Рішення № 101157499, 17.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/9375/20

Справа № 760/28824/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" /далі - ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ"/ (04210 м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6а), правонаступником якого є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 /далі - ФОП ОСОБА_1 / (код: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; поштова адреса, АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( АДРЕСА_3 ) про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позов та його обґрунтування

30.12.2020 від ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява від 23.12.2020 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» 11 350,10 грн шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2018 між ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_3 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АМ/5426157, забезпечений транспортний засіб «МАН» д.н.з. НОМЕР_2 .

14.12.2018 о 14.43 год. в м. Києві по Набережному шосе, сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю забезпеченого транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу моторолер «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

Внаслідок вказаного ДТП був пошкоджений транспортний засіб «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія забезпеченого автомобіля «МАН» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», згідно поліса №АМ/5426157.

Винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 КУпАП визнаний ОСОБА_2 , який керував автомобілем «МАН» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2019 №757/5479/19-п.

Згідно з умовами Полісу №АМ/5426157, на підставі страхового акту №19.59.5426157 -724 від 02.10.2019, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 11 350,10 грн.

В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відшкодувало власнику транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 11 350,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 02.10.2019.

На підставі наведеного, ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 .

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. (а.с. 28).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.01.2021 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі (а.с. 30-32).

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та прецедентної практики ЄСПЛ вчинив всіх залежних від нього заходів щодо створення для сторін рівних можливостей відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача

31.05.2021 від представника правонаступника до Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання про залучення до участі у праві правонаступника позивача.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 14.05.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги №1/АК, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ФОП ОСОБА_1 .

Наголошується на тому, що процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у томі числі і права вимоги за договором відступлення права вимоги.

На підставі наведеного, просить суд залучити до участі у справі № 760/28824/20 ФОП ОСОБА_1 як правонаступника позивача, а клопотання розглянути без участі правонаступника позивача та його представника.

Вирішуючи клопотання представника правонаступника суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Судом встановлено, що 14.05.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/ак про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого:

- у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, у тому числі права вимоги на сплачений судовий збір, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування і понесеними судовими витратами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору);

- право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань) (п. 3.1.3 договору);

- з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, відповідно до умов п.3.1.3 цього договору, первісний кредитор не має права:

?проводити будь-які операції спрямовані на стягнення заборгованості відносно боржників (реструктувати заборгованості та інше );

?відступати права вимоги до боржників іншим особам;

?надавати боржникам дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора (п.3.1.5 договору);

-ціна договору складає 100 785,76 грн. (п. 4.1 договору);

-договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами/уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору); (а.с. 48-50).

Згідно додатку № 1 до договору №1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 (а.с. 51- 53) право вимоги до ОСОБА_2 переуступлено ФОПу ОСОБА_1 .

Згідно копії квитанції № 0.0.2126968570.1 від 17.05.2021 ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок СК «Ю.ЕС.АЙ» 100 785,76 грн. з призначенням платежу: «оплата згідно договору про відступлення права вимоги» (а.с. 54).

На підставі наведеного, судом встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1/АК укладеного 14.05.2021 право грошової вимоги до ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника ФОП ОСОБА_1 та залучити до участі в справі у якості правонаступника позивача ФОП ОСОБА_1 .

Щодо правової позиції відповідача

Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.

Суд звертає увагу на те, що наразі в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем у справі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 04.01.2021.

Згідно з поверненнями поштових відправлень, що надійшли на адресу суду, рекомендовані листи (які містили ухвалу суду від 04.01.2021 та копію позовної заяви) адресату ОСОБА_2 не вручені, в якості причин неотримання адресатом процесуального документу зазначено: «За закінченням терміну зберігання» (а.с.40-41 та а.с. 45-46).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду за закінченням терміну зберігання.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади.

Приписами п. 11 ст. 128 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, суд повідомляв відповідача про порушення провадження у даній справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 44) задля дотримання принципів судового процесу щодо рівності та змагальності, забезпечення можливості ознайомлення такого відповідача з обставиною існування даного судового провадження.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат може, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є реальний механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

При цьому, відповідач повідомлений про розгляд справи через оголошення на сайті судової влади. Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу). Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до полісу № АМ/5426157 цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», забезпечений транспортний засіб - «МАН» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.4)

29.01.2019 ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з повідомленням особи, відповідальність якої застраховано про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.11).

28.05.2019 ОСОБА_4 (керував транспортним засобом «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 ) звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка оформлена підрозділом Національної поліції України (а.с. 6).

28.05.2019 було проведено огляд автомобіля «Хюндай», що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 28.05.2019 (а.с. 21).

Згідно ремонтної калькуляції № 19-754 сума виплати за ремонт автомобіля «Хюндай» з врахуванням вирахувань становитиме 11 350,10 грн. (а.с. 22-23).

Згідно розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування ОСОБА_3 становить 11 350,00 грн. (а.с. 9).

23.07.2019 ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із відповідною заявою до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про страхове відшкодування (а.с. 10).

Згідно страхового акту № 19.59.5426157-724 від 30.07.2019 розмір страхового відшкодування ОСОБА_4 складає 11 350,10 грн. (а.с. 20).

Згідно платіжного доручення № 1 від 02.10.2019 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» перевів на свій рахунок у Печерській філії АТ «КБ «Приватбанк» 772409,60 грн. з призначенням платежу : «страхове відшкодування зг. Договорів страхування ОСЦПВ» (а.с. 16).

Згідно відомості розподілення масових виплат ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» від 26.09.2019 ОСОБА_4 виплачено 11 350,10 грн. (а.с. 17-19).

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2019 у справі №757/5479/19-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 5).

У постанові Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2019 у справі №757/5479/19-п встановлено, що ОСОБА_2 14.12.2018 о 14 год. 43 хв., в м. Києві, на Набережному шосе, керуючи автомобілем марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п. 13.1, 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ) та залишив місце ДТП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Його вина підтверджується достатніми , належними та допустимими доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та письмовими поясненнями.

14.05.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/ак про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого:

- у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, у тому числі права вимоги на сплачений судовий збір, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування і понесеними судовими витратами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору);

- право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань) (п. 3.1.3 договору);

- з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, відповідно до умов п.3.1.3 цього договору, первісний кредитор не має права:

?проводити будь-які операції спрямовані на стягнення заборгованості відносно боржників (реструктурувати заборгованості та інше );

?відступати права вимоги до боржників іншим особам;

?надавати боржникам дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора (п. 3.1.5 договору);

-ціна договору складає 100 785,76 грн. (п. 4.1 договору);

-договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами/уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору); (а.с. 48-50).

Згідно додатку №1 до договору № 1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 (а.с. 51- 53) право вимоги до ОСОБА_2 переустоплено ФОП ОСОБА_1 .

Згідно копії квитанції № 0.0.2126968570.1 від 17.05.2021 ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок СК «Ю.ЕС.АЙ» 100 785,76 грн. з призначенням платежу: «оплата згідно договору про відступлення права вимоги» (а.с. 54).

Застосовані судом норми права та мотиви суду

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 757/5479/19-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 5).

У постанові Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2019 у справі №757/5479/19-п встановлено, що ОСОБА_2 14.12.2018 о 14 год. 43 хв., в м. Києві, на Набережному шосе, керуючи автомобілем марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п.13.1, 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ) та залишив місце ДТП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Його вина підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та письмовими поясненнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Такі правові правові висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 761/22987/14-ц (провадження № 61-25311св18).

За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , а також, обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, є встановленими та не потребують доказування. Доказів на спростування зазначених вище фактів відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (відповідний правовий висновок викладено у п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Тому не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування».

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. п.п. 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Суд акцентує, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги судам належить розрізняти поняття "регресу" та "суброгації".

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є регресом.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 38.1, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, та за мінусом франшизи (постанова КГС у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17).

Згідно платіжного доручення №1 від 02.10.2019 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» перевів на свій рахунок у Печерській філії АТ «КБ «Приватбанк» 772 409,60 грн. з призначенням платежу : «страхове відшкодування зг. Договорів страхування ОСЦПВ» (а.с. 16).

Згідно відомості розподілення масових виплат ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» від 26.09.2019 ОСОБА_4 виплачено 11 350,10 грн. (а.с. 17-19).

На підставі наведеного, судом встановлено, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатило суму страхового відшкодування та отримало право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Висновок суду

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача ОСОБА_2 , як винної особи забезпеченого транспортного засобу, необхідно стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 , як правонаступника ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» за договором страхування, 11 350,10 грн суми страхового відшкодування.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжного доручення про сплату судового збору № 25549 від 08.12.2020 (а.с.3) встановлено, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Як було встановлено судом, правонаступником ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» у даній справі є ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене та у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 2 102,00 грн на користь ФОП ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

\Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.», правонаступником якого є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ) 11 350,10 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят гривень десять копійок) матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич