Рішення № 101180378, 12.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Справа № 160/13527/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046850007935 від 16.07.2021 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня після досягнення пенсійного віку - 19.06.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 30.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.07.2021 року вона звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугою років та отримала рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.07.2021 років про відмову, оскільки не досягла пенсійного віку та у неї відсутній необхідний стаж роботи. Позивач вважає, що рішення відповідача абстрактне, оскільки не зазначено, який саме стаж не зараховано. Позивач зазначила, що відповідно до положень п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона набула право на призначення пенсії на пільгових умовах. Вважаючи відмову у призначенні пенсії за вислугу років неправомірною, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

17.09.2021 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в липні 2021 року зверталася із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Листом від 21.07.2021 року № 0400-010212-8/96902 позивачу повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю встановленого законом віку. Щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», представник відповідача зазначила, що з 11.10.2017 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме цей закон, як спеціальний, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Також представник відповідача вважала необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.07.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу призначення пенсій УПЗ ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.07.2021 року № 046850007935 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням, що вона має вік 50 років 0 місяців 22 дні, тоді як згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік визначений у 60 років.

Також зазначено, що для призначення пенсії необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який становить 35 років, а страховий стаж позивача становить 32 роки 3 місяці 26 днів.

Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату 19.06.2034 року і додатковий коментар вказаний: відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

В позовній заяві позивач посилається на те, що зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та їй відмовлено у призначенні такого виду пенсії.

Представник відповідача у своєму відзиві посилається на заяви позивача, які надходили в липні 2021 року, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та на винесене 16.07.2021 року рішення про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку відсутністю встановленого законом віку.

Зі змісту рішення Відділу призначення пенсій УПЗ ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.07.2021 року № 046850007935 вбачається, що питання про призначення пенсії ОСОБА_1 було розглянуто з посиланням на Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Висновків щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» оскаржуване рішення від 16.07.2021 року не містить.

Витребувана судом в ухвалі від 13.08.2021 року пенсійна справа ОСОБА_1 , представником відповідача суду не надана, а надана лише копія оскаржуваного рішення від 16.07.2021 року

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надана витребувана судом копія матеріалів пенсійної справи, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним встановити обставину, задля з`ясування якої витребовувалися докази, а саме встановити, що позивач зверталася до відповідача саме із заявою про призначення пенсії за вислугою років в порядку п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України №1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України №1788-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 55 Закону України № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213 та від 24.12.2015р. №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 05 червня 2019 р. положення статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 р. № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 р. № 911-VIII.

03 жовтня 2017 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесення яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

З поданих позивачкою документів вбачається, що 18.06.2021 року позивачка досягла 50 років.

Згідно довідки Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» № 4 від 29.06.2021 року позивачка працює на цьому підприємстві з квітня 1991 року майстром лісу.

З рішення відповідача від 16.07.2021 року про відмову у призначенні пенсії вбачається, що страховий стаж позивача становить 32 роки 3 місяці 26 днів.

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити, чи має позивач необхідний стаж роботи на відповідній роботі, який не повинен бути меншим ніж 10 років, оскільки в такому випадку суд візьме на себе дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку страхового стажу позивача.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

Оскільки відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії виносилось відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та питання про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не приймалося, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046850007935 від 16.07.2021 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог позивача слід відмовити, оскільки вони є передчасними, з огляду на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не досліджувалось питання наявності у позивача права на пенсію за вислугу років згідно п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідне рішення не приймалося.

Разом з тим, з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , суд вважає за можливе зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2220292641.1 від 05.08.2021року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 454 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 780,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із п. п. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи клопотання, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту договору про надання юридичних послуг від 01.08.2021 року вбачається, що він укладений з касиром-адміністратором, який діє на підставі довіреності, виданої генеральним директором Комбаровим А.Г. (в єдиному реєстрі адвокатів України такий адвокат відсутній).

Отже, даний договір про надання правової допомоги був укладений не з адвокатом,

При цьому, в матеріалах справи не міститься жодного документу, що підтверджував би надання правової допомоги позивачу саме адвокатом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046850007935 від 16.07.2021 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець