Ухвала суду № 101208194, 18.11.2021, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1/21

Провадження № 2/486/253/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про скасування арешту майна,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідачі ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса),

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідачів Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про скасування арешту.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 вересня 2010 року та 22 листопада 2012 року на все нерухоме майно позивача ОСОБА_1 були накладені арешти на підставі постанов про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконання одного рішення суду у справі №2-83 на підставі одного виконавчого листа від 18 серпня 2010 року, що суперечить вимогам законодавства та порушує права власника майна.

Виконавче провадження закінчено в порядку п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали виконавчого провадження знищені, що унеможливлює зняття арешту виконавчою службою, тому просить скасувати обтяження у вигляді арешту та оголошення заборони відчуження №10258442, зареєстроване 17 вересня 2010 року на підставі постанови державного виконавця Омельченко С.І. б/н від 16 вересня 2010 року, №13282174, зареєстроване 22 листопада 2012 року на підставі постанови державного виконавця Личкань О.О. від 22 листопада 2012 року.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року у підготовчому засіданні задоволено клопотання представника позивача про прийняття уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про скасування арешту. Позовні вимоги обґрунтовані тим самим, чим і первісний позов.

В судове засідання позивач не з`явилась, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін в межах наданих письмових доказів.

Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 /а.с.12-13/.

Розпорядженням міського голови від 18 січня 2016 року №19-р «Про перейменування вулиць та проспектів у місті Южноукраїнську» пр. Леніна перейменовано в пр. Незалежності.

Як вбачається з витягу ВП-спецпідрозділ, сформованого державним виконавцем на адвокатський запит представника позивача 14 грудня 2020 року, 16 вересня 2010 року на підставі виконавчого листа від 18 серпня 2010 року №2-83 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 130889,49 грн., державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з одночасним накладенням арешту на все майно боржника. В межах проведення виконавчих дій 20 липня 2011 року був призначений експерт для оцінки арештованого майна та 16 березня 2012 року були проведені прилюдні торги, які не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців. 27 квітня 2012 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 (відмова стягувача від майна боржника) /а.с.19-20/.

Відповідно до ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року, який діяв на момент вчинення зазначених виконавчих дій, у разі, якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Таким чином, державний виконавець одночасно із поверненням виконавчого документу зобов`язаний був скасувати арешт на майно, накладений постановою від 16 жовтня 2010 року, проте він цього не зробив.

29 жовтня 2012 року виконавчий лист повторно був пред`явлений до виконання, 02 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження №34971159 /а.с.17-18/. Дане виконавче провадження було закінчено 22 квітня 2013 року, виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). Як вбачається із витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт був накладений саме в межах зазначеного виконавчого провадження №34971159, проте відомості про зняття арешту також відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином з урахуванням того, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, вона не може пред`являти позов про скасування арешту майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивачка має бути відповідачем у справі.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року №204/2494/20. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 255, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про скасування арешту майна.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова