Ухвала суду № 101165508, 16.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36585/21

Провадження № 1-кс/761/20430/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В., при секретарі Вергелес Л.В., за участю: представника власника майна адвоката - Линника Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання представника власника майна ТОВ «ІНВЕСТ СЕРВІС СІСТЕМ» адвоката Линника Є.В., про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року (справа №761/2345/18), у кримінальному провадженні № 12014100100014098 від 17.12.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

До Шевченківського районного суду міста Києва 12.10.2021 року надійшло вищезазначене клопотання, яке мотивовано тим, що ТОВ «ІВЕНТ СЕРВІС СІСТЕМ» на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2017 придбало у ТОВ "МОНТАЖСПЕЦСТРОЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" нерухоме майно, яке розташоване на території Дніпропетровської області, зокрема, було придбано нежитлову будівлю, санпропускник загальною площею 167,2 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Сергіївка, вул. Набережна, буд. 4-б. Вказана обставина підтверджується копією договору купівлі - продажу від 29.11.2017 та інформаційною довідкою.

В рамках кримінального провадження за № 12014100100014098 від 17.12.2014, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2018 у справі № 761/2345/18 накладено арешт на нежитлову будівлю санпропускник загальною площею 167,2 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Сергіївка, вул. Набережна, буд. 4-б.

Як зазначає заявник, зі змісту ухвали суду вбачається, що предметом досудового розслідування є обставини та події, які, окрім іншого, пов`язані з укладенням договорів про відступлення права вимоги від 12.11.2014 і 14.11.2014 від ПАТ "БГ Банк" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло".

В ході досудового слідства встановлено, що предметом договорів про відступлення права вимоги від 12.11.2014 і 14.11.2014 було право вимоги за кредитним договором №02КР-13 від 18.03.2013 укладеним між ПАТ "Банк Перший" (правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк") і ТОВ "Регул" (код ЄДРОПУ 21925618, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, буд. 87Б).

18.03.2013 в якості забезпечення вищевказаного кредитного договору між ПАТ "Банк Перший" і ТОВ "Регул" укладений договір іпотеки №02КР-13/3, посвідчений 18.03.2013 приватним нотаріусом, зареєстровано в реєстрі за №471 та договори №1-3 про внесення змін та доповнень до цього договору.

Предметом вказаного договору є зазначена вище нежитлова будівля на яку судом було накладено арешт в межах кримінального провадження.

На момент прийняття судом зазначеної ухвали про арешт і на даний час власником цієї нежитлової будівлі є ТОВ «ІВЕНТ СЕРВІС СІСТЕМ».

Судом у даній ухвалі вказано, що вищевказана нежитлова будівля під час досудового розслідування визнана речовим доказом. Як вказує у своєму клопотанні заявник, за весь період з моменту накладення арешту на майно і до цього часу органами досудового розслідування не викликалися та не допитувалися посадові особи товариства щодо обставин придбання зазначеного майна.

За весь період з моменту накладення арешту на майно і до цього часу органами досудового розслідування не витребовувалися в будь-який спосіб та не вилучалася будь-яка документація у ТОВ «ІВЕНТ СЕРВІС СІСТЕМ» щодо придбання зазначеного нерухомого майна.

На даний час ТОВ «ІВЕНТ СЕРВІС СІСТЕМ» з`ясовано, яким чином продавець ТОВ "МОНТАЖСПЕЦСТРОЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" набув у свою власність зазначене вище нерухоме майно і ці обставини вказують на те, що дане майно набуто на законних підставах.

На думку заявника орган досудового розслідування упродовж трьох років не встановив будь-яких обставин, які вказують на те, що зазначене нерухоме майно було предметом злочинних дій та не з`ясовує обставини пов`язані з реалізацією цього нерухомого майна. У зв`язку з чим заявник просив скасувати накладений згідно ухвали слідчого судді від 26.01.18, прийнятої у справі №761/2345/18, провадження 1-кс/761/1852/2018 арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля санпропускник загальною площею 167,2 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Сергіївка, вул. Набережна, буд. 4-б.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Линник Є.В. клопотання підтримав та просив його задовольнити, зазначивши, що станом на даний час відпала необхідність у накладенні арешту.

Слідчий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки до суду слідчому судді не повідомив.

Слідчий суддя заслухавши пояснення заявника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, матеріали клопотання про арешт майна, дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як установлено в судовому засіданні, СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100100014098 від 17.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205, ст.356, ч.1 ст.357, ч. 2 ст.364-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2018 у справі № 761/2345/18 накладено арешт на нежитлову будівлю санпропускник загальною площею 167,2 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Сергіївка, вул. Набережна, буд. 4-б , з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Доводи заявника, що на зазначене нерухоме майно накладено арешт не обгрунтовано, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та жодними доказами, долученими до матеріалів клопотання, підтверджені також не були, у той же час відсутність особи, яка має статус підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не доводить, або необґрунтованість накладеного арешту майна, оскільки такий арешт накладено з підстав, передбачених п.1, 3 ч.2 ст. 170 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що насьогодні відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання представника власника майна ТОВ «ІНВЕСТ СЕРВІС СІСТЕМ» адвоката Линника Є.В., про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року (справа №761/2345/18), у кримінальному провадженні № 12014100100014098 від 17.12.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя А.В. Трубніков