Ухвала суду № 101203673, 02.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.11.2021

Справа № 334/8619/18

Провадження № 6/334/273/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участі секретаря Мазаєвої Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовомАвсарВолкан до ОСОБА_1 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

В обґрунтування заяви вказує, що зазначене рішення суду перебуває на примусовому виконанні в Оріхівському відділі державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Неможливість забезпечення побачень пов`язана не з перешкодами з її боку, а з агресивною поведінкою батька щодо неї та дітей, наслідком чому стало категоричне небажання дітей бачитися з батьком. При згадці про біологічного батька та можливому спілкуванні з ним навіть засобами Інтернет-зв`язку діти сильно нервують, їх охоплює паніка, страх та розпач. Діти прохають у неї захисту.

У своїх поясненнях державному виконавцю заявниця пояснювала, що у разі забезпечення нею побачення дітей з батьком, вона буде діяти всупереч їх волі, що завдасть шкоди їх фізичному та психічному здоров`ю.

Через це у липні 2021 року заявниця звернулась до психолога для психологічного обстеження дітей. За результатами складено висновок, відповідно до якого у дітей сформоване негативне відношення до біологічного батька у зв`язку з випадками домашнього насильства. Діти пам`ятають про відношення батька з матір`ю, який ображав мати. Діти були свідками цього, у них існує побоювання за свою безпеку та безпеку третіх осіб, це спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдало шкоди психічному здоров`ю. Психологічне навантаження на дітей у випадку, коли вони вимушені приймати участь у побаченнях з батьком, можуть завдати шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю.

З урахуванням викладеного, просить відстрочити виконання рішення суду у справі строком на один рік.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримала заяву та просила її задовольнити з наведених вище підстав.

Представник позивача у справі проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на необґрунтованість заяви і на те, що через рік ситуація не зміниться на краще, а позбавлення відповідача можливості бачитися і спілкуватися з дітьми протягом року, безперечно призведе до невиправних наслідків втрати будь якого зв`язку батька і дітей.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02.02.2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Зобов`язано ОСОБА_5 не перешкоджати батькові ОСОБА_4 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом вирішено визначити ОСОБА_4 спосіб участі у спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином:

- надати можливість Авсар Волкану безперешкодно спілкуватися з дітьми засобами інтернет-зв`язку ввечері кожного дня протягом 20 хвилин, з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дітей;

- надати можливість Авсар Волкану безперешкодно спілкуватися з дітьми під час його перебування у місті Запоріжжі протягом одного тижня один раз на три місяці, - у будні дні з 17-00 години до 19-00 години в присутності матері та за попередньою домовленістю, у вихідні дні протягом чотирьох годин в період часу з 10-00 години до 19-00 годинив присутності матері та за попередньою домовленістю, з можливістю вільного пересування по місту Запоріжжю, з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дітей.

Згідно пояснень сторін, в добровільному порядку рішення суду не виконувалось у жодному обсязі.

На теперішній час рішення суду перебуває на примусовому виконанні в Оріхівському відділі державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

На думку ОСОБА_1 , станом на цей час виникла потреба у відстрочці виконання судового рішення в інтересах дітей, оскільки реально існують обставини, які безпосередньо перешкоджають виконанню рішення суду, а саме незадовільний психологічний стан дітей, який підтверджується висновком психолога-психоаналітика щодо психологічного дослідження малолітніх дітей голови Запорізької обласної громадської організації «Об`єднання психологів і психоаналітиків «Взаємодія» ОСОБА_8 .

Дослідивши вказаний висновок психолога-психоаналітика щодо психологічного дослідження малолітніх дітей заявниці, суд критично його оцінює з точки зору доведеності підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Так, фактичні обставини у вказаному висновку викладені і враховані лише зі слів заявниці. При психологічному дослідженні малолітніх дітей психологом відмічається, що психологічне навантаження на дітей у випадку, коли вони вимушені приймати участь у побаченнях з батьком, можуть завдати шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю.

Однак, при цьому психолог у своєму висновку відмічає, що у даному випадку пропонується проведення психологічних консультацій з питань усвідомленого батьківства, що означає усвідомленість у всіх видах взаємодії батьків з дитиною. Фахівці організації можуть допомогти батькам у встановленні глибокого зв`язку із дитиною й розвитком особистості.

Суд враховує, що аналогічний висновок психолога-психоаналітика щодо психологічного дослідження малолітніх дітей надавався суду і під час розгляду справи по суті. Однак, як вбачається з вищенаведеного, до теперішнього часу дій, спрямованих на забезпечення умов для виконання рішення суду, вчинено не було.

Згідно матеріалів справи, в порядку виконання рішення суду державним виконавцем було прийнято постанову від 04.10.2021 року про визначення часу та місця побачення стягувача, який повідом що перебуватиме в Україні з 20.10.2021 до 30.10.2021, з дитиною в присутності матері з 25.10.2021 по 29.10.2021, з 17-00 год., на подвір`ї багатоквартирного будинку, де мешкає боржник з малолітніми дітьми. До виконавчих дій було залучено орган опіки та піклування.

Згідно акту державного виконавця від 25.10.2021, діти вийшли з під`їзду будинку з матір`ю і одразу почали плакати. Після спілкування з дітьми представника органу опіки та піклування ОСОБА_9 діти трохи заспокоїлись, але потім знову почали плакати і говорити, що бояться, що ОСОБА_2 буде ображати їх матір. З метою припинення стресової ситуації для дітей, спілкування було припинено і діти пішли додому. Згідно акту державного виконавця, боржник не забезпечила в повному обсязі побачення стягувача з дітьми, рішення суду не виконано. Діти пішли додому за згодою стягувача, який хотів припинити стресову ситуацію для дітей.

Приписами ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом.

Підстави для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення визначені ч. 3 ст. 435 ЦПК України, яка визначає, що вказане рішення приймається судом у разі наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

З огляду найкращих інтересів дитини, балансу інтересів її батьків, судом було визначено графік участі батька у спілкуванні та вихованні дітей.

Із змісту заяви ОСОБА_1 , акту державного виконавця від 25.10.2021 року вбачається, що перешкодою у виконанні судового рішення є сформоване у дітей сторін негативне ставлення до біологічного батька, який на їх думку може ображати матір.

У пункті 105 рішення «Хабровскі проти України» (заява 61680\10) від 17 квітня 2013 року, ЄСПЛ зазначає наступне «Суд послідовно встановлював, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість воззєднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов`язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз`єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов`язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з одним із батьків можуть виявитися такими, що загрожують цим інтересам або порушують ці права, саме національні органи забезпечують справедливий баланс між ними (див. рішення від 24 квітня 2003 року у справі «Зильвестер проти Австрії», заяви №36812/97 та № 40104/98, п. 58).

В п. 106 цього ж рішення ЄСПЛ наголошує, що «у справах, пов`язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. У справах цього типу адекватність заходу визначається швидкістю його виконання, оскільки сплив часу може мати невиправні наслідки для взаємовідносин між дитиною та одним із батьків, який не живе з нею».

Сприймаючи зміст означених вище наданих стороною відповідача доказів щодо небажання дітей спілкуватися у будь-якій формі з біологічним батьком, певні негативні спогади про батька, суд вважає, що у даному разі не слід обмежувати на рік батька у спілкуванні з дітьми, щоб уникнути невиправних наслідків для взаємовідносин між ними, з урахуванням того, що малолітні діти тривалий час проживають окремо від батька, і між ним і матір`ю дітей очевидно існує стійкий конфлікт.

На думку суду, відстроченням виконання судового рішення на один рік, тільки ускладниться проблема виконання рішення в подальшому, адже жодних обґрунтованих доводів, що по спливу зазначеного проміжку часу відбудуться зміни ставлення дітей до біологічного батька, заявником не наведено.

Такий захід, як тривале обмеження батька у спілкуванні з дитиною є прямим втручанням в конвенційне право, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і державним органами не можна виправдовувати втручання виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад за допомогою професійного психолога шляхом психокорекційної та профілактичної роботи з дітьми, щоб відновити їх позитивний психоемоційний стан, психологічних консультацій з батьками з питань усвідомленого батьківства.

Крім того, передбачений ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження» порядок примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною також забезпечує проведення виконавчих дій з забезпеченням найкращих інтересів дитини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19, 274, 277, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення на один рік у справі за позовом АвсарВолкан до ОСОБА_1 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Складення повного тексту ухвали – 08.11.2021.

Суддя: Турбіна Т. Ф.