Рішення № 101141335, 09.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ № 320/6959/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - Ярмоленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вичинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Зазимської сільської ради протиправною щодо не прийняття рішення за клопотанням позивача від 07.12.2020 року вх. № 500;

- зобов`язати відповідача після набрання рішенням суду законної сили винести на найближчу сесію на розгляд депутатів клопотання позивача від 07.12.2020 року вх. № 500 та за підсумками розгляду якого прийняти рішення відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як учасник бойових дій 07.12.2020 на підставі статті 118 Земельного Кодексу України звернувся до Зазимської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 0,12 га в с. Пухівка Броварського району Київської області по вул. Патріотичній.

Проте, позивач зазначив, що відповідач у строк визначений законодавством не прийняв рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відносно поданого позивачем клопотання, чим порушив право позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання. Також суд витребував докази по справі від відповідача та запропонував останньому подати до суду відзив на позовну заяву.

Копія вказаної ухвали суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та згідно відомостей витягу з сайту АТ «Укрпошта» за результатами пошуку поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0113300706427 - 30.06.2021 вручено відповідачу.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З огляду на вручення відповідачу 30.06.2021 примірнику позову та ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/6959/21, з 01.07.2021 розпочався п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав та 10.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивача було повідомлено відповідним листом від 29.12.2020 № 500/02-21, що клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з графічним матеріалом в АДРЕСА_1 було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та 19.12.2020 відповідно. Цим же листом позивачу роз`яснено, що на частину земельної ділянки до якої також входить спірна земельна ділянка, відсутній детальний план забудови, який фактично на стадії завершення проектування та затвердження, адже вимогами статті 24 (Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності) Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок (зокрема спірної земельної ділянки) із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання призначене у справі на 09.11.2021 з`явився уповноважений представник відповідача, який заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просив відмовити у задоволенні позову повністю.

При цьому, судом встановлено, що 08.11.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про зобов`язання позивача прибути у судове засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 03.05.2006.

Позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідчення серії НОМЕР_2 виданим Командуванням високомобільних десантних військ Збройних Сил України 22.05.2015.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Зазимської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 07.12.2020, у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку. Господарських будівель і споруд згідно з графічним матеріалом в АДРЕСА_1 .

Додатками до вказаного клопотання позивачем зазначено: копію паспорта, копія ідентифікаційного коду; графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки; копія посвідчення учасника бойових дій.

Судом встановлено, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 07.12.2020 зареєстроване Зазимською сільською радою 07.12.2020 за № 500, про що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Листом за вих. № 500 02-21 від 29.12.2020 Зазимська сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача про те, що клопотання за вх.№500 від 07.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Пухівка, Броварського району, Київської області, по вул. Патріотичній було розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та 19.12.2020.

За рекомендаціями комісії було винесено на пленарне засідання сесії та прийнято рішення від 24.12.2020 року №291-03 позачергової VII «Про розроблення детального плану території загальною орієнтовною площею 27 га по вул. Центральна та по АДРЕСА_1 ».

Так, відповідач рекомендував позивачу звернутись з вищезазначеним клопотанням після розробки та затвердження детального плану території відповідно до чинного законодавства України.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, із земель комунальної власності.

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).

Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу зазначених норм діючого законодавства яке регулює земельні відносини вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже клопотання зацікавленої особи в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.

Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку. Господарських будівель і споруд згідно з графічним матеріалом в АДРЕСА_1 було отримано Зазимською сільською радою 07.12.2020.

Однак, як вбачається з листа Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 29.12.2020 № 500 02-21, клопотання позивача за вх.№500 від 07.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Пухівка, Броварського району, Київської області, по вул. Патріотичній було розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та 19.12.2020.

Отже, з викладеного вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 07.12.2020 було розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування.

Так, згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» попередній розгляд і підготовка питань, які належать до відання ради, здійснюють постійні комісії ради, що обираються з числа її депутатів. В силу частини 3 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова не може бути обраним до складу постійних комісій.

Однак, всупереч приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, Зазимська сільська рада не розглянула клопотання позивача у місячний строк та не прийняла відповідного рішення за результатами розгляду клопотання.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді клопотання позивача.

Суд зазначає, що згідно приписів чинного законодавства, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки, позивачем при зверненні до відповідного суб`єкта владних повноважень були надані всі документи, що передбачені в ч. 6 ст. 118 ЗК України, відповідач зобов`язаний був прийняти відповідне рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Зазимської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду позивача від 07.12.2020 року вх. № 500.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача після набрання рішенням суду законної сили винести на найближчу сесію на розгляд депутатів клопотання позивача від 07.12.2020 року вх. № 500 та за підсумками розгляду якого прийняти рішення відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, слід зазначити наступне.

Як випливає зі змісту статті 118 Земельного кодексу України прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні є одним з безпосередніх прав відповідного органу місцевого самоврядування, у даному випадку Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, та належить до дискреційних повноважень цього органу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На думку суду, належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2020 року вх. № 500 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій та рішення при розгляді клопотання позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі пункту 13 частини першої статті 5 закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, відтак судовий збір ОСОБА_1 не сплачував. Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь за рахунок коштів відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 02.06.2021 між ОСОБА_1 , в подальшому за текстом Договору - «Клієнт», з однієї сторони та адвокат Трепільченко Олена Василівна, яка діє на підставі свідоцтва про адвокатську діяльність № 61 від 15.10.1993 року, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів Луганської області - іменується «Виконавець», з іншої сторони, уклали договір про надання правничої допомоги № 24а/21 за умовами якого в порядку і на умовах, визначених даним Договором, Виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами у всіх судах України всіх інстанцій, а також перед фізичними і юридичними особами, в інтересах ОСОБА_1 .

За визначеним сторонами в договорі про надання правової допомоги виконавець здійснює забезпечення правової допомоги замовнику шляхом: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності; складення позовних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захисту прав, свобод і законних інтересів - надання правової допомоги під час розгляду цивільних та адміністративних справ в суді; представництва інтересів у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними і юридичними особами; представництва інтересів в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, використовуючи всі передбачені законодавством повноваження надані адвокату (представнику).

Строк надання послуг починається з дати укладення Договору до закінчення його дії або дострокового припинення чи розірвання (п.2.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата послуг за Договором здійснюється згідно з Додатком № 1, який являється його невід`ємною частиною.

Гонорар адвоката складається з розрахунку часу витраченого на виконання даного договору враховуючи вартість однієї години - 500 грн.

Даний Договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та припиняється його належним виконанням та після вступу рішення суду (постанови, ухвали по справі) в законну силу (п.10.1.Договору).

24.09.2021 сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.06.2021, яким обумовлено, що п. 5.4 Договору № 24а/21 від 02 червня 2021 року визначає остаточну суму оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату Трепільченко Олені Василівни за надання консультацій та правової допомоги Уривкот Василю Володимировичу щодо розгляду справи №320/6959/21 у Київському окружному адміністративному суді. Так, згідно рахунку за надані послуги адвокатом надано наступні послуги: Усні консультації щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав Уривко В.В. - витрачений час 2 години - вартість 1000,00 грн.; Ознайомлення з документами щодо можливостей, механізмів і процедур досудового та судового захисту прав позивача - витрачений час 2 години - вартість 1000,00 грн.; Підготовка позовної заяви до Київського окружного адмін. Суду - витрачений час 3 години - вартість 1500,00 грн.; Підготовка копій документів, які додаються до позовної заяви, та надсилання документів до суду, усні консультації - витрачений час 2 години - вартість 1000,00 грн. Всього 4500,00 грн.

Також сторонам вказаним додатком №1 погоджено, що своїми підписами сторони підтверджують, що ОСОБА_1 відповідно розрахунку витрат на правничу допомогу визначених у Додатку № 1 від 24.09.2021 року виплатив адвокату Трепільченко Олені Василівні готівкові кошти за надання правничої допомоги у повному обсязі - 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Сторони Договору № 24а/21 від 02.06.2021 року претензій стосовно виконання договірних умов одна до іншої не мають.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача. Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з необґрунтованістю таких вимог.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, суд встановив, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 4 500,00 грн пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 07.12.2020 року вх. № 500.

Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2020 року вх. № 500 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363876; місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський р-н, село Зазим`я, вул.Широка, будинок 6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 листопада 2021 р.