Рішення № 101146413, 12.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2021 року № 520/16354/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю:

представника позивача - Корсіченко К.В.,

представника відповідача - Мамедов Б.Д. огли,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119)

до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (пр. Науки, буд. 40, 6-й поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829)

про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі по тексту - позивач, КП «ХТМ», підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби, владний суб`єкт, суб`єкт владних повноважень), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 1672 від 30.07.2021 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень законодавства про захист прав споживачів».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовою особою відповідача була проведена позапланова перевірка позивача за зверненням гр. ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт та оспорюваний припис. Згідно висновків акту були виявлені порушення позивачем абз. 3 п.9, п.п. 4 п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (далі Правила надання послуг за постановою №630), ч.4 п.19 договору про надання послуг, а саме: не проведенням позивачем як виконавцем надання послуг з централізованого постачання гарячої води періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування, монтажу) приладу обліку гр. ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.08.2014 р. по 16.06.2020 р., яка здійснюється за рахунок підприємств, які надають послуги з централізованого постачання гарячої води, що призвело до безпідставного нарахування споживачу за послуги водопостачання за нормами споживання без урахування показань приладу обліку. Позивач вважає вищенаведені висновки відповідача незаконними, необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального права на підставі хибних висновків, тому вважає, що оспорюваний припис підлягає визнанню протиправним та скасуванню посилаючись на те, що відповідно до ст.ст.11,28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (у редакції до 01.01.2016 р.) фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювання техніки на повірку та на даний час до тарифу на надання послуг з водопостачання витрати на повірку приладів обліку, встановлених в житлових приміщеннях багатоквартирного будинку не включаються, а оскільки гр. ОСОБА_1 не було своєчасно проведено періодичну повірку приладу обліку гарячой води, позивачем з 01.08.2014 р. було знято з обліку такий прилад, як такий, що не пройшов повірку, у зв`язку з чим згідно до п. 21 Правил надання послуг за постановою №630 позивачем з 01.08.2014 р. по 16.06.2020 р. нарахування ОСОБА_1 проводилися згідно діючих норм та тарифів з централізованого постачання гарячої води.

Також позивач вказує і на те, що згідно рахунку на послуги з теплопостачання тза травень 2014 року гр. ОСОБА_1 було попереджено про необхідність проведення періодичної повірки приладу обліку, оскільки термін повірки водоміра сплив у травні 2014 року, та попереджено, що у разі не проведення такої періодичної повірки про переведення нарахувань згідно діючих норм і тарифів.

Окрім того, позивач вважає, що на момент виникнення спірної ситуації витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку були віднесені до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно до вимог ст.. ст.. 24, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 р. № 1186, тобто до повноважень КП «Жилкомсервіс», а тому позивач і не допускав порушення прав споживачів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

24.09.2021 р. на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що в порушення вимог абз. 3 п.9, п.п.4 п.32 Правил №630 не було проведено періодичну повірку квартирного засобу обліку за рахунок виконавця, періодична повірка приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування, монтаж) була віднесена за рахунок підприємства, яке надає такі послуги, тобто, у даному випадку, на позивача, а тому через безпідставне покладення позивачем обов`язку повірки приладу обліку на споживача, останньому було безпідставно відмовлено в облікові за лічильником.

Зазначає. що в порушення ч. 1 ст. 17 Закону України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-XII Комунальним підприємством «ХТМ» були обмежені права споживача ОСОБА_1 в частині не проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку у міжповірчий інтервал та відмовлено від врахування показань засобів обліку.

Таким чином, було порушено право споживача ОСОБА_1 відповідно п.7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення неналежним чином ціну продукції, зокрема під час проведення нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води не враховані показання приладу обліку у період з 01.08.2014 року по 16.06.2020 рік.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» зареєстроване як юридична особа за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, за видами господарської діяльності КВЕД-2010 здійснює, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), що підтверджується копією виписки з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ від 03.03.2021р.

Відповідно до п.2.2.2 статуту Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 21.05.2021 року предметом діяльності підприємства являється надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно п.п. 2.2.21, 2.2.22. статуту Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 21.05.2021 року предметом діяльності підприємства являється ремонт та технічне обслуговування електричного й оптичного устаткування (ремонт, повірка, налагодження засобів обліку), приймання і контроль вузлів обліку теплової енергії у споживачів і нагляд за комерційним обліком теплової енергії споживачами.

13.02.2012 року між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» (Управитель) та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (Виконавець) укладено договір № 15/1 згідно п.п. 2.3.5. якого виконавець зобов`язаний утримувати в належному стані , здійснювати технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 34 додатку 1 до договору № 15/1 від 13.02.2012 р. «Перелік послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водовідведення» виконавець зобов`язаний здійснювати повірку контрольно-вимірювальних приладів згідно технічної документації приладів.

Як вбачається з матеріалів справи прилад обліку гарячої води №229479 встановлений 19.04.2005 року гр. ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією акту опломбування від 22.06.2011 року чергова повірка приладу обліку гарячої води мала відбутись 20.05.2014 року.

Згідно копії рахунку на послуги з теплопостачання за травень 2014 року гр. ОСОБА_1 було попереджено про необхідність проведення періодичної повірки приладу обліку, оскільки термін повірки водоміра сплив у травні 2014 року, та попереджено, що у разі не проведення такої періодичної повірки про переведення нарахувань згідно діючих норм і тарифів.

Однак, відповідно до копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лічильник було повірено 11.06.2020 року та опломбовано відповідно до акту опломбування 17.06.2020 року.

Громадянка ОСОБА_1 (вх. №6/С-4224/20/18 від 14.04.2021 року) звернулась до Комунального підприємства «ХТМ» щодо проведення перерахунку за послуги з централізованого постачання гарячої води з урахуванням проведеної 11.06.2020 року перевірки лічильника обліку води.

Комунальним підприємством «ХТМ» було відмовлено у проведенні перерахунку, що підтверджено листом Комунального підприємства «ХТМ» №6/04224/20/18 від 23.04.2021 року.

На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 22.06.2021 року №С-995, 14.07.2021 року, наказу від 14.07.2021 року №1557, направлення від 14.07.2021 року №1672 посадовими особами владного суб`єкта проведено позапланову перевірку.

Під час проведення перевірки позивачем на вимогу відповідача від 15.07.2021 були надані документи та пояснення, що підтверджується копією листа від 26.07.2021 № 13-47/631.

За результатами перевірки посадовими особами владного суб`єкта складено акт за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №1672 від 28.07.2021 року.

Як вбачається з опису виявлених порушень вимог законодавства акту перевірки відповідачем було зазначено:

В порушення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ (далі - Закон № 1023) КП «ХТМ» було застосовано обмеження права споживача ОСОБА_1 в частині не проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку у міжповірочний інтервал та відмовлено від врахування показань засобів обліку.

Таким чином, в порушення п.7 ч. 1 ст. 21 Закону КП «ХТМ» було порушено право споживача ОСОБА_1 шляхом визначення неналежним чином ціну продукції, зокрема під час проведення нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води не враховані показання приладу обліку у період з 01.08.2014 по 16.06.2020.

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушення законодавства про захист прав споживачів, суб`єкту господарювання (позивачеві) надано припис № 1672 від 30.07.2021 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень законодавства про захист прав споживачів» (надалі - припис), згідно якого встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» було обмежено право споживача ОСОБА_1 в частині проведення періодичної повірки приладу обліку, гарячої води № 229479 у міжповірочний інтервал та відмовлено від врахування показань приладу обліку гарячої води № 229479, який відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 «Лічильники холодної та гарячої води крильчасті» відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від "11.06.2020 року та відповідно порушено право споживача на визначення належним чином ціни продукції, зокрема під час проведення нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води не враховані показання приладу обліку гарячої води № 229479 в період з 01.08.2014 року по 16.06.2020 рік, чим порушено абз.3 п.9, абз.2 п.10, п.п.4, п.п.16, п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630; ч.1 ст.17, п.7 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ.

Вказаним приписом вимагається:

« 1. Усунути порушення, відображені в акті перевірки № 1672 від 28.07.2020 року та провести нарахування гр. ОСОБА_1 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 за послуги з централізованого постачання гарячої води період у період з 01.08.2014 року по 16.06.2020 року відповідно до показань приладу обліку гарячої води № 229479.

2. Про виконання цього припису письмово (з відповідним документальним підтвердженням) повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області до 30 серпня 2021 року за адресою: м. Харків, пр. Науки, 6.40».

Не погодившись із вказаним приписом позивач звернувсь до суду за захистом на його думку порушеного права.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1, 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 209 від 12.04.2017 Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Голова відповідної місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на цей орган завдань. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держпродспоживслужби на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб`єкта господарювання; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб; отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю); вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення; вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Поряд з цим, відповідно до положень статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Суд зазначає, що Закон України "Про ціни і ціноутворення" №5007-VI від 21.06.2012 визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення" уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Суд звертає увагу на те, що аналогічне повноваження органу державного нагляду (контролю) щодо витребування доказів передбачено п. 1ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", де зазначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Частиною 6 та 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Також суд відзначає, що частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, який також і встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовуються нормами Закону України «Про захист прав споживачів від 12.05.1991р. №1023-ХІІ (далі Закон №1023).

Так, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.26 Закону №1023 визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (у даному випадку таким органом є Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області), якому надано право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушення прав споживачів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин травень 2014 р.) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин):

- плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

- розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998р. №113/98-ВР (далі Закон №113/98-ВР) редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин травень 2014 р.) було встановлено, що засоби вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювання техніки на повірку.

За приписами ч.3 ст.28 Закону №113/98-ВР встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги, зокрема, із теплопостачання.

Правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Правила №630).

Відповідно до вимог п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено:

- засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

- періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Відповідно до пункту 9 Правил надання послуг за постановою №630 квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

За пунктом 9 Правил надання послуг за постановою №630 передбачено, що періодична повірка квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж проводиться за рахунок виконавця (тобто, за рахунок позивача), а пунктом 15 наведених Правил встановлено, що періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги, зокрема, з централізованого постачання холодної та гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці.

У разі несправності засобів обліку води та теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у період знаходження квартирного засобу обліку на періодичній повірці протягом одного місяця, споживачу нараховується оплата за відповідні послуги з водопостачання згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяця, а нарахування оплати за послуги водопостачання за нормативами (нормами) споживання передбачене лише у разі виявлення несправності такого засобу обліку води.

Згідно з підпунктом 6 пункту 29 Правил №630 споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Зазначеному праву споживача кореспондує передбачений підпунктом 4 пункту 32 Правил №630 обов`язок виконавця (у даному випадку позивача) контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, на момент виникнення спірних відносин, дає змогу дійти висновку, що наведеними нормами обов`язок щодо періодичної повірки квартирних засобів обліку води покладався на підприємство чи організацію, яка надавала послуги із гарячого водопостачання, а відповідно, оскільки КП «ХТМ» є суб`єктом господарювання, виконавцем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), то і обов`язок щодо повірки квартирного приладу обліку гарячої води було покладено на позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №815/5331/16 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2020р. у справі №815/5333/16, який є обов`язковим до застосування у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судом враховується і те, що питання нарахування споживачу плати за комунальні послуги із застосуванням нормативів (норм) споживання регламентовано і у пункті 10 Правил надання послуг за постановою №630, у якому визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Разом з тим, у вказаному пункті 16 Правил надання послуг за постановою №630 відсутній абзац п`ятий, а його зміст не встановлює будь-яких випадків застосування нормативів (норм) при нарахуванні вартості спожитих послуг.

Отже, у даному випадку, підлягає застосуванню пункт 15 вказаних Правил, у абзаці 5 якого встановлено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання з урахуванням того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №892 були внесені зміни до Правил надання послуг за постановою №630 відповідно до яких у пункті 10 в абзаці другому цифри « 16» замінено на цифри « 15».

Однак, судом у ході судового розгляду справи не встановлено будь-яких несправностей квартирного засобу обліку гарячої води, встановленого у квартирі ОСОБА_2 , а позивачем на підтвердження зазначеного жодних доказів суду не надано в порушення вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем як виконавцем з надання послуг з періодичної повірки квартирних приладів обліку гарячої води на якого покладено обов`язок проведення такої періодичної повірки, у тому числі демонтаж таких засобів обліку, їх транспортування та монтаж після повірки не проведено таку періодичну повірку приладу гр. ОСОБА_1 у спірний період, суд приходить до висновку, що нарахування КП «ХТМ» споживачу гр. ОСОБА_1 плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання з 01.08.2014року після спливу терміну повірки приладу обліку та без урахування показань такого лічильника є неправомірним та таким, що суперечить вищенаведеним нормам наведеного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, оспорюваний припис органу державного контролю від 30.07.2021р., яким зобов`язано позивача усунути порушення є правомірним та таким, що відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства та Конституції України.

За приписами ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності оспорюваного припису з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, на момент виникнення спірних відносин, у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення в порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання представника позивача на те, що гр. ОСОБА_1 повідомлялась про необхідність проведення нею періодичної повірки квартирного засобу обліку та була повідомлена про відповідальність за не проведення такої повірки та переведення на нарахування витрат води за нормативами (нормами) споживання, оскільки доказів такого повідомлення суду не надано, окрім того, як уже зазначалось вище обов`язок проводити періодичну повірку квартирних приладів обліку гарячої води покладено на позивача, як суб`єкта господарювання, який надає відповідні послуги, а тому покладення такого обов`язку позивачем на споживача не відповідає та суперечить вищенаведеним вимогам законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, у спірному випадку у споживача гр. ОСОБА_1 був наявний прилад обліку води, і він не мав несправностей, що не підлягали усуненню (таких доказів позивачем суду не надано) - (п.10,15 Правил надання послуг за постановою №630).

Таким чином, відповідачем у відзиві на позов наведено достатньо підстав та надано достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про правомірність прийняття оспорюваного припису з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши оспорюване рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюваний припис від 30.07.2021р. прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (пр. Науки, буд. 40, 6-й поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829) - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.11.2021 р.

Суддя Бадюков Ю.В.