Рішення № 101163695, 18.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3421/20

Провадження № 2-др/203/17/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

18.06.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мурадли Ф.М.,

за участі:

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Кіблицького А.О. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

08.06.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Кіблицький А.О. (далі – заявник) з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд:

- ухвалити додаткове рішення в цивільній справі № 203/3421/20 про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сплачених за надання правничої допомоги адвоката у розмірі 16195,00 грн з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своєї заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначив, що в судовому засіданні 02.06.2021 року у справі було подано заяву про надання можливості представлення доказів розміру понесених судових витрат на правову допомогу. Так, як зазначив заявник на підставі умов договору про надання правової допомоги № 7 від 02.11.2020 року розмір гонорару адвоката було визначено після виконання адвокатом всіх дій по справі до ухвалення рішення на підставі рахунків та квитанцій про сплату послуг адвоката у загальному розмірі 16195,00 грн. Тому, з огляду на рішення суду про відмову у задоволенні позову, відповідач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути на його користь судові витрати зі сплати судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, надав суду відзив на заяву та заяву про зменшення розміру судових витрат. В обґрунтування своїх заперечень представник позивача зазначив, що сума витрат, заявлена відповідачем до стягнення значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, сума витрат є неспівмірною зі складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справи та не є пропорційною щодо витраченого часу, не є доведеною та не є неминучою. Тому представник позивача просить суд зменшити до мінімально розумної суму, що підлягає компенсації, відповідно до діючого законодавства, та відмовити у задоволенні заяви відповідача.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги заяви та просив суд задовольнити їх повністю.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав суду відзив на заяву та заяву про зменшення розміру судових витрат, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, керуючись положеннями ст. 223, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за відсутності представника позивача.

Під час розгляду судом заяви про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі судом були заслухані пояснення відповідача, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, в межах розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

18.06.2021 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.10.2007 року у розмірі 14567,45 грн станом на 31.08.2020 року, яка складається з: заборгованості за кредитом – 2674,80 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 10271,17 грн; 1521,48 грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- стягнути судові витрати у розмірі 2102,00 грн судового збору (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 26.10.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.70).

Рішенням суду від 02.06.2021 року було відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.193-197).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду копії:

- договору № 7 про надання правничої допомоги від 02.11.2020 року;

- рахунків № 1 від 02.11.2020 року, № 2 від 03.06.2021 року про надання юридичних послуг – послуг ФОП ОСОБА_2 за договором № 7 про надання правової допомоги від 02.11.2020 року на суму 6947,50 грн та на суму 9247,50 грн, відповідно;

- акта приймання-передачі правничої допомоги від 04.06.2021 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 16195,00 грн;

- квитанції про сплату на суму 2500,00 грн, 3447,50 грн, 3300,00 грн, 6947,50 грн (а.с.89-92, 202-208).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16195,00 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 8 ст. 141 ЦПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо , зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати .

Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 № 904/4507/18 (12-171гс19)).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз викладеного вище вказує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд бере до уваги те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17, додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги вказані вище правові висновки Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece)).

Так, як видно з наданих представником відповідача письмових доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, позивачу були надані адвокатські послуги адвокатом Кіблицьким Артемом Олеговичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ПТ №3540.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.7, 3.8 договору про надання правничої допомоги, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Розмір гонорару адвоката визначається після визначення або вчинення необхідного ряду дій адвоката на підставі рахунку. Розрахунку клієнта з адвокатом здійснюються в національній валюті України – гривні.

Суд, вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, враховує те, що з-поміж інших доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16195,00 грн представник відповідача надав суду квитанції про сплату на суму 2500,00 грн, 3447,50 грн, 3300,00 грн, 6947,50 грн. Тобто суд у ході судового засідання, оцінивши сукупно наявні у справі докази щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про їх фактичне понесення відповідачем та їх обґрунтованість. Тим самим спростовуються доводи представника позивача, викладені у відзиві на заяву та у заяві про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі його посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільний, адміністративних справ та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі – Постанова КМУ № 590). Оскільки така постанова визначає граничні розміри компенсації та регулює питання відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок держави, що були понесені у справах, де обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, тому вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком; а також щодо компенсації судових витрат особам, які їх зазнали шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах . З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на положення вказаної Постанова КМУ № 590, тому такі не беруться судом до уваги. При цьому, як було встановлено судом, відповідачу професійну правову допомогу було надано професійним адвокатом та відповідач не є таким, що звільнений від сплати судового збору, відповідно до закону.

V. Висновки суду за результатами розгляду заяви.

З огляду на встановлені судом обставини справи, докази, надані представником відповідача на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16195,00 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника відповідача у повному обсязі та ухвалити додаткове рішення в цивільній справі.

Керуючись статтями 3-13, 133, 137, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Заяву представника відповідача адвоката Кіблицького А.О. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16195,00 грн (шістнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 23.06.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва