Вирок № 101203320, 19.11.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/247/21

Провадження № 1-кп/309/28/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Піцура Я.Я.,

секретар судового засідання Губаль Г.М.,

розглянувши відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12020070050000697 від 01.09.2020) стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, із професійно-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України,

за участю:

прокурора Любки Д.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Хавана Р.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Аннишинця М.В., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 31.08.2020 року, близько 13 год. 45 хв., перебуваючи біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин із сусідом ОСОБА_2 , діючи з необережності, у формі злочинної недбалості, не передбачаючи можливості спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, хоча повинен був та міг передбачити настання зазначених наслідків, наніс йому удар правою рукою в область лобної ділянки голови, в результаті чого той впав із бетонної плити на глиняно-піщане покриття дороги, вдарився лівою половиною тіла, та отримав тілесні ушкодження у вигляді садна правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лобної ділянки голови; закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням, що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тим самим вчинивши дії, передбачені статтею 128 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України, не визнав, суду пояснив, що 31.08.2020 року близько 11 год. прийшов до під`їзду його будинку, де дружина ОСОБА_2 почала ображати його, а потім втекла до квартири. Потім, біля 15 год., повертаючись додому з своєю дружиною, біля під`їзду зустріли ОСОБА_2 , який стояв без палки і ще здалеку почав кричати та пред`являти претензії. Він спробував обійти ОСОБА_2 , а дружина трохи відстала. ОСОБА_2 був дуже збуджений і неадекватний, і вирішив нанести йому удар. Він підняв руки рефлекторно захищаючись, ОСОБА_2 вдарив його по руці, почав хитатися та задкувати, оступився, і упав з тої плити. В цей час його дружина хотіла його підтримати, і той досить м`ягко впав. Потім збіглися сусіди, а також вийшла дружина ОСОБА_2 . Хто викликав швидку не знає, бо вони з дружиною на той час вже були пішли до квартири. Також зазначив, що ОСОБА_2 головою не бився при падінні, не втрачав свідомості після падіння та не дозволяв йому себе підняти. Крові та синяків на голові ОСОБА_2 він не бачив.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, допитаний у судовому засідання потерпілий ОСОБА_2 ствердив, що 31.08.2020 року він сидів на лавці біля свого будинку та побачив ОСОБА_1 , який напередодні «послав» його жінку, через зроблене йому зауваження. Він підійшов до ОСОБА_1 з метою вияснення цієї ситуації, а ОСОБА_1 наніс йому один удар рукою в лоб від якого він упав та не зміг піднятися, бо зламалася рука і нога. Безпосереднім свідком інциденту були лише ОСОБА_1 та його дружина, які після інциденту зібралися і побігли наверх. ОСОБА_1 саме ударив його один разу, а не штовхав. Внаслідок удару він впав назад з площадки на асфальт. ОСОБА_4 не намагалися його підняти, а обвинувачений лише говорив «Вставай». Потім дружина потерпілого винесла йому стілець і підняла його. Він не знає чи чув хтось їхню словесну перепалку, та не пам`ятає чи втратив він відразу свідомість. Падав він на ліву сторону, однак не пам`ятає чи відразу впав, чи спочатку оступився. Також ствердив, що на правій нозі у нього діабетична стопа (розрізана стопа, з якої періодично йдуть виділення), він має інвалідність з 1982 року (діабет), на лівій нозі у нього великий палець розрізаний (операцію робили у 2019 році в Києві). Однак він постійно контролює свій показник «цукру», 4 рази на день та робить ін`єкції інсуліну. До події яка мала місце він ходив без палки, лише коли дуже боліла права нога, то потрібна була палка, але він старався в такі періоди на вулицю не виходити. Також у нього поганий зір: на ліве око він взагалі не бачить, а на праве бачить на 30%. На запитання захисника ствердив, що в момент інциденту він стояв обличчям до під`їзду та спиною до вулиці. ОСОБА_1 в цей час стояв спереді, де стояла дружина ОСОБА_1 не пам`ятає. Також повідомив, що на місці інциденту є котельня, і після удару він посунувся по блясі, після чого впав. Він не рухався у сторону ОСОБА_1 , не хапався за нього у момент падіння. При цьому ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій щоб не дати йому впасти. Після падіння він пробував встати, однак не зміг і побачив, що нога вивернута. Майже відразу почав кликати дружину, яка з кимось посадили його на стілець. Потім приїхала швидка, і його транспортували у лікарню, однак не пам`ятає як його транспортували сидячи чи лежачи. У лікарні йому зробили рентген, однак не пам`ятає де відповідні рентгенівські знімки.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_2 , надала покази, що 31.08.2020 року близько 14.30 год. вона була на кухні своєї квартири, яка знаходиться на першому поверсі будинку, вікно було відкрите, бо було спекотно, однак вона не чула якихось криків чи сварок. Потім почула сильний крик її чоловіка який кликав її на допомогу. Вона вибігла і побачила, що потерпілий ОСОБА_2 лежав на землі, а ОСОБА_4 його тягали держачи за руки. При цьому ноги впиралися у площадку і лежав він головою до вулиці. Вона хотіла його підняти, однак він періодично втрачав свідомість. Сусіди допомогли посадити його на стілець, ОСОБА_2 втратив свідомість, його оббризкали водою та викликали швидку, та після чого поліцію. Також повідомила, що ОСОБА_2 лежав на землі біля під`їзду, біля площадки. Нікого крім ОСОБА_4 у момент інциденту не було, лише потім вибігли сусіди. Коли клали потерпілого на стілець, то побачили, що нога була викривлена у зовнішній бік. Ногу пробували виправити, що не вдалося, однак ствердила, що ОСОБА_2 втратив свідомість від болю внаслідок падіння, а не від виправляння ноги. Коли чоловік був ще при свідомості, він сказав їй: «Він мене вдарив». Конфлікт, який передував інциденту, виник у цей день через котів, які гадять у під`їзді. Вона зробила зауваження ОСОБА_1 з цього приводу, а той її послав. Вона не просила чоловіка ОСОБА_2 з`ясувати обставини конфлікту, однак чоловік про це знав. Після інциденту ОСОБА_2 розказував їй, що ОСОБА_1 його саме вдарив. Наразі вона вже нічого ОСОБА_1 не каже, вони не спілкуються, конфліктів не виникає. Також ствердила, що вона супроводжувала його дорогою до лікарні і транспортування здійснювалося у лежачому стані.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він проживає на 2 поверсі над ОСОБА_2. 31.08.2020 він був вдома та через вікно почув крик і шум. Він вибіг і побачив ОСОБА_2 , який лежав та ОСОБА_4 . Більше нікого з присутніх там не було. ОСОБА_2 був блідим, а вони стояли і хотіли його підняти. Потім вийшла жінка ОСОБА_2 і почали його піднімати. Сусідка винесла крісло, у яке посадили ОСОБА_2 та дали йому таблетку. Після чого перенесли його у холодок. Ствердив, що тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 він не бачив, останній був лише дуже блідий, нічого не говорив, однак крові чи синяків свідок не бачив. У його присутності ніхто про даний інцидент конкретно нічого не говорив, зокрема про те, як це сталося. ОСОБА_2 лише жалівся на ногу та руку. У швидку його посадили на стільці. На уточнюючі питання ствердив, що коли він вийшов, то були присутні лише ОСОБА_4 , які стояли біля ОСОБА_2 та не торкалися його. Дружина ОСОБА_2 вийшла пізніше.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , суду пояснила, що з ОСОБА_2 перебуває у неприязних відносинах. У той день, 31.08.2020 року вони з чоловіком йшли додому з базару. Чоловік йшов першим, а вона за ним. Коли чоловік ступив на площадку перед входом у під`їзд, там стояв ОСОБА_2 , який почав питати щодо образи його жінки. Також обурювався за те, що він змушений був прибирати за котом, який нагадив. Вони зупинилися на площадці біля кочегарки. Чоловік стояв плечима до входу, далі лицем до нього стояв ОСОБА_2 , а вона позаду потерпілого. При цьому ОСОБА_2 стояв без палки, хоча зазвичай ходить з нею. ОСОБА_2 був дуже злий, замахнувся на ОСОБА_1 , той відбився, ОСОБА_2 втратив рівновагу, зробив два кроки і впав на дорогу на ліву сторону. У цей час вона його підтримувала за руку, однак він все одно впав. Ствердила, що її чоловік просто захищався від удару, він не штовхав та не бив потерпілого. Нікого крім них, у момент конфлікту там не було. Сам конфлікт виник з приводу котів. Вони хотіли його підняти, однак він кричав «Залиште мене». Після падіння вийшла жінка ОСОБА_2 , також прийшла ОСОБА_7 , і вони разом підняли його. Вони з чоловіком пішли додому і з балкону квартири вже бачили, що викликали швидку, куди й посадили потерпілого. На уточнюючі запитання ствердила, що ніяких ударів з боку ОСОБА_1 не було. Самого ОСОБА_1 два тижні боліла рука від удару ОСОБА_2 . Також ствердила, що ОСОБА_5 прийшов після падіння, коли вона вже відпускала руки ОСОБА_2 . Після ОСОБА_5 вийшла дружина ОСОБА_2 , а потім здається медсестра ОСОБА_7 , однак вона точно не пам`ятає чи точно у такій послідовності. Вони з чоловіком пішли десь через хвилину після цього.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який є сусідом обвинуваченого та потерпілого, суду пояснив, що він не був очевидцем події, так як був у той час на роботі, і йому майже нічого не відомо з цього приводу. Після того як він прийшов з роботи, приїхала поліція та забрала ОСОБА_4 . Лише потім ОСОБА_5 йому розказував, що був скандал між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_2, ОСОБА_2 замахувався на ОСОБА_1 , а той його штовхнув. А зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 замахнувся і після цього впав. Йому не відомо чи були конфлікти до цього, за кішок знає, бо в під`їзді є запашок і іноді слідно, однак не чув щоб хтось із сусідів робив зауваження.

Згідно протоколу огляду місця події від 02.09.2020 року, проведеного у присутності двох понятих, проведено огляд місця події за адресою АДРЕСА_2 . Безпосереднім об`єктом огляду являється під`їзд до будинку та прилегла територія. Двері до під`їзду металеві коричневого кольору з кодовим замком. Перед під`їздом наявна бетонна плита сіро-білого кольору квадратної форми. Дана площадка довжиною два кроки та шириною два кроки. Далі за плитою розміщена проїзна частина, яка веде до подвір`я будинку шириною п`ять кроків. Висота плити становить 30 см. Вздовж по бордюру наявні зелені рослини. На проїжджій частині дороги асфальтове покриття відсутнє, дорога вкрита трамбованим гравієм. До протоколу додана схема та фототаблиця.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №433 від 19.10.2020 року на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лобної ділянки голови; закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок падіння на твердий тупий предмет з переважаючою поверхнею (підлегле покриття) з ударянням лівою половиною тіла, не виключено, після надання потерпілому прискорення, на що вказують тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми чола. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 31.08.2020 року і не суперечать обставинам справи. Тілесні ушкодження у вигляді садна правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лобної ділянки голови, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і по даній ознаці згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням, потягли за собою розлад здоров`я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №191 від 01.07.2021 року на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лобної ділянки голови; закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням. Підшкірний крововилив в області чола виник від не менше як одноразової дії тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, яким може бути затиснута в кулак рука сторонньої людини. Встановити індивідуальні особливості травмуючого предмету не представляється можливим. Інші тілесні ушкодження, а саме: закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з переважаючою травмуючою поверхнею, яким може бути підлегла тверда площина. Враховуючи тяжкість кістково травматичних ушкоджень, а також наявність підшкірного крововиливу в області чола, більш імовірно їх виникнення при падінні гр. ОСОБА_2 з послідуючим ударом об тверде підлегле покриття, при наданні тілу попереднього прискорення, шляхом нанесення удару тупим твердим предметом в ділянку чола, яким може бути затиснута в кулак рука сторонньої людини. Виникнення вищезазначених тілесних ушкоджень при вільному падінні без надання тілу прискорення з висоти власного зросту та з висоти бетонної плити, яка зображена на аркуші 144 кримінального провадження (зображення №3) з послідуючим ударом об тверду підлеглу площину, менш імовірне.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

При цьому, з приводу доводів захисника Аннишинця М.В. про недопустимість висновків судово-медичних експертиз суд зазначає наступне.

Так, захисник стверджує, що висновок додаткової судово-медичної експертизи №191 від 01.07.2021 року починаючи, з другого абзацу мотивувальної частини та до підсумків, повністю слово в слово, копіює висновок первісної експертизи, а отже на думку захисника експерт не робив жодних досліджень, і такий висновок не можна брати до уваги. З даного приводу суд констатує, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. У даному випадку додаткова експертиза призначалася судом у зв`язку з тим, що у первісній експертизі експертом не було надано повної відповіді на всі питання, які перед ним ставилися. Отже в такому випадку дослідження якихось додаткових нових об`єктів не є необхідним, додаткова експертиза робилася на підставі тих самих вхідних даних, що і первісна, а відтак сама по собі та обставина, що мотивувальна частина висновку додатково експертизи повторює висновок первісної експертизи, не може ставити такий висновок під сумнів, та не є підставою для суду щоб не брати його до уваги. Не робить недопустимими висновки експерта і відсутність у них назви, номера кримінального провадження та кількості томів справи, оскільки експертизи призначалися саме в межах даного кримінального провадження. При цьому суд звертає увагу, що експерт попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновоку експерта, і сумнівів щодо неупередженості експерта у суду немає. Відтак суд відхиляє зазначені вище доводи захисника.

Також захисник стверджує, що висновок додаткової експертизи є нечітким, оскільки експертом вказані два можливі варіанти виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого з певними імовірностями щодо кожного. З цього приводу суд зазначає, що надання експертом відповіді на певні питання із зазначенням імовірності причин виникнення певних обставин (імовірнісний висновок) само по собі не робить такий висновок експерта неналежним чи не допустимим доказом. Такий висновок експерта оцінюється судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема показами обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також відповідями експерта на інші питання висловлені у категоричній формі, що і буде судом зроблено.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Повертаючись до обставин даної справи суд констатує, що за версією сторони захисту, яка стверджує про невинуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, обвинувачений ОСОБА_1 не наносив ударів потерпілому ОСОБА_2 , а саме потерпілий ОСОБА_2 , перебуваючи в емоційно-збудженому стані, наніс удар ОСОБА_1 , який лише захищався, після чого по інерції оступився та впав з бетонної плити і отримав тілесні ушкодження. Разом з тим дана версія сторони захисту не узгоджується з матеріалами кримінального провадження, зокрема з висновками судово-медичної експертизи №433 від 19.10.2020 року та додаткової судово-медичної експертизи №191 від 01.07.2021 року, позаяк жодним чином не пояснює механізм та причини виникнення у потерпілого ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в області чола. Натомість згідно версії обвинувачення ОСОБА_1 саме наніс удар правою рукою в область лобної ділянки голови ОСОБА_2 , в результаті чого той впав із бетонної плити на глиняно-піщане покриття дороги, вдарився лівою половиною тіла та отримав відповідні тілесні ушкодження. Дана версія обвинувачення повністю узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , а також висновками судово-медичної експертизи №433 від 19.10.2020 року та додаткової судово-медичної експертизи №191 від 01.07.2021 року, згідно яких: 1) підшкірний крововилив в області чола виник від не менше як одноразової дії тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, яким може бути затиснута в кулак рука сторонньої людини; 2) тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням могли виникнути внаслідок падіння на твердий тупий предмет з переважаючою поверхнею (підлегле покриття) з ударянням лівою половиною тіла, не виключено, після надання потерпілому прискорення, на що вказують тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми чола; 3) враховуючи тяжкість кістково травматичних ушкоджень, а також наявність підшкірного крововиливу в області чола, більш імовірно їх виникнення при падінні гр. ОСОБА_2 з послідуючим ударом об тверде підлегле покриття, при наданні тілу попереднього прискорення, шляхом нанесення удару тупим твердим предметом в ділянку чола, яким може бути затиснута в кулак рука сторонньої людини.

Відтак суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , в частині де стверджується, що ОСОБА_1 не наносив удару ОСОБА_2 в область чола. Отже саме версія сторони обвинувачення є тою єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - і є тою версію подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Узагальнюючи наведене, суд вважає доведеним той факт, що падіння ОСОБА_2 на глиняно-піщане покриття дороги, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, сталося саме внаслідок надання його тілу динамічного прискорення від нанесення йому ОСОБА_1 удару рукою затиснутою в кулак в область чола. Отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки із зміщенням; закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки із зміщенням знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із нанесенням йому ОСОБА_1 удару рукою затиснутою в кулак в область чола. При цьому, наносячи ОСОБА_2 такий удар, ОСОБА_1 не передбачав можливості спричинення йому вказаних вище тілесних ушкоджень, хоча й повинен був та міг передбачити настання зазначених наслідків. Тобто у діях ОСОБА_1 має місце необережна форма вини у вигляді протиправної недбалості. А тому вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України є доведеною поза розумнім сумнівом.

Що стосується посилання захисника на перебування ОСОБА_1 у стані необхідної оборони через нанесення йому удару ОСОБА_2 , то слід зазначити, що як визнав сам ОСОБА_1 він не звертався із цього приводу по медичну допомогу, і наявність відповідних тілесних ушкоджень ніде не зафіксована, а отже відсутні підстави стверджувати, що можливі дії ОСОБА_2 могли досягти того мінімального ступеня загрози для ОСОБА_1 , внаслідок чого він міг перебувати у стані необхідної оброни. А отже такі твердження захисника суд також відхиляє.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеним факт:

заподіяння ОСОБА_1 необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України;

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, одружений.

Також, суд враховує думку потерпілого, який має претензії до обвинуваченого матеріального характеру, а щодо міри покарання підтримує думку прокурора з цього питання.

Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середній рівень оцінки ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства в тому числі для окремих осіб.

Визначаючи вид покарання ОСОБА_1 , суд також враховує, що санкцією статті 128 КК України передбачені покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк. Разом з тим, оскліьки ОСОБА_1 є пенсіонером, то в силу приписів ч.3 ст. 56, ч.2 ст. 57 та ч.3 ст. 61 КК України, йому не може бути призначено покрання у виді громадських робіт, виправних робіт чи обмеженнея волі. Відтак, єдиним покаранням, яке згідно санкції статті 128 КК України, може бути призначене ОСОБА_1 , є покарання у виді позбавлення волі, яке з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, слід визначити у мінімальному розмірі.

Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, яке обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вперше, особу обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Про необхідність призначення саме такого виду покарання та звільнення від відбування цього покарання свідчать ті обставини, що ОСОБА_1 кримінальне правопорушення вчинив уперше, є пенсіонером, відтак, на переконання суду, призначення йому покарання, яке передбачатиме тримання ОСОБА_1 в умовах ізоляції, без можливості звільнення від цього покарання, суд вважає надто суворим і невиправданим за наведених обставин.

Також потерпілим ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні, було заявлено до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У своєму позові потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок дій ОСОБА_1 йому спричинено тілесні ушкодження і на лікування ним витрачено 25 171,93 грн. Крім того йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 250 000 грн.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 цивільний позов не визнав з підстав, що він не винен у інкримінованому йому правопорушенні.

Згідно з ч.1ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд констатує, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у виді садна правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лобної ділянки голови, закритого черезвертлюгового перелому лівої променевої кістки із зміщенням. У зв`язку з чим ОСОБА_2 проходив лікування на яке було витрачено 25 171,93 грн., що підтверджується відповідними рахунками, чеками та квитанціями, а отже така сума матеріальних збитків підлягає стягненню з ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Поряд з цим, суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого ОСОБА_2 , яка була завдана кримінальним правопорушенням, та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з ОСОБА_1 з урахуванням характеру та обсягу страждань внаслідок спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яких зазнав цивільний позивач, які з огляду на його стан здоров`я спричинили йому додаткові незручності, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь потерпілого/цивільного позивач ОСОБА_2 35 000 (тридцять пять тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого судом не обирався і клопотання щодо обрання такого обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 171(двадцять п`ять тисяч сто сімдесят одну) гривні 93 коп. матеріальної шкоди та 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Хустського

районного суду Піцур Я.Я.