Рішення № 101177143, 17.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2021Справа № 910/8653/21Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8653/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм логістік груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійська логістична компанія»

про стягнення 140 759,81 рос. руб, що еквівалентно 52 759,59 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм логістік груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійська логістична компанія» про стягнення 140 759,81 російських рублів, що еквівалентно 52 759,59 грн., з яких: 124 500 російських рублів - основаної заборгованості, 12 543,13 російських рублів - пені, 3 716.68 російських рублів - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №22-11/16 від 22.11.2016 в частині оплати наданих транспортних-експедиторських послуг, починаючи з 30.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 відкрито провадження у справі, приймаючи до уваги предмет позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд встановив, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

З метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про необхідність вручення йому судових документів та матеріалів по справі в нотаріально засвідченому перекладі на російську мову через Арбітражний суд міста Москви.

Крім того, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/8653/21 до надходження відповіді від Арбітражний суд міста Москви на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів від 24.06.2021 у справі №910/8653/21.

25.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви про неможливість виконання доручення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 про вручення документів, у зв`язку з неявкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійська логістична компанія» у судове засідання, призначене Арбітражним судом міста Москви ухвалою від 06.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 поновлено провадження по справі №910/8653/21 та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.10.2021.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразійська логістична компанія (далі - клієнт, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм логістик груп» (далі - експедитор, позивач) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 22-11/16 (далі - Договір), за умовами якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок клієнта виконати доручення відносно виконання транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги).

Відповідно до п.2.2 договору клієнт оплачує виконання доручення в сумі, яка погоджена сторонами в Заявці на перевезення (далі - заявка). В суму доручення включені витрати експедитора на виконання доручення клієнта, а також його винагорода.

За умовами п.п.4.1, 4.2 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта здійснюються на підставі виставленого експедитором рахунку. Рахунки експедитора підлягають 100% оплаті не пізніше, ніж за 2 (два) календарних дні до моменту початку перевезення, якщо інше не обумовлено в заявці.

Вартість доручення клієнта узгоджується сторонами в заявці. В суму доручення включені витрати виконання доручення клієнта, а також плата експедитору. За фактом виконання доручення сторони підписують Акт виконаних робіт (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.5 договору валютою договору визначено російський рубль.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 9.1 Договору). У разі відсутності до закінчення строку дії даного договору пропозицій сторін щодо його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний календарний рік (12 місяців).

Наразі, судом прийнято до уваги, що ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено принцип автономії волі.

Зокрема, вказаною статтею визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

У п.7.3 спірного договору сторони передбачили, що спори та претензії щодо неналежного виконання своїх обов`язків сторонами будуть вирішуватись шляхом переговорів. У разі відсутності компромісного вирішення спір передається на розгляд до господарського суду України у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оскільки сторони у договорі погодили, якщо вони не дійшли компромісного вирішення претензій, спори вирішуються господарським судом України, відповідно з діючим законодавством України, суд дійшов висновку, що до вирішення спору, який виник з Договору №22-11/16 від 22.11.2016, слід застосовувати норми матеріального права України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Зважаючи на п. 7.3 договору, суд дійшов висновку, що спір підсудний Господарському суду міста Києва.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за актами надання послуг № 597 від 30.09.2020 на суму 148 000,00 російських рублів, №648 від 21.10.2020 на суму 186 000,00 російських рублів та №699 від 31.10.2020 на суму 190 500,00 російських рублів, копія яких залучена до матеріалів справи, були надані послуги з організації міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом загалом на суму 524 500,00 російських рублів.

Як зазначає позивач, останній надав відповідачу передбачені у п.4.1, п4.2 договору рахунки на оплату №№2099, 2100, 2101, 2102 від 30.09.2020 та №2241 від 19.10.2020 загалом на суму 524 500,00 російських рублів.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором надані згідно вищевказаних актів послуги з організації перевезення вантажу загалом на суму 524 500,00 російських рублів відповідачем не оплачені у повному обсязі, а лише частково сплачено 400 000,00 російських рублів, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Піреус Банк МКБ» від 26.05.2021 за №952.

Крім того, 10.03.2021 позивач звертався до відповідача з претензією за вих. б/н від 10.03.2021, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи, з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 124 500,00 російських рублів та пеню у розмірі 37 591 російських рублів, та 3083,17 російських рублів - 3№ річних.

Проте відповідач вказані у претензії вимоги не виконав та відповіді на претензію не надав.

Наразі, за твердженнями позивача, послуги, які було надано позивачем відповідачу, останнім оплачено в повному обсязі не було. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №22-11/16 транспортно-експедиційного обслуговування від 22.11.2016, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом було встановлено, що згідно п.п.4.1, 4.2 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта здійснюються на підставі виставленого експедитором рахунку. Рахунки експедитора підлягають 100% оплаті не пізніше, ніж за 2 (два) календарних дні до моменту початку перевезення, якщо інше не обумовлено в заявці.

За фактом виконання доручення сторони підписують Акт виконаних робіт (п.4.3 договору).

Судом було встановлено, що акти надання послуг № 597 від 30.09.2020 на суму 148 000,00 російських рублів, №648 від 21.10.2020 на суму 186 000,00 російських рублів та №699 від 31.10.2020 на суму 190 500,00 російських рублів, що містяться в матеріалах справи, підписані з боку відповідача, що підтверджує виконання сторонами умов договору. Суд також зауважує, що вказані акти, підписані зі сторони відповідача без заперечень та зауважень щодо якості, вартості та об`єму послуг.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наведені позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними, достовірними та допустимими доказами виконання перевізником своїх обов`язків за договором на суму 524 500,00 російських рублів.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, керуючись нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, які було надано позивачем настав.

Проте, за поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, відповідачем вказані вище послуги в повному обсязі оплачено не було.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати перевезення не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов`язків за договором не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 124 500,00 російських рублів, що станом на 28.05.2021 еквівалентно 46 665,09 грн.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12 543,13 російських рублів, що станом на 28.05.2021 еквівалентно 4701,42 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.6.9 договору у разі затримки оплати рахунку експедитора, клієнт зобов`язується сплатити експедитору пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення оплати послуг у розмірі 12 543,13 російських рублів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3716,68 російських рублів 3% річних, що станом на 28.05.2021 еквівалентно 1393,08 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3716,68 російських рублів підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійська логістична компанія» (Російська Федерація, м. Москва, вул. Поштова М., 5/12, будівля 2; адреса місця реєстрації: 105005, Російська Федерація, м. Москва, вул. Бауманська, 7, будівля 1; основний державний реєстраційний номер 1157746632416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм логістік груп» (Україна, 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 7-А; поштова адреса: 03049, м. Київ, а/с 174; код ЄДРПОУ 40417623) заборгованість у сумі 124 500,00 російських рублів, що еквівалентно 46 665,09 грн., пеню в сумі 12 543,13 російських рублів, що еквівалентно 4701,42 грн., 3% річних у сумі 3716,68 російських рублів, що еквівалентно 1393,08 грн., та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду .

Суддя О.М. Спичак