Рішення № 101151630, 11.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11354/21

2а/308/487/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до

Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 42854110, адреса: м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 4,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради про скасування постанови інспектора з паркування Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради Мотички Ю.В. серії UZ № 2101351 від 04 червня 2021 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1360,00 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що інспектор з паркування Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради Мотичка Юрій Васильович не має права виносити постанови згідно з Законом України «Про Національну поліцію». Окрім цього, позивач зазначає, що протягом 10 днів після винесення постанови він не мав можливості ознайомитись з матеріалами даної постанови на сайті відповідача в інтернеті. Додає, що ч. 3 ст. 122 КУпАП виключена на підставі Закону України № 586-VI від 24.09.2008 року.

На підставі викладеного позивач просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії UZ № 2101351 від 04.06.2021 року, винесену інспектором з паркування Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Першого жовтня 2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог, зазначивши, що інспектор під час винесення оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог ст.ст. 258, 279-1 КУпАП. При цьому, ч. 3 ст. 122 КУпАП є діючою та не виключена з відповідного кодексу. Додатково вказує на низку нормативно-правових актів, якими регулюються порядок та повноваження інспектора муніципальної варти щодо можливості притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Зазначає, що постанова є законною, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно з якою просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно з якою просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам адміністративного примусу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2021 інспектором з паркування Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради Мотичкою Юрієм Васильовичем було винесено постанову серії UZ за № 2101351, згідно з якою 04.06.2021 року о 10:02 год. в м. Ужгороді по вул. Новака, 22, ОСОБА_1 , водій автомобіля марки BMV 7281, державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив правила зупинки, а саме здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР України. Фотойзомка проводилася спецзасобом марки SAMSUNG SM-А530F.

Зазначеною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Як вбачається з наданого відповідачем Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 53 від 25.02.2019 року «Про надання повноважень на розгляд справ про адміністративні правопорушення», посадову особу відділу контролю з паркування управління муніципальної варти Мотичку Юрія Васильовича уповноважено розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 122, ч.ч. 1, 2 статті 152-1 КУпАП в

частині порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів у межах м. Ужгорода, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), та здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів у порядку, передбаченому статтею 265-4 КУпАП.

Таким чином, твердження позивача, що інспектор з паркування Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради Мотичка Юрій Васильович не мав права

накладати на нього стягнення, спростовано відповідачем та є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході судового розгляд.

Посилання позивача на той факт, що частину 3 статті 122 КУпАП скасовано, не відповідає дійсності, оскільки зазначена норма Закону є чинною.

Що стосується, аргументів позивача про те, що він вважає себе таким, що не створив суттєвих перешкод для руху автомобілів і пішоходів на даній ділянці дороги (пішохідного переходу) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, полягає в порушенні правил зупинки, стоянки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Пунктом 15.9 «г» ПДР України визначено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Крім того, підпунктом «г» частини 3 статті 265-4 КУпАП визначено, що для цілей КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

Разом з цим, як вбачається з фотоматеріалів, доданих відповідачем до відзиву, автомобіль позивача припаркований майже впритул з пішохідним переходом.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що аргументи позивача про те, що він не створив суттєвих перешкод для руху автомобілів і пішоходів, не відповідають дійсності та повністю спростовані відповідачем.

З приводу посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині строку внесення до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про винесену постанову про накладення адміністративного стягнення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 279-1 КУпАП, інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані

раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

При цьому, аналізуючи дану норму суд констатує, що зазначений аргумент не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки внесення відомостей про постанову про накладення адміністративного стягнення відбувається вже після прийняття рішення за результатами розгляду уповноваженою особою матеріалів про адміністративне

правопорушення, а нездійснена дія відповідачем не спростовує наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Крім того, внесення відомостей до реєстру не впливає на процес прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, а спрямоване на забезпечення прав особи, щодо унеможливлення повторного притягнення особи до відповідальності за одне й те саме правопорушення, з огляду на що, суд вважає, що дані аргументи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для скасування оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.139,241-246,250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева