Рішення № 101180382, 21.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Справа № 160/7743/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А1126, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як учаснику бойових дій) за період з 12.01.2019 по 15.04.2021;

- зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як учаснику бойових дій) за період з 12.01.2019 по 15.04.2021 в сумі 258968, 00 грн.

24.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду докази, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини, згідно положень п.п. 4, 5 ст. 160 КАС України.

11.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви.

30.06.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що військова частина А1126 виплатила грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 15.04.2021 року. У зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу компенсацію за час затримки розрахунку на день звільнення з Військової частини А1126 в сумі 258968,00 грн. Проте, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті середнього заробітку за час затримки при звільненні. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.08.2021 Військова частина А1126 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач зауважив, що виплата даної компенсації за час затримки при звільненні військовослужбовця не підпадає під дію та не може бути підставою для застосування ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також відповідач зауважив, що нарахування та виплата грошової компенсації є дискреційними повноваженнями відповідача. У зв`язку з означеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

30.08.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/7743/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.10.2021 року о 09:35. Останнє судове засідання відбулося 21.10.2021 о 09:45. Судом зобов`язано Військову частину А1126 надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача, нарахованого та виплаченого останньому за два останні повні місяці служби.

06.10.2021 Військова частина А1126 на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2021 надала до суду довідку про розмір грошового забезпечення позивача, нарахованого та виплаченого останньому за два останні повні місяці служби.

У судове засідання 21.10.2021 позивач не з`явився, надіслав до суду клопотання про здіснення розгляду справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2021 теж не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке..

01.01.2019 року наказом командира військової частини А1126 №1-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пунктом «а» (за закінченням строку контракту).

11.01.2019 року наказом командира військової частини А1126 №8 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини А1126.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А1126, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за періоди 29 червня 2014 року по 07 липня 2016 року та з 12 січня 2018 року по 11 січня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11 січня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди 29 червня 2014 року по 07 липня 2016 року та з 12 січня 2018 року по 11 січня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11 січня 2019 року.

13.10.2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1126 (51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за періоди 29 червня 2014 року по 07 липня 2016 року та з 12 січня 2018 року по 11 січня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11 січня 2019 року.

Зобов`язано Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди 29 червня 2014 року по 07 липня 2016 року та з 12 січня 2018 року по 11 січня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11 січня 2019 року.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2016 рік та з 2018 року по 2019 рік у сумі 30 966,97 грн. ОСОБА_1 отримав 15.04.2021, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.04.2021 року №1V4B1RMC9DIPBU68, яка наявна в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, він 25.03.2021 звертався до відповідача із заявою, в якій просив виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, однак доказів звернення або надіслання вказаної заяви на адресу відповідача позивачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 року по справі №825/598/17 за позовом військовослужбовця до Військової частини А2622 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, дійшов висновку, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця - військової частини, за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику-військовослужбовцю всіх належних сум.

З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 Кодексу Законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини - 11.01.2019 та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 15.04.2021, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки Військової частини А1126 розмір грошового забезпечення позивача за останні 2 місяці, що передують даті закінчення проходження служби складає 10 626,69 грн. за листопад 2018 року та 10 626,69 грн. за грудень 2018 року.

Середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці вираховується наступним чином (10 626,69 грн. + 10 626,69 грн.) / 61 (кількість днів у листопаді та грудні 2018 року) та складає 348,42 грн.

Таким чином сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 287098,08 грн., виходячи із наступного розрахунку (348,42 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 824 (кількість днів затримки з 12.01.2019 року по 15.04.2021 року)).

Позивачем в позовній заяві зазначено розмір компенсації за час затримки розрахунку на день звільнення в сумі 301 125,00 грн. та визначено співвідношення цієї суми до суми заборгованості у розмірі 258 968,00 грн., розрахунок яких позивачем проведено не правильно.

Суд зауважує, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при звільненні в розмірі 30 966,67 грн., суму компенсації за несвоєчасний розрахунок в розмірі 287098,08 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений у постанові від 30.10.2019.

Враховуючи очевидну неспівмірність належних до виплати позивачу сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає перерахуванню та виплаті позивачу у розмірі, що дорівнює сумі компенсації за невикористану додаткову відпустку, а саме - 30 966,67 грн.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2019 по 15.04.2021 року;

- зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2019 по 15.04.2021 року у розмірі 30 966,67 грн.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 73-77, 90, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1126 (51270, Дніпропетровська область, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2019 по 15.04.2021 року.

Зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2019 по 15.04.2021 року у розмірі 30 966,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Царікова