Рішення № 101159192, 16.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/6685/21

Провадження № 2/947/2087/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей ОМР, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Коваленко О.Б.

У позовній заяві позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . Відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком дитини. 07.04.2020 року між позивачкою та відповідачем шлюб розірвали, проживають окремо. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина , його життям не цікавиться, не спілкується з дитиною, матеріально не забезпечує.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце проведення якого належним чином повідомлена, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити, справу слухати у її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого належним чином повідомлений.

Згідно з ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження №2702 від 26 липня 2017 року, складений Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного теріторального управління юстиції у Винницькій області) В графі батько вказано ОСОБА_2 .

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб , які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2, ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішенням.

Представником позивача адвокатом Люлик Р.І. надана заява про витребування доказів у Служби у справах дітей Одеської міської ради, а саме висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Ухвалою суду заяву було задоволено. У виконанні було відмовлено через те, що не передбачено обов`язку Служби у справах дітей затверджувати та надавати до суду Висновки з порушеного питання.

У подальшому представником позивача адвокатом Люлик Р.І. надана заява про витребування доказів у Служби у справах дітей Вінницької міської ради, а саме висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом було відмовлено у задоволенні даної заяви. Суд приходить до наступного. Згідно СК України, порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» не передбачено обов`язку Служби у справах дітей надавати висновки з даного питання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами президента України, Кабінету міністрів України, а в Автономній республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Суд вважає, що позивачкою не доведено, що відповідач, як батько ухиляється від виконання своїх обов`язків, не забезпечують необхідну матеріальну підтримку, не доведено, що позивачка зверталась з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, є заборгованість про стягнення аліментів, відповідач навмисно усиляється від погашення заборгованості по аліментам, не доведено, що відповідач не спілкуються з дитиною

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей ОМР, про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду буде виготовлено у строк до 26 листопада 2021 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.