Рішення № 101209117, 09.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18509/19

Провадження № 2/522/2958/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 оку м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування,

ВСТАНОВИВ:

До суду 01.11.2019 року надійшов позов ПАТ «МТБ Банк», пред`явлений до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за яким просили визнати недійсним договори від 06 червня 2013 року дарування частин (13/1000 частин та 22/1000 частин) ДБК «Аркадія», що складає дачу, за адресою АДРЕСА_1 . за реєстр. №4-1378 та №4-1375 та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (правонаступником якого виступало Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», а тепер є ПАТ «МТБ Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №456/F, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику з 26 червня 2008 року і терміном погашення по 25 червня 2009 року включно шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (валютний) рахунок позичальника у вигляді непоновлювальної лінії кредитні кошти у сумі 543 053 дол. США на наступні цілі: на придбання нерухомості у сумі 500 000 дол. США, а також на сплату страхових платежів у сумі 43 053 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії за надання кредиту у сумі 2 500 дол. США. У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.06.2008 року між банком та ОСОБА_3 26.06.2008 року було укладено договір поруки №38780-С, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник. Вказували, що банк повністю виконав свої зобов`язання та надав позичальнику кредит, останній у свою чергу систематично порушував строки погашення кредиту, сплати відсотків за користування ним.

Вказували, що у зв`язку з фінансовими труднощами позичальника, за його заявами до банку від 21.05.2009 року, 02.06.2010 року та 16.03.2021 року щодо можливості врегулювання кредитної заборгованості, між банком та позичальником 19.06.2009 року, 20.07.2010 року та 24.07.2012 року були укладені додаткові угоди №1, №2, №3 до кредитного договору №456/F від 26.06.2008 року з урахуванням фінансового становища ОСОБА_1 ..

За приписами п.1 Додаткової угоди №1 від 19.06.2009 року на дату її підписання, заборгованість позичальника по основному боргу за кредитним договором становила 485 426, 91 дол. США. З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника термін погашення кредиту за кредитним договором був продовжений до 26 червня 2029 року та відстрочена сплата позичальником прострочених відсотків за кредитним договором, тощо.

Надалі, станом на 20.07.2010 року заборгованість відповідача перед банком за основним боргом без урахування відсотків становила 485 426, 91 дол. США та пунктом 2.1 Додаткової угоди №2 до кредитного договору банк надав позичальнику відстрочення погашення основного боргу за кредитом із червня 2010 року по травень 2011 року включно, розстрочивши позичальнику сплату основного боргу рівними частинами; також за додатковою угодою встановлено порядок сплати прострочених відсотків за користування кредитом; позичальника звільнено від сплати фінансових санкцій за порушення термінів погашення кредиту та відсотків за період із 19 червня по 20 липня 2010 року (п.2.3 додаткової угоди №2), тощо.

У подальшому, з метою зменшення грошового навантаження на позичальника сторони договору узгодили розрахунок сукупної вартості кредиту, графік погашення кредиту в новій редакції (п.п.15.1, 15.2 Додаткової угоди №3 від 24.07.2012 року), сплату процентів за кредитом за зменшеною відсотковою ставкою в певні періоди часу (п.4 додаткової угоди №3) та звільнення від сплати штрафі та пені за порушення позичальником зобов`язань по своєчасному і повному погашенню кредиту. Сплати відсотків за користування кредитом за період із 01.01.2012 року по 24.07.2012 року (п.16 Додаткової угоди №3), тощо.

Між тим, незважаючи на укладення додаткових угод до кредитного договору, позичальник у подальшому систематично порушував умови кредитного договору та внаслідок чого у нього утворилась прострочена заборгованість. Так, станом на 15.01.2013 року прострочена заборгованість за кредитним договором від 26.06.2008 року склала 4 673, 31 дол. США, у зв`язку з чим на адресу позичальника та поручителя банком були направлені вимоги від 15.01.2013 року щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором. Вказували, що 22 травня 2013 року від позичальника на адресу банку надійшла заява про погіршення його фінансового стану та пропозиції врегулювання заборгованості за кредитним договором. 27 травня 2013 року на адресу позичальника та поручителя банком була направлена вимога щодо погашення кредитної заборгованості у розмірі 577 276, 85 дол. США та 24 234, 44 грн., від отримання якої відповідачі відмовились.

У подальшому, 03 вересня 2013 року, між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №4, за якою сторони за погодженням поручителя підтвердили наявність боргу у розмірі 460 628, 82 дол. США та за період із січня 2013 року по травень 2014 року включно позичальник був звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами; між сторонами договору були погоджені питання по сплаті відсотків з 25.05.2013 року до закінчення терміну погашення кредиту (п.3 додаткової угоди); в новій редакції узгоджені Графік погашення кредиту та розрахунок сукупної вартості кредиту (п.12.1, 12.2 Додаткової угоди №4 від 03.09.2013 року).

28 грудня 2017 року між ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору, за якою з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника змінена валюта кредитування за кредитним договором з дол. США на гривню та узгоджена заборгованість за кредитом у розмірі 17 791 230, 90 грн.. Також умовами Додаткової угоди №5 від 28.12.2017 року відповідач за період з 10.12.2014 по 28.12.2017 звільнявся також від сплати штрафів та пені (п.п.3,4 Додаткової угоди №5), тощо.

Умовами Додаткової угоди № 6 до Кредитного договору від 26.06.2008 року, укладеної між Відповідачем-1 та ПАТ «МАРФІН БАНК» 28 грудня 2017 року Банк звільнив Позичальника від сплати частини основного боргу у розмірі 5 431 272,12 грн., в результаті чого та в результаті часткового погашення Позичальником іншої частини заборгованості за Кредитним договором у розмірі 5 102 478,76 грн., на момент укладення цієї Додаткової угоди №6 заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором за основним боргом становила 2 500 000,00 грн. (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), тощо.

Між тим, позичальником умови кредитного договору не виконувались належним чином, у добровільному порядку вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту на задовольнялись, тому банк 30.10.2018 року звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором (справа №522/19181/18). Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року по справі № 522/19181/18 позов банку був задоволений: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за Кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року у редакції Додаткової угоди № 6 від 28 грудня 2017 року в розмірі 2 670 288,97 грн..

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06.09.2019 стосовно відповідача - 1 відкрито виконавче провадження № 59947398 за виконавчим листом №522/19181/18, виданим 15.08.2019 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення коштів у розмірі 2 670 288,97 гри., на кошти боржника постановою від 01.10.2019 накладено арешт.

Банк посилався на те, що станом на теперішній час виконавче провадження триває, але будь-яке майно у боржника (Відповідача-1) на даний час відсутнє і задовольнити вимоги стягувача шляхом звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні не надається можливим, у зв`язку з чим вважають, що порушуються права та інтереси Стягувача (Позивача).

Вказували, що станом на 06.06.2013 року ОСОБА_1 був власником 13/1000 (тринадцяти тисячних) частин ДБК «Аркадія», що складає дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М., 15 лютого 2001 року зареєстрованого у реєстрі за № 517, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 15 лютого 2001 року, в реєстрову книгу № 16С, на стор.14 за реєстровим №60.

Крім того, ОСОБА_1 станом на 06.06.2013 був власником 22/1000 (двадцяти двох тисячних) частин ДБК «Аркадія», що складає дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М., 16 лютого 2001 року зареєстрованого у реєстрі за № 528, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 18 грудня 2001 року, в реєстрову книгу № 16С, на стор.90 за реєстровим №60.

Між тим, у подальшому, 06 червня 2013 року між ОСОБА_1 та його дружиною, ОСОБА_3 , діючою від імені малолітнього сина сторін - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були укладені два договори дарування, за яким відповідач передав у дар належні йому 13/1000 (тринадцяти тисячних) частин та 22/1000 (двадцять дві тисячних) частин ДБК «Аркадія», що складають дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилались на те, що обидві спірні договори дарування були укладені у період існування у відповідача, як позичальника значної суми заборгованості та невиконаних перед банком кредитних зобов`язань. Спірні правочини укладені між найближчими родичами і хоча після укладення вказаних договорів спірне майно набув малолітній син сторін, воно фактично залишилось у володінні та користуванні ОСОБА_1 як позичальника та ОСОБА_3 як поручителя за кредитним договором; реальних дій щодо передачі майна малолітній дитині не відбулась. Таким чином, вважають, що у зв`язку з обізнаністю щодо неспроможності погасити існуючі кредитні зобов`язання, ОСОБА_1 , передбачаючи негативні наслідки для себе в разі можливого звернення банку з позовом про звернення стягнення на це нерухоме майно (частини ДБК «Аркадія»), намагаючись уникнути відповідальності, здійснив безоплатне його відчуження на користь свого сина. Вважають, що укладені правочини є фіктивними, порушують права та інтереси банку та мають бути визнані судом недійсними.

Посилались на те, що про існування оскаржуваних договорів вони дізнались лише 18.01.2019 року при розгляді Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи №522/12984/18 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину - договору земельного сервітуту, укладеного між відповідачами 15.03.2013 року. Вважають, що строк звернення до суду з дійсним позовом не є пропущеним.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 16.12.2019 року.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника позивача про забезпечення позову.

У зв`язку з неявкою сторін 16.12.2019р. підготовче засідання відкладено на 03.02.2020 р..

Ухвалою суду від 03.02.2020 року було розглянуто та частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії договорів дарування об`єктів нерухомого майна: 13/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101, та 22/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101, укладених 06 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 , посвідчених 06.06.2013 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим Костянтином Леонтійовичем та зареєстрованих 06.06.2013 року в реєстрі нотаріальних дій за №4-1378 та за №4-1375, а також документи, на підставі яких укладені вказані правочини.

Розгляд справи було відкладено на 16.03.2020 року.

До суду 24 лютого 2020 року надійшов лист Приморської державної нотаріальної контори від 11.02.2020 року, в якому зазначено, що витребувані документи знаходяться в Одеському державному нотаріальному архіві (а.с.187, т.1).

Представником відповідачів 16.03.2020 року надано суду відзив на позов (а.с.197-207, т.1), згідно якого заперечував проти позов та просив відмовити повністю. Стороною відповідачів було визнано факт укладення кредитного договору №456-F від 26.06.2008 року та факт забезпечення кредитних зобов`язань порукою ОСОБА_3 за договором поруки №38780-С від 26.06.2008 року. Додатково зазначено, що 26 червня 2008 року між сторонами (банком та ОСОБА_1 ) було укладено договір іпотеки, предметом якого була земельна ділянка № НОМЕР_1 , пл.0,0208 га, та земельна ділянка № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . На час укладення оскаржуваних договорів дарування від 06.06.2013 року діяв договір про зміни №4 до Договору іпотеки від 15.06.2012 року, згідно якого предметом іпотеки забезпечувались зобов`язання відповідача у сумі 543 053 дол. США.. Посилався на те, що укладаючи оскаржувані договори дарування відповідачі не мали на меті уникнути відповідальності за кредитним договором, оскільки поточні зобов`язання були забезпечені існуючою іпотекою із зміною і вартість предмету іпотеки перевищувала розмір заборгованості. Наполягав на тому, що оскаржувані договору не є фіктивними та, що відповідач не володіє даром передбачення, а отже не міг передбачити в червні 2013 року негативні наслідки для себе у разі звернення банку до суду шляхом звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на нерухоме майно. Вважають, що вимоги банку є необґрунтованими та недоведеними.

У зв`язку з неявкою сторін 16.03.2020 року, 04.05.2020 року розгляд справи відкладався.

До суду 01.06.2020 року надійшло клопотання представника позивача, згідно якого просила витребувати докази із Одеського державного нотаріального архіву

Ухвалою суду від 09.06.2020 року витребувано з Одеського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії договорів дарування об`єктів нерухомого майна: 13/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101, та 22/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101, укладених 06 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 , посвідчених 06.06.2013 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим Костянтином Леонтійовичем та зареєстрованих 06.06.2013 року в реєстрі нотаріальних дій за №4-1378 та за №4-1375, а також документи, на підставі яких укладені вказані правочини.

У підготовче засідання призначене на 22.06.2020 року сторони не з`явилися, представником відповідачів - ОСОБА_4 надано суду заяву про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 27.07.2020 року.

Також, 22.06.2020 року на адресу Одеського державного нотаріального архіву повторно було направлено копію ухвали суду від 09.06.2020 року про витребування.

Одеським державним нотаріальним архівом 17.07.2020 року на виконання ухвали суду від 09.06.2020 року було надано суду належним чином завірені копії Договорів дарування, посвідчених державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, 06.06.2013 року за реєстровими №4-1378 та за №4-1375, та копії документів на підставі яких посвідчено вищезазначені Договори (а.с.1-59, т.2).

У підготовче засідання 27.07.2020 року відповідачі не з`явилися, їх представником ОСОБА_4 24.07.2020 року було надано суду заяву про відкладення розгляду справи. У підготовче засідання з`явилася представник ПАТ «МТБ Банк» - адвокат Бланковська Г.О., проти відкладення розгляду справи не заперечувала.

Розгляд справи відкладено на 12.10.2020 року.

У підготовче засідання 12.10.2020 року представник ПАТ «МТБ Банк» не з`явився, надала суду клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі Чернолуцької Ю.А. від 10.06.2020 року. Також надала суду заяву, в якій просила задовольнити зазначене клопотання, закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті, справу просила розглядати за її відсутністю.

Відповідачі у підготовче засідання не з`явилися, представником ОСОБА_4 надано суду заяву, в якій останній просив приєднати до матеріалів справи копію договору про розірвання Договору іпотеки від 28.12.2017 року (а.с.76-77, т.2), не заперечував проти закриття підготовчого засідання, справу просив розглядати за його відсутністю.

Ухвалою суду від 13.10.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020 року.

У судове засідання 18.11.2020 року з`явилася представник позивача - ОСОБА_5 , інші учасники процесу у судове засідання не з`явилися, розгляд справи відкладено на 11.03.2021 року.

У судове засідання призначене на 11.03.2021 року з`явилися представник позивача - ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Судаков В.В., надали суду пояснення щодо обставин справи, співвідповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся через ОСОБА_1 , причини неявки суду не повідомив, по справі оголошено перерву до 01.04.2021 року.

У судове засідання призначене на 01.04.2021 року з`явилася представник позивача - ОСОБА_5 , надала суду додаткові пояснення, просила суд задовольнити позов.

У судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Судаков В.В., надали суду пояснення, просили суд відмовити у задоволенні позову.

По справі оголошено перерву до 17.06.2021 року.

У судове засідання 17.06.2021 року з`явилися представник позивача - ОСОБА_5 та представник відповідача - адвокат Судаков В.В., який заявив клопотання про відкладення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання співвідповідача, розгляд справи відкладено на 07.09.2021 року.

У судове засідання 07.09.2021 року з`явилися відповідач ОСОБА_1 , який заперечував проти позову та просив відмовити; та представник позивача - ОСОБА_5 , яка заявила клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , та просила суд в цій частині закрити провадження.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року було задоволено клопотання представника позивача, прийнято відмова від частини позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 , та в цій частині провадження у справі було закрито.

По справі було оголошено перерву до 09.11.2021 року.

У судовому засіданні 09.11.2021 року були присутні:

-Представник позивача - ОСОБА_5 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити за обставин, викладених у позові.

- співвідповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся через ОСОБА_1 , причини неявки суду не повідомив.

-Відповідач та його представник - ОСОБА_4 , які позовні вимоги не визнали та просили відмовити за обставин, викладених у відзиві, посилались на дійсність оскаржуваних правочинів.

Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, прийшов до наступних висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (далі Позичальник/ Відповідач 1) було укладено Кредитний договір № 456/F, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунка на поточний (валютний) рахунок Позичальника у вигляді непоновлювальної лінії кошти у сумі 543 053,00 дол. США на наступні цілі: на придбання нерухомості у сумі 500 000,00 дол. США, а також у сумі 43 053,00 дол. США на сплату страхових платежів у видках та порядку, передбачених умовами Кредитного договору (далі Кредитний договір).

Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, що не заперечуються сторонами.

12 листопада 2010 року Банк змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» (скорочене найменування ПАТ «МАРФІН БАНК»), який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» у повному обсязі по усім його правам та обов`язкам.

05 березня 2018 року Банк змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» (скорочене найменування ПАТ «МТБ БАНК»), який є правонаступником публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» у повному обсязі по усім його правам та обов`язкам.

У подальшому, 19.06.2009, 20.07.2010, 24.07.2012, 03.09.2013, 28.12.2017 між Банком та Позичальником - ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод №1, №2, №3, №4, № 5 та №6 до Кредитного договору № 456/F від 26.06.2008р..

За умовами п. 1 Додаткової угоди №5 від 28.12.2017 до Кредитного договору сторони, керуючись Постановою правління НБУ №461 від 06.08.2009 узгодили суму заборгованості за Кредитним договором з урахуванням всіх попередніх змін до Кредитного договору, яка становить 460 556,57 дол. США - заборгованості за кредитом, 156 295,69 дол. США заборгованість за нарахованими відсотками, 270 220,62 грн. пені та 64 091,32 грн. штрафів (п.1.1).

Крім того, в даній Додатковій угоді №5 від 28.12.2017 до Кредитного договору сторони погодили змінити валюту Кредиту за Кредитним договором з долара США на гривню, в зв`язку з чим погодили, що заборгованість Позичальника, зазначена в п.1.1 даної Додаткової угоди № 5 на дату укладення цієї Додаткової угоди №5 становить 17 791 230,90 грн., з яких:

- Заборгованість за Кредитом 13 033 750,93 грн.;

- Заборгованість за нарахованими відсотками 4 423 168,03 грн.;

- Пеня 270 220,62 грн.;

- Штрафи 64 091,32 грн. (п.1.2).

Того ж дня, 28.12.2017 між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №6 до Кредитного договору № 456/F від 26.06.2008р. згідно п. 1 якої Сторони дійшли згоди, що Банк звільняє Позичальника від сплати частини основного боргу у розмірі 5 431 272,17 грн., в результаті чого, та в результаті часткового погашення Позичальником іншої частини заборгованості за Кредитним договором у розмірі 5 102 478,76 грн. на момент укладення цієї Додаткової угоди №6 заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором за основним боргом становить 2 500 000,00 грн.

У відповідності до п.2 Додаткової угоди №6 від 28.12.2017р. до Кредитного договору №456/F від 26.06.2008р. за погодження сторін Кредитний договір № 456/F від 26 червня 2008 року викладено у новій редакції за умовами якої: Банк зобов`язався надати Позичальнику кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 2 500 000 грн. (далі Кредит), а Позичальник зобов`язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку Кредит, сплати за користування Кредитом проценти у розмірі 7,0 % річних з 28.12.2017р. по 27.12.2018р. включно, та 18,0% річних з 28.12.2018р. і до закінчення строку дії Кредитного договору, сплатити комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього Договору (п. 1.1). Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на строк з «26» червня 2008 року по «27» грудня 2024 року включно (п. 1.3).

Умовами п. 2.7.1 Кредитного договору №456/F від 26.06.2008р. в редакції Додаткової угоди № 6 від 28.12.2017р. передбачено, що сторони дійшли згоди, що Банк звільняє Позичальника від сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих станом на дату Укладення Додаткової угоди №6 до Кредитного договору, у розмірі 4 423 168,03 грн.

Разом з цим, за умовами п.п.3, 4 Додаткової угоди № 6 від 28.12.2017р. до Кредитного договору сторони домовились, що Банк звільняє Позичальника від сплати штрафу за порушення ним умов Кредитного договору в сумі 64 091,32 грн. та пені в сумі 270 220,62 грн..

Також, згідно матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 26 червня 2008 року укладено Договір поруки № 3880-С, за умовами п.п.1.2, 1.4 якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У зв`язку з укладенням змін до Кредитного договору, відповідні зміни укладались і до Договору поруки.

28.12.2017 між Банком та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №6 до Договору поруки №3880-С від «26» червня 2008 року, якою Поручитель підтвердив надану Кредитору згоду на зміну зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором № 456/F від «26» червня 2008 року, які відображені в укладеній між Кредитором та Боржником Додатковій угоді №6 від «28» грудня 2017 року до Кредитного договору, та підтверджує, у зв`язку з цим, свої зобов`язання за Договором поруки №3880-С від «26» червня 2008 року. Поручитель з умовами Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди №6 від «28» грудня 2017 року ознайомлений, вони йому зрозумілі. Копія Додаткової угоди №6 від «28» грудня 2017 року до Кредитного договору надана Поручителю при підписанні цієї Додаткової угоди №6. Вказане скріплено власноручними підписами Поручителя 28.12.2017р..

Зазначене також було встановлено Приморським районним судом м. Одеси за розглядом справи № 522/19181/18 за позовом банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року по справі № 522/19181/18 позов банку був задоволений: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за Кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року у редакції Додаткової угоди № 6 від 28 грудня 2017 року в розмірі 2 670 288,97 грн..

Ухвалою суду від 15.07.2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 21.05.2019 року було відмовлено та заочне рішення суду від 21.05.2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Згідно листа старшого державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Чернолуцької Ю.А. від 10.06.2020 року (а.с.72, т.2), станом на 10.06.2020 року боржником ( ОСОБА_1 ) борг за виконавчими листами Приморського районного суду м. Одеси №522/19181/18 від 15.08.2019 року не сплачено; залишок боргу - 2 670 288,97 грн. (ВП 59947398) та 40 935, 34 грн. (ВП 59947232).

Також, згідно матеріалів справи, між банком та ОСОБА_1 у забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором від 26.06.2008 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В. 26.06.2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 3659 (а.с.200-204, т.1).

Предметом іпотеки були: земельна ділянка № НОМЕР_1 , пл.0,0208 га, та земельна ділянка № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Згідно Договору про зміни №4 до Договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_1 15.06.2012 року (а.с.205-206, т.1), предметом іпотеки забезпечувались зобов`язання позичальника за вищевказаним кредитним договором у сумі 543 053 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7905.

При цьому, суд враховує, що при зверненні до суду з відповідним позовом, банк про існування вказаних іпотечних відносин із ОСОБА_1 суду не повідомив.

Суд вбачає, що у подальшому, 28 грудня 2017 року між банком та ОСОБА_1 було укладено Договір про розірвання вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В. 26.06.2008 року за реєстровим № 3659 (а.с.76-77, т.2). За договором також були припинені заборони відчуження предмету іпотеки.

Також, за розглядом справи судом встановлено, що 06 червня 2013 року між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_3 , яка діяла від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , як обдарованим, було укладено два договори дарування за реєстраційними номерами №4-1378 та №4-1375, за якими відповідач подарував у приватну власність ОСОБА_2 13/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101, та 22/1000 частин ДБК «Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 76745351101.

Вказані договори були посвідчені державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим Костянтином Леонтійовичем та зареєстровані 06.06.2013 року в реєстрі нотаріальних дій за №4-1378 та за №4-1375.

На час укладення даних договорів дарування будь-яких обтяжень подарованого майна судом не встановлено.

Згідно п.15 договорів дарування, сторони засвідчили, що договори не носять характер фіктивного та удаваного правочину, не приховує інших правочин і відповідає нашим дійсним намір створити для себе юридичні наслідки, а також свідчимо, що зміст цього договору нам нотаріусом роз`яснено у повному обсязі.

Звертаючись до суду з дійсним позовом, банк просив визнати оскаржувані договори дарування від 06.06.2013 року недійсними, посилаючись на їх фіктивність, оскільки останні були укладені з наміром позичальника (який був дарувальником) ухилитись у майбутньому від можливих негативних наслідків у разі можливого звернення банку з позовом про звернення стягнення на це нерухоме майно (частини ДБК «Аркадія»). На думку позивача, укладенням даних договорів позичальник намагався уникнути відповідальності, здійснив безоплатне його відчуження на користь свого сина.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК).

Відповідно до ч.2 с.719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК).

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження N 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі N 359/1654/15-ц.

Згідно постанови від 24 липня 2019 року по справі №405/1820/17, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК, ВС урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання ВС, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) у законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема: у банкрутстві (ст.20 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII); при неплатоспроможності банків (ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI); у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII).

Водночас, за висновками ВС, будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

За вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до правил ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Між тим, за розглядом справи судом не встановлено, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено фіктивність оскаржуваних договорів дарування від 06.06.2013 року. При цьому, суд вбачає, що на час укладення оскаржуваних договорів між позичальником ОСОБА_1 та банком існували правовідносини за договором іпотеки, згідно якого зобов`язання позичальника за кредитним договором були забезпечені предметами іпотеки у вигляді земельних ділянок.

Отже, суд вбачає, що з часу укладення оскаржуваних договорів від 06.06.2013 року кредитні зобов`язання банку були забезпечення як порукою ОСОБА_3 та іпотечним майном.

Окрім того, суд вбачає, що сторони (банк та позичальник) неодноразово укладали додаткові угоди до кредитного договору з метою урегулювання спірних правовідносин (останній такий додатковий договір був укладений 28.12.2017 року) та вже після укладання спірних договорів за згодою самого банку 28.12.2017 року було укладено договір про розірвання договору іпотеки від 26.06.2008 року. Тобто сторони врегульовували свої відносини по вказаним зобов`язанням після укладання спірних договорів.

Отже, зазначені дії банку (дод. Угоди), на думку суду, спростовують доводи представника позивача та обставини позову з приводу того, що укладаючи в 2013 року оскаржувані договори дарування ОСОБА_1 мав намір ухилитись від можливих негативних наслідків у вигляді звернення стягнення банком на нерухоме майно.

При цьому, з боку банку не надано доказів щодо неможливості погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна поручителя, доказів звернення з відповідними виконавчими листами до відділів ДВС відносно поручителя.

За викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку.

Статті15, 16ЦК України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення його прав при укладення оспорюваних договорів дарування відповідачами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У зв`язку з чим також не підлягають вимоги про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15-16, 202-203, 215, 216, 234, 377, 526, 575, 610-612, 638-640, 717-719 ЦК України, Земельним кодексом України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст.1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 82, 89, 95, 141, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 18.11.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.