Рішення № 101190624, 17.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15036/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.,

за участі секретаря Чейпеш В.В.,

представника позивача Костів Л.А.,

відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

представник відповідача Бачинська А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород, адміністративну справу за позовом військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України, -

встановив :

Позивач, військова частина 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач громадянин Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), 11 листопада 2021 року о 00:25 на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Гута» після подолання загороджувального паркану на напрямку 259 прикордонного знаку 200 метрів до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза межами пунктів пропуску у складі групи осіб.

Зазначає, що своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

Позивач вказує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду відповідача було затримано з метою забезпечення видворення за межі території України.

На підставі наведеного, позивач просить примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2021 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

15 листопада 2021 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву в якій просить долучити документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні викладеним, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю, зазначив, що він не має грошей для повернення в Індію, тому просить купити йому квиток для повернення додому.

Представник відповідача - адвокат Бачинська А.В., при ухваленні рішення поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами ч.7 ст.5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до ч.4 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, в тому числі в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Судом встановлено,що відповідач громадянин Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 о 00:25 на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Гута» після подолання загороджувального паркану на напрямку 259 прикордонного знаку 200 метрів до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза межами пунктів пропуску у складі групи осіб.

12.11.2021 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято рішення у справі №308/15030/21 про затримання громадянина громадянин Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Крім того громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, на підставі постанови у справі №308/15070/21 судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2021 року.

В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що особа відповідача громадянин Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) повністю ідентифікована.

Також до матеріалів справи додано копія закордонного паспорту відповідача серії НОМЕР_1 , виданого 20.07.2020 року, строк дії якого закінчується 19.07.2030 року, та який знаходиться у володінні позивача. У вказаному паспорті наявна віза, яка дозволяла відповідачу перебувати на території України, однак строк такої минув 22.12.2020 року.

Будь яких інших документів, які б давали право відповідачу перебувати на території України, суду не представлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач громадянин Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ),ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент розгляду справи не має законних підстав для перебування на території України; раніше відповідач обрав незаконний шлях виїзду за межі України до країни Європейського співтовариства з уникненням від прикордонного та інших видів державного контролю, що, в свою чергу, суперечить меті в`їзду та перебування його на території України, тобто навчання та отримання освіти, як про це зазначив сам відповідач у судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).

Згідно з п. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Стаття 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Частинами 1 та 5статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено вичерпний перелік підстав за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства. Такими підставами є: - де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; - де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; - де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; - де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Доказів стосовно наявності обставин, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видачу чи передачу відповідача до країни походження в ході судового розгляду здобуто не було, а тому відсутні підстави для застосування положень вищезазначеної норми.

Згідно абзацу 1 частини 1статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

На виконання вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та з метою упорядкування роботи з примусового повернення і примусового видворення іноземців та осіб без громадянства Міністерство внутрішніх справа України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Служба Безпеки України винесли спільний наказ № 353/271/150 від 23.03.2012, яким затвердили Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі -Інструкція № 353/271/150).

Відповідно до пункту 4 Інструкції № 353/271/150 іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

З наведеної норми Інструкція № 353/271/150 слідує, що така передбачає примусове видворення особи без попереднього рішення про її примусове повернення.

Також у пункті 7 розділу І Інструкції № 353/271/150 зазначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:

- невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення;

- наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави;

- якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію;

- якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду,- до набрання рішенням суду законної сили.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач розглядає Україну як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи з метою пошуку кращих умов проживання, у зв`язку з чим здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу, що свідчить про порушення ним вимог ст. ст. 4, 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що коштів для повернення додому він не має, та просив купити йому квиток на літка.

Бажання звернутись із заявою про набуття статусу біженця або особи, яка потребує захисту відповідач не виявив. Родинні зв`язки у відповідача на території України, як і визначене місце проживання на цій території відсутні, самостійно територію України відповідач залишити не має змоги.

Отож, враховуючи, що у відповідача відсутні сталі зв`язки з державою Україною, в тому числі не визначено місце проживання на території Україні та зважаючи на виявлений факт спроби незаконного перетину відповідачем державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу, суд вважає, що в сукупності вказані факти свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.

У зв`язку з тим, що відповідач повідомив про неможливість виконання рішення про примусове його повернення через відсутність у нього коштів для повернення до країни громадянської приналежності, законні підстави для перебування відповідача на території України відсутні, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, а також з враховуючи наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, суд приходить до висновку про наявність підстав для примусового видворення громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

На підставі викладеного, ст.ст.26,29,30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись ст.ст.6,8,9-11,72-79,288,289 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України - задовольнити.

Примусово видворити громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Рішення може бути оскаржено з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.289 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено - 17 листопада 2021 року.

Суддя К.С. Дегтяренко