Рішення № 101141314, 17.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. справа № 300/4664/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11234,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11234,32 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21-22).

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті єдиного податку в загальному розмірі 11234,32 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми авансових внесків, нарахованих контролюючим органом за період з травня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 10762,02 грн. та штрафу згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 19.06.2020 за № 0094775033 в розмірі 472,30 грн.

Відповідач скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву від 22.10.2021, що надійшли на адресу суду 22.10.2021. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.26). Просила суд в задоволенні позову відмовити, вказавши на відсутність правових підстав для сплати єдиного податку за липень 2020 року та січень 2021 року згідно пункту 295.5. статті 295 Податкового кодексу України, оскільки протягом вказаного періоду відповідач перебувала у щорічній відпустці. Також фізична особа-підприємця ОСОБА_1 зазначила про подання в 2021 році податкової декларації із нульовими показниками господарської діяльності за 2020 рік. Окрім наведеного, відповідач стверджує про неотримання акта камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків та податкового повідомлення-рішення від 19.06.2020 за № 0094775033.

05.11.2021 позивачем подано відповідь на відзив за № 11852/5/09-19-20-02 від 05.11.2021, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (а.с.33-34).

Відповідач правом на подання заперечення, у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 22.08.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.36) та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

На підставі поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2012 перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (а.с.16). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 31.05.2021, відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку, а ставка єдиного податку встановлена для відповідача згідно обраного виду господарської діяльності (47.73 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах) визначена в розмірі 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати (а.с.27).

Згідно підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків.

За приписами пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (пункт 293.1. статті 293 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 293.2. статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Пунктом 294.2. статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 295.1. статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно пункту 295.2. статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4. статті 295 Податкового кодексу України).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що мінімальна заробітна у місячному розмірі: з 1 січня складає 4723,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено, що мінімальна заробітна у місячному розмірі: з 1 січня складає 6000,00 грн.

Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір єдиного податку для відповідача в 2020 становив 944,60 грн. на місяць (20% від 4723,00 грн.) та в 2021 році 1200,00 грн. на місяць (20% від 6000,00 грн.).

Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 авансовий внесок з єдиного податку, зокрема, за період травень 2020 року - березень 2021 року в загальному розмірі 11156,80 грн., що підтверджується розрахунком від 13.08.2021 (а.с.8, 9-10), а також зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.13-15).

Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового зобов`язання з єдиного податку на момент розгляду справи складає 10762,02 грн., зокрема за травень 2020 року - 549,82 грн., червень 2020 року - 944,60 грн., липень 2020 року - 944,60 грн., серпень 2020 року - 944,60 грн., вересень 2020 року - 944,60 грн., жовтень 2020 року - 944,60 грн., листопад 2020 року - 944,60 грн., грудень 2020 року - 944,60 грн., січень 2021 року - 1200,00 грн., лютий 2021 року - 1200,00 грн., березень 2021 року - 1200,00 грн. (а.с.8-10, 13-15).

Нормами пункту 300.1. статті 300 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України встановлено, що несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 113.7. статті 113 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків від 19.06.2020 за № 607/09-19-50-33/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення відповідачем термінів сплати єдиного податку (а.с.12), Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 19.06.2021 за № 0094775033, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафу у розмірі 50% авансових внесків єдиного податку (944,60 грн.) у розмірі 472,30 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а.с.11).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось відповідачу за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак було повернуто на адресу позивача із відміткою центру поштового зв`язку "адресат не проживає", що підтверджується конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.35).

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5. статті 42 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Наведені норми кореспондуються із положеннями Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 28.12.2015 за №1204 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що направлене відповідачу податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 19.06.2020 за № 0094775033 є врученим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі статті 42 Податкового кодексу України, що спростовує твердження відповідача про неналежне вручення рішень контролюючого органу.

Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного узгодження податкового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 19.06.2020 за № 0094775033, суд приходить до переконання, що сума штрафу за платежем єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 472,30 грн. є узгодженою.

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 25.06.2020 за № 33699-50, однак вказана вимога була повернута центром поштового зв`язку на адресу контролюючого органу, що підтверджується конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).

Суд доходить висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 25.06.2020 за № 33699-50, в розумінні статті 42 Податкового кодексу України, є належним чином врученою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Приписами частини 1 статті 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15, підпункту 3 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України являється платником єдиного податку другої групи та згідно пункту 16.1.4 статті 16, статті 295 Податкового кодексу України несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку в загальному розмірі 11234,32 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для сплати єдиного податку за липень 2020 року та січень 2021 року, згідно пункту 295.5. статті 295 Податкового кодексу України, у зв`язку із перебуванням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у щорічній відпустці, оскільки, за наслідком поданої 21.10.2021 заяви, Головне управлінням ДПС в Івано-Франківській області відмовило відповідачу у звільненні від сплати єдиного податку за липень 2020 року та січень 2021 року, що підтверджується листом за № 11341/6/09-19-24-02-21 від 04.11.2021.

Окрім наведеного суд зазначає, що подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкової декларації платника єдиного податку другої групи з нульовими показниками господарської діяльності не звільняє відповідача від податкового обов`язку щодо сплатити в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України суми податку, який, в силу вимог цього Кодексу, припиняється його виконанням.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 19.06.2020 за № 0094775033 (а.с.11), податковою вимогою форми "Ф" від 25.06.2020 за № 33699-50 (а.с.7), довідкою про борг від 13.08.2021 (а.с.6), розрахунком податкового боргу від 13.08.2021 (а.с.8), а також зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.9-10, 13-15).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг з єдиного податку в сумі 11234,32 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11234,32 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область, 77556) про стягнення заборгованості в сумі 11234,32 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область, 77556) в дохід бюджету заборгованість в сумі 11234 (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 32 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.