.03.2021 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

30.04.2021 року представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позивачем надано невірний розрахунок розміру середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати за період з 08.10.2020 року (день звільнення) по 30.12.2020 року (день фактичного розрахунку), який складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15, та складає 19 308 грн. 72 коп., а саме 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449,04 грн. (середньоденна заробітна плата).

Вказана різниця робочих днів обумовлена наявністю наказу т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.10.2020 року на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями : понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».

Крім того, представник відповідача просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача на 80%, а саме до 3 861, 74 грн., що врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі. При цьому представник відповідача просить суд враховати нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан, коли відповідач вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціонування галузі.

Крім того, вимогу про відшкодування моральної шкоди представник позивача вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань з вини роботодавця, та не доведено, що саме невиплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Крім того, станом на 30.12.2020 року заробітна плата була виплачена позивачу в повному обсязі, в тому числі вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, а заявлені витрати є неспівмірними із складністю справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні їх правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 24.11.2003 року був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання.

08.10.2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, на підставі наказу керівника ДП «Завод «Електроважмаш» Савюк Л.В. № 456 від 08.10.2020 року.

Згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 996 від 11.11.2021 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 складає 69 964 грн. 17 коп.: за серпень -7 968 грн. 01 коп., за вересень – 10892 грн. 06 коп., за жовтень – 51104 грн. 10 коп. ( в т.ч. компенсація при звільненні та вихідна допомога); середньоденна заробітна плата складає 449, 04 грн.

22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 зазначеної суми заборгованості з урахуванням судових витрат.

30.12.2020 року ДП «Завод «Електроважмаш» було виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 69 964 грн. 17 коп.

За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення позивача ОСОБА_1 та видавши йому трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 449, 04 грн. Вказаний розмір середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 не оспорюється сторонами по справі.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Виходячи з розрахунку позивача ОСОБА_1 станом на 30.12.2020 року час затримки розрахунку із позивачем складає 56 календарних днів (з 09.10.2020 року по 30.12.2020 року).

Разом з цим, представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» суду надано наказ т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказ від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».

Враховуючи наведені накази кількість робочих днів на підприємстві за період затримки розрахунку перед позивачем складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15. , та складає 19 308 грн. 72 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні, за період з 08.10.2020 року по 30.12.2021 року, в сумі 19 308 грн. 72 коп.

Розрахунок проведений судом наступним чином: 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449,04 грн. (середньоденна заробітна плата) = 19 308 грн. 72 коп., отже позовна вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання представника ДП «Завод «Електроважмаш» про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача, до 80%, а саме до 3 861 грн. 74 коп., суд зауважує наступне.

Так, у клопотанні представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» посилається на нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан підприємства, погашення заборгованості із заробітної плати, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача. Проте, з такими посиланнями представника відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, при цьому суду необхідно враховувати:

1) Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2) Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4) Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 19 308 грн. 72 коп. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 19 308 грн. 72 коп., що відповідає наведеним розрахункам, а підстави для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника -відсутні.

Оцінюючи обґрунтованість аргументів, наведених позивачем в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду діями відповідача, і яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 10 000 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано моральну шкоду у розмірі, визначеним останнєю. У зв`язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок дій відповідача, суд виходить з принципів розумності і справедливості та приходить до висновку, що 1000 грн. буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу.

Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., суд зауважує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09.03.2021 року, згідно якого позивачем було укладено договір з адвокатом Новаковим А.І, з якого вбачається, що за надання юридичних послуг розмір гонорару складає 5000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн., що відповідає співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Посилання представника відповідача на неналежне підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суд вважає безпідставними.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 308 грн. 72 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 1000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року.

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк