Рішення № 101158441, 18.10.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6936/20

н\п 2/490/413/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Приватбанк» про визнання іпотеки припиненою,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Акціонерного товариства «Приватбанк» в якому просить визнати припиненою іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , яка їй належить на праві власності та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис про іпотеку № 6891705 від 27.03.2008 року та запис про заборону на відчуження нерухомого майна № 6879045 від 27.03.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.03.2008 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № NKIPGI0000004898 згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 141 400 грн. на термін до 27.03.2028 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, сторонами було укладено іпотечний договір №NKIPGI0000004898 за яким позичальник передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.05.2017 року з неї було стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором та на його виконання було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця від 02.07.2020 року виконавче провадження № 58138558 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. Проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 4 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відповідач не звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки та не надав довідку про відсутність боргу.

На теперішній час позивач, буду власником квартири АДРЕСА_1 та не маючи зобов`язань перед банком не може розпорядитися своєю власністю через існування заборони на відчуження нерухомого майна та перебування зазначеної квартирі в іпотеці банку. За такого позивач змушена звернутись до суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У період з жовтня 2020 року по 11 лютого 2021 року справа перебувала в провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2021 року для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

19 квітня 2021 року від представника відповідача надійшли пояснення до позову, в яких він просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що заборгованість ОСОБА_1 в рішенні суду була визначена станом на 22.10.2016 року. Позивач виконала рішення суду 23.06.2020 року, а за такого банком було розраховано проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 3 %, посилаючись на період часу з 22.10.2016 року по 23.06.2020 року. У зв`язку з цим відповідач вказує, що позивач має сплатити кошти в розмірі 20389,13 грн. як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, оскільки припинення іпотечного договору можливо лише після виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання сторони не з`явились з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомили.

Адвокат Заливчий Я.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача просив розглядати справу за його відсутності та просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у поясненнях до позову.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №NKIPGI0000004898 згідно якого позивачу було надано кредит в розмірі 141 400 грн, зі сплатою відсотків в розмірі 15% річних строком до 27.03.2028 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, сторонами було укладено іпотечний договір, за яким позичальник ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKIPGI0000004898 від 27.03.2008 року в розмірі 189675,31 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № NKIPGI0000004898 від 27.03.2008 року в розмірі 184 987 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 131845,66 грн., заборгованість по відсоткам – 36324,47 грн., штраф (процентна складова) – 16817,01 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції № 68 від 23.06.2020 року ОСОБА_1 сплатила на користь Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) заборгованість за рішенням суду в розмірі 208000 грн.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добоні К.Ю. від 02.07.2020 року закінчено виконавче провадження № 58138558 з примусового виконання виконавчого листа № 490/10882/15-ц виданого 23.11.2017 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 184987 грн. 14 коп. Також вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення та знято арешт з коштів боржника, накладених постановою про арешт коштів боржника № 58138558 від 28.01.2020 року.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 11528837 від 07 жовтня 2020 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 27 березня 2008 року зареєстровано заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, зареєстрованого за № 6879045 27 березня 2008 року (а. с. 18).

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача вказав на те, що позивач за несвоєчасне виконання кредитного договору повинна сплатити на користь банку 20 389 грн 13 коп. 3% відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною п`ятою вищезазначеної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Таких висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року № 444/9519/12.

Відповідно до статті 1 закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV (далі – Закон №898-IV) іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци 2 і 7 частини першої статті 17 Закон №898-IV).

Зміст наведених норм вказує на те, що іпотекою забезпечується виконання основного зобов`язання, тобто повернення кредиту та сплату процентів.

Як свідчать матеріали справи, позивач 23 червня 2020 року сплатила на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у сумі 184 987 грн 14 коп. (131 845 грн 66 коп. заборгованості за кредитом, 36 324 грн 47 коп. заборгованості за процентами та 16 817 грн 01 коп. штрафу). Виконавче провадження № 58138558 з примусового виконання виконавчого листа №490/10882/15-ц, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 23 листопада 2017 року, закрито у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

За такого суд дійшов висновку, що позивачем виконано основне зобов`язання за кредитним договором. Відтак, і зобов`язання позивача за іпотечним договором припинилися, оскільки воно є похідним від основного зобов`язання за кредитним договором. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Однак в позасудовому порядку питання щодо припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 вирішено не було.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також слід зазначити, що матеріали справи № 490/6936/20 не містять будь-яких доказів звернення ПАТ «Приватбанк» до відповідача з вимогою про сплату 3% річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У своїх поясненнях представник позивача ОСОБА_2 вказав на те, що у період з 01 грудня 2015 року до 05 травня 2017 року Державною іпотечною установою та ПАТ «Страхова компанія «Інгострах» в рахунок погашення боргу за кредитом позивача ОСОБА_1 була зараховано 41 306 грн 27 коп.

Судом встановлено, що надходження коштів від ПАТ «Страхова компанія «Інгострах» на погашення заборгованості позивача за кредитним договором за вказаний період підтверджується випискою із рахунка № НОМЕР_1 , наявною у матеріалах справи. Однак, будь-які пояснення представниками відповідача щодо зазначених обставин відсутні.

Суд зазначає, що питання щодо необхідності сплати позивачем 3% відповідно до частини другої статті 625 ЦК України чи наявності будь-яких переплат за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Приватбанк», під час розгляду справи судом не вирішувалося, оскільки це питання не є предметом спору у цій справі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Встановлено, що на даний час у позивача існує перешкода щодо розпорядження належною їй квартирою, оскільки в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є заборона на відчуження квартири, яка належить позивачу.

За такого, іпотеку на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 слід визнати припиненою та виключити відповідні записи про іпотеку та обтяження із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача сліду стягнути 840 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати припиненою іпотеку на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 .

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 6879045 про заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру, однокімнатну за адресою: АДРЕСА_3 , номер РПВН:11528837, власником якої є ОСОБА_1 .

Виключити з Державного реєстру іпотек майна реєстраційний запис про іпотеку № 6891705 квартири, однокімнатної за адресою: АДРЕСА_3 , номер РПВН:11528837, власником якої є ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого нею під час подачі позову у розмірі 840 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Шолох