Ухвала суду № 101153223, 16.11.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/705/17

Провадження по справі 2/276/83/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПРАЙМ АЛЬЯНС»,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПРАЙМ АЛЬЯНС»(далі - ТОВ «Біо Прайм Альянс»), відповідно до змісту якого просить, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 02.09.2015 року в розмірі 200000,00 грн. та судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що 02.09.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Алянс Ойл Транс», яке в подальшому перейменоване у ТОВ «Біо Прайм Альянс» шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку, заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 .

27.05.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки № РOR1464339938194, згідно з пунктом 1.1 договору поруки, предметом є надання поруки відповідачем перед банком, за виконання ТОВ «Біо Прайм Альянс» всіх своїх обов`язків за договором № Б/Н від 02.09.2015 року.

Зазначає, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, а боржник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 200000,00 грн. Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з поручителя ОСОБА_1 вказану заборгованість за договором від 02.09.2015 року.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04.08.2020 року, справу після повторного автоматизованого розподілу прийнято до провадження судді Збаражського А.М., визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.07.2021 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

16.11.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до змісту якої представник відповідача просить провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Біо Прайм Альянс» про стягнення заборгованості, закрити у зв`язку з тим, що в суді порушено спір, який випливає із договору поруки, укладеного на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного між юридичними особами, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день час та місце розгляду справи, відповідно до статті 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. 16.11.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження по справі. Також, 16.11.2021 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача. Проти задоволення позову заперечують. Подану заяву про закриття провадження у справі підтримують.

Представник третьої особи, ТОВ «Біо Прайм Альянс» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день час та місце розгляду справи, відповідно до статті 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, заяву про закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VІІІ), яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції Закону № 2147-VІІІ).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України, за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.12. постанови від 02 жовтня 2018 року при розгляді справи № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» як кредитор подало до суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами процесуального законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що поняття «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПРАЙМ АЛЬЯНС», слід закрити.

Керуючись статтями 19, 247, 255, 256, 354 ЦПК України, статтею 20 ГПК України, статтями 546, 553, 554, 626 ЦК України,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПРАЙМ АЛЬЯНС», закрити.

Повідомити публічне акціонерне товаристо комерційний банк «ПриватБанк», що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М. Збаражський