Постанова № 101207688, 17.11.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1820/21

Провадження № 1-кп/467/158/21

У Х В А Л А

17.11.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Хоміка М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Семенової С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ході розгляду кримінального провадження № 12017150120000783, внесеного до ЄРДР 18 серпня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого середню освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстроком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, постійного місця роботи і стабільного заробітку не мав. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, після отримання підозри про вчинення кримінального правопорушення та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з метою ухилення від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин змінив місце фактичного проживання та вибув за межі м.Южноукраїнська до Російської Федерації, де переховувався значний проміжок часу та перебував у міжнародному розшуку. Вказував на відсутність підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, не підтверджуються, обвинувачений понад 8 місяців перебуває під вартою, має батька та бабусю у м.Южноукраїнську, прохала обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання бабусі.

Обвинувачений прохав застосувати по відношенню до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 листопада 2021 року.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується включно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом пункту четвертого частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. Строк тримання особи під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу, суд виходить з того, що з Миколаївського апеляційного суду по підсудності на розгляд суду надійшов обвинувальний акт з додатками відповідно до положень ч. 4 ст. 291 КПК України, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, докази не досліджені. На даній стадії розгляду кримінального провадження суд позбавлений права надавати оцінку доказам, отриманим під час досудового розслідування, що можуть свідчити про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Відтак, щодо обґрунтованості підозри на даному етапі кримінального провадження суд виходить зі змісту обвинувального акту, затвердженого прокурором та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Окрім цього, суд вважає, що ризик, вказаний прокурором у клопотанні, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, прокурором доведений.

Так, продовжує існувати ризик переховування від суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, знаючи, що до нього може бути застосовано вказане покарання, він може ухилитися від суду, не будучи працевлаштований та не маючим доходу. Крім цього, обвинувачений може залишити межі України, зважаючи на те, що з 18 серпня 2017 року він перебував у міжнародному розшуку.

Наявність ризиків, вказаних у клопотанні, -перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором не доведена.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також судом враховуються позиція, викладена у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року: «Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи».

З урахуванням тривалості обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та того, що судове слідство по справі судом ще не розпочато,суд вважає, що обрання вказаного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені раніше ухвалою суду ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час вони виключають можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому щодо обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 5 статі 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наявність висунутого обвинувачення щодо кримінального правопорушень проти власності та матеріальне становище обвинуваченого, який не працює, не має доходу суд вважає за необхідне визначити йому заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 45400грн.

Керуючись ст.ст. 331, 371-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 15 січня 2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до 15 січня 2022 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Попередити обвинуваченого про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали проголошений 19 листопада 2021 року о 08 годині.

Суддя Т.М.Кологрива