Рішення № 101180377, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/13579/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13579/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № Б-с-977 від 06.07.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №0400-0306-8/99198 від 22.10.2020 про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 17.07.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №Б-с-977 від 06.07.2020, починаючи з 19.02.2020 на пенсійний картковий рахунок за наступними реквізитами: одержувач - ОСОБА_1 , код одержувача НОМЕР_1 , банк одержувача - АТ "ПУМБ", рахунок одержувача НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку заборгованості, починаючи з 19.02.2020 відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ, з урахуванням раніше проведених виплат на пенсійний картковий рахунок за наступними реквізитами: одержувач - ОСОБА_1 , код одержувача - НОМЕР_1 , банк одержувача - АТ "ПУМБ", рахунок одержувача - НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". ОСОБА_1 отримала у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №Б-с-977 від 06.07.2020 та звернулася до пенсійного органу з заявою щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання. Проте, відповідачем повідомлено позивача про неможливість проведення такого перерахунку. Позивач не погоджується із відмовою відповідача та зазначає, що у неї з 19.02.2020 наявне право на відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/13579/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.09.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №75357/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції пенсійний орган зазначив, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини 4 статті 142 Закону №1402, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.2010, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, у відповідача, на його думку, відсутні законні підстави для перерахунку довічного грошового утримання позивача на підставі відповідної довідки.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010.

Позивачем отримано у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області довідку за №Б-с-977 від 06.07.2020 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 18.02.2020 розмір суддівської винагороди судді, який враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 136209, 60 грн.

Означену довідку видано на підставі ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 06.03.2020 про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, яку разом із додатками було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку 06.03.2021.

За змістом електронного листа, роздруківка якого наявна у матеріалах справи, за інформацією загального відділу пакет документів щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) не надходив.

З огляду на викладене ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою від 17.07.2020 про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці із додатками.

У відповідь на означене звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено лист за вих. №0400-0306-8/99198 від 22.10.2020, в якому позивачу роз`яснено, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1002, не пропрацював на посаді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18.02.2020, виникає згідно статті 142 Закону №1402. З огляду на викладене, пенсійний орган відмовив позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих нею довідок.

Не погодившись із таким рішенням та позицією відповідача, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У частині 1 та частині 5 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Щодо права позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

На підставі частини 1 статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" №193-IX від 16.10.2019, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж Рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 за №6-рп/99, від 20.03.2002 за №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 за №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 за №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 за №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 за №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 за №2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному Рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 за №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу).

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" №2136-VIII від 13.07.2017, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи те, що позивач вийшла у відставку з посади судді до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а тому суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є протиправною.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у рішенні Верховного Суду по справі №620/1116/20.

Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.

Разом з тим, суд відзначає, що відмовляючи позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач взагалі заперечував право позивача на такий перерахунок.

Підстави та порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначені статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділом ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Оскільки, відповідно до приписів КодексуадміністративногосудочинстваУкраїни (далі - КАС України) судовому захисту підлягає виключно порушене право позивача та враховуючи, що відповідачем не приймалась відмова у перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на визначений позивачем у позовній заяві банківський рахунок, то такі вимоги позивача суд вважає передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №Б-с-977 від 06.07.2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку заборгованості, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Згідно зі приписами статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто стаття 2 Закону №2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Наведене дає підстави для висновку, що дія означеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09.06.2021 у справі №240/186/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про виплату втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач до пенсійного органу не зверталася, що свідчить про передчасність заявленої позивачем до суду позовної вимоги у відповідній частині.

Щодо викладеного у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача у місячний строк з моменту набрання законної сили рішенням надати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

На цей час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи те, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання відповідача подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання позивача.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією за №0.0.2220358086.1 від 05.08.2021.

Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № Б-с-977 від 06.07.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №0400-0306-8/99198 від 22.10.2020 про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 17.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №Б-с-977 від 06.07.2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення суду складений 18.10.2021.

Суддя О.В. Царікова