Рішення № 101193712, 15.11.2021, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1846/18

2/689/13/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2021 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий-суддя Баськов М.М.

за участю:

секретарів судового засідання Кушнір О.М., Грановської Д.А.

представника позивача Шпиляєвої Н.В.

представника відповідача Бровчука М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.10.2010 в сумі 100599,75 грн. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11.10.2010 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. 10.03.2016 Банком відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Gold" та відкрито картковий рахунок, на який був встановлений кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 14.06.2018, виникла заборгованість в сумі 100599,75 гривень, з них: тіло кредиту в сумі 64428,49 грн., по відсотках за користування кредитом в сумі 34821,26 грн., пеня за період з 11.10.2010 по 14.08.2018 в сумі 1350,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала із зазначених у позовній заяві мотивів. Крім того пояснила, що 30.01.2017 відповідачу було надано кошти в сумі 50000 грн. в рахунок миттєвої розстрочки. Відповідач почала використовувати ці кошти. Щомісячний платіж мав становити 5181,54 грн. впродовж року. Крім того, відповідач користувалася послугою "Оплата частинами", щомісячний платіж за якою мав становити 10000 грн. Також відповідач використовувала кредитні кошти на страхування. Всього ОСОБА_1 було здійснено погашення кредиту на суму 13980 грн., всього з січня 2017 року відповідач не повернула отримані кошти в сумі 64428,49 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку оповіщена про час, день і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Представник відповідача - адвокат Бровчук М.В. позов не визнав та пояснив, що 11.10.2010 ОСОБА_1 дійсно підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та отримала кредитну картку "Універсальна". В той же час, 10.03.2016 банк з власної ініціативи переоформив відповідачу кредитну картку на престижну картку "Gold" та відкрив картковий рахунок, кредитний ліміт за якою складав 5000 грн., зі сплатою 3,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Водночас, з тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, що відповідач підписувала переоформлений кредитний договір, заборгованість за яким має намір стягнути позивач. Крім того, 30.01.2017 банк з власної ініціативи перерахував на картку відповідача 50000 грн. Будь-якого документального підтвердження на узгодження зазначених односторонніх дій з відповідачем позивачем не надано. Також відсутні договірні умови надання та строків повернення зазначених коштів, зокрема щодо процентів за користування та неустойки. Тому кредитний договір не може вважатися укладеним і не несе юридичних наслідків для відповідача, відтак позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки її вимоги суперечать чинному законодавству. Окрім того, представник відповідача зазначив, що розрахунок заборгованості, зроблений позивачем по сплаті кредиту, відсотків і пені є односторонньою дією, яка суперечить чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам, оскільки зазначена у розрахунку заборгованість зумовлена безпідставним одностороннім зарахуванням позивачем значної частини сплачених відповідачем коштів не в рахунок повернення отриманих у кредит коштів, а на покриття безпідставно нарахованих відсотків на заборгованість за кредитом. Водночас, згідно проведених відповідачем платежів, вона у повному обсязі виконала обов'язок щодо повернення отриманих у межах кредитного ліміту коштів. Також представник позивача зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення неустойки.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2010 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та отримання нею платіжної картки "Універсальна".

10.03.2016 Банком відповідачці було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Gold" та відкрито картковий рахунок, на який був встановлений кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються: анкетою-заявою ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.10.2010 (а.с. 85); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 10); розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 7-9); випискою за договором станом на 05.04.2021 (а.с. 237-253).

Підписавши 12.10.2010 анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ОСОБА_1 підтвердила, що вона згідна з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підтвердження своїх позовних вимог Банк надав суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 12) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 13-46).

Докази у справі достовірно вказують на те, що в АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок, на який Банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Позивач видав відповідачці кредитну картку, яка використовувалася нею для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору отримала кошти у кредит та користувалася ними.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.08.2018 становить 100599,75 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 64428,49 грн., заборгованості за відсотками в сумі 34821,26 грн., пеня в сумі 1350,00 грн. (а.с. 7-9).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (чертина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.10.2010 вбачається, що в ній відсутні правила надання банківських послуг, тарифи обслуговування кредитних карт, а саме строк дії договору, процентна ставка, сума комісії, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру тощо (а.с. 85).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками та пеню.

На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.10.2010, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Оскільки у анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду (далі Постанова) передбачено, що якщо Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, то з огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові вказує, що оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту в сумі 64428,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд враховує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №554/4300/16-ц, провадження №61-3689св21.

Таким чином, надані Банком виписки за картковими рахунками позичальника разом із іншими зібраними у справі доказами підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Крім того, з цієї ж виписки вбачається, що ОСОБА_1 використовувала кредитну картку як засіб платежу, зокрема останній раз на дану картку були перераховані грошові кошти 07.06.2018, а тому відсутні підстави вважати, що позивач пропустив визначений законодавством трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав (строк позовної давності) (а.с. 171).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1127,68 грн. (64428,49 х 100 / 100599,75 = 64% х 1762 / 100 = 1127,68 грн.)

На підставі ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280-283 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Вербка-Мурована Хмельницького (раніше - Ярмолинецького) району Хмельницької області, ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 ) заборгованість за тілом кредиту в сумі 64428,49 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять вісім гривень сорок дев"ять копійок) за кредитним договором б/н від 12.10.2010.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в сумі 1127,68 грн. (одна тисяча сто двадцять сім гривень шістдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя М.М.Баськов