Ухвала суду № 101140910, 17.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 листопада 2021 рокум. Ужгород№ 260/853/20

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Гаврилко С.Є. розглянувши в письмовому проваджені клопотання про встановлення контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Карлівської міської ради Полтавської області (39500, Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, буд. 54, код ЄДРПОУ 21046549), в якому просить: "1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Карлівської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046549 адреса місцезнаходження: 39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, буд. 54) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити; 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Карлівської міської ради Полтавської області від 10.03.2020 року "Про дострокове припинення повноважень міського голови"; 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Карлівського міського голови з 10 березня 2020 року; 4. Стягнути з відповідача - Карлівської міської ради Полтавської області - на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових відрахувань; 5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Карлівського міського голови".

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії Карлівської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 10 березня 2020 року "Про дострокове припинення повноважень міського голови". Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на раніше займаній до звільнення (дострокового припинення повноважень) – посаді Карлівського міського голови Полтавської області з 11 березня 2020 року. Стягнуто із Карлівської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 21046549, адреса місцезнаходження: 39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, буд. 54) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 11 березня 2020 року по 20 липня 2020 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 259824,40 (двохсот п`ятдесяти дев`яти тисяч восьмисот двадцяти чотирьох гривень 40 коп.) грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на раніше займаній до звільнення (дострокового припинення повноважень) – посаді Карлівського міського голови Полтавської області з 11 березня 2020 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу – у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 60527,27 (шістдесят тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 27 копійок) грн.

04 листопада 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача в порядку статті 382 КАС України, відповідно до якого остатній просив суд встановити судовий контроль за виконавчим провадженням № 65130441 від 13 квітня 2021 року, оскільки спостерігається бездіяльність державного виконавця.

Оцінюючи наявність підстав щодо можливості для задоволення вказаних заяв суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні таких з огляду на таке.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі п.п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 14 частини 2 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, є правовим наслідком судового рішення.

Відповідно до статті 382 частин 1, 2 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Правові норми, закріплені у статті 382 частині 1 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, статті 245 частини 6 КАС України, згідно з якими сум може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Разом з тим, у відповідності до статті 246 частини 6 пункту 1 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом встановлено, що мотиви, які спонукали позивача звернутися до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України є бездіяльність державного виконавця, яка в свою чергу може бути оскаржена в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 248, 382 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко