Рішення № 101140853, 04.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/2265/21 12:20 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача: адвокат Розман Сергій Юрійович

відповідач: Національне агентство з питань запобігання корупції - представник Тіхонова Інна Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Розман Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 04 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 15 листопада 2021 року.

09 червня 2021 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника Розман Сергія Юрійовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області, недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України», в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Амплеєва Олександра Володимировича , Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Новікова Олександра Федоровича, якою просить визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції по визначенню ОСОБА_1 суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та по направленню йому повідомлення від 07.05.2021р. №47-02/30982/21 про неподання ним декларації за 2020 рік і про зобов`язання його як особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подати таку декларацію в порядку ч. 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

22 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб.

07 жовтня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що не має статусу особи, яка відповідає визначенню суб`єкта декларування, то відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» на нього не поширюється дія цього Закону. В Повідомленні відсутні обґрунтування та посилання на норму Закону України «Про запобігання корупції» за якою позивача можна було б віднести до категорії суб`єктів декларування. Крім того, Повідомлення направлене позивачеві саме як фізичній особі, а не як суб`єкту декларування, що свідчить про те, що посадові особи НАЗК не ідентифікували його як особу, що має подавати декларацію. Крім того, у чинних Роз`ясненнях НАЗК від 03.02.2021р. №1 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані), які надані НАЗК для забезпечення однакового застосування положень цього Закону, а саме в розділі другому цих Роз`яснень щодо суб`єктів декларування адвокатів, які є членами дисциплінарних палат регіонів, не визначено як суб`єктів декларування. Наведене свідчить про те, що адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність та на праві виборності входять до складу органів адвокатського самоврядування, не можуть бути суб`єктами декларування, оскільки це суперечить принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, і з цим погодилося НАЗК у своїх роз`ясненнях. За правовою природою створення, функціонування та діяльність КДКА, Голова, заступники Голови та її члени не є у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» іншими особами, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає таких органів адвокатського самоврядування як конкурсна та дисциплінарна комісія. Відтак, діяльність адвокатури не є пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, і державні органи не можуть втручатися в її роботу, а тому на членів КДКА не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в частині можливості віднесення їх до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, направлення Позивачеві Повідомлення з вимогою про подання ним декларації за 2020 рік прямо суперечить положенням ч.1 ст.1, підпункту «в» пункту 2 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, Повідомлення не містить інформації про повноваження особи на підписання такого документа. Також в Повідомленні відсутні відомості про те, що його підписант має повноваження вимагати від мене надати хоча б якусь інформацію та не містить інформації про законодавчо визначену можливість його підписання за допомогою електронного цифрового підпису.

02 серпня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказує, що члени дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є суб`єктами, на яких поширюється дія Закону. За змістом абз. 15 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 45 Закону зазначені у п.п. «в» п. 2 ч. ст. З Закону особи (члени конкурсних та дисциплінарних комісій) зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (тобто декларацію типу «щорічна»). Цей обов`язок є імперативним і поширюється на всіх без винятку осіб, що зазначені у п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. З Закону. Вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється дія розділу VII Закону зазначений в абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону. З аналізу положень вказаної правової норми вбачається, що звільнення від обов`язку виконання вимог фінансового контролю безпосередньо стосується осіб, діяльність яких здійснюється у сфері, що характеризується високою чисельністю представників і низьким рівнем корупційних ризиків, а також осіб, які через особливі умови діяльності (військова служба) не мають можливості подавати декларацію. Цей обов`язок є імперативним і поширюється на всіх без винятку осіб, що зазначені у п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. З Закону. Вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється дія розділу VII Закону зазначений в абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону. З аналізу положень вказаної правової норми вбачається, що звільнення від обов`язку виконання вимог фінансового контролю безпосередньо стосується осіб, діяльність яких здійснюється у сфері, що характеризується високою чисельністю представників і низьким рівнем корупційних ризиків, а також осіб, які через особливі умови діяльності (військова служба) не мають можливості подавати декларацію. Національне агентство акцентує увагу суду, що поширення дії Закону на осіб, які входять до складу дисциплінарних комісій, обумовлене особливими функціями, якими вони наділені, зокрема: забезпечення або безпосередня участь у доборі певних категорій осіб (організація та проведення конкурсів, іспитів тощо); прийняття рішень, що мають визначальне значення для допуску особи до професії (наприклад, рішення щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту); здійснення періодичного кваліфікаційного оцінювання певних категорій осіб, що тягне за собою відповідні правові наслідки, а інколи й право приймати рішення про зупинення або припинення права на заняття певною діяльністю (наприклад адвокатською); притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади, тощо. Так, безпосередньо від рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури залежить чи отримає особа свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту; чи буде адвокату зупинено чи припинено його адвокатську діяльність, що відповідно породжує корупційні ризики, а отже й потребу у застосуванні до членів цих комісій певних антикорупційних інструментів, основними серед яких є механізми фінансового контролю. Поширення дії Закону (зокрема, інституту фінансового контролю) на осіб, які безпосередньо входять до складу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури пояснюється особливими та важливими функціями, якими наділені ці комісії, та тими корупційними ризиками, які супроводжують їх реалізацію. Важливість результатів реалізації зазначених вище повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури обумовлює суттєві корупційні ризики, обумовлені обставинами, за яких одні особи бажають отримати можливість увійти до професії адвоката чи залишитися в ній без належних на те підстав, а інші можливо - незаконно збагатитися за рахунок недобросовісного виконання своїх обов`язків. Водночас ОСОБА_1 , який є членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області не подав у визначений законом строк щорічну декларацію за 2020 рік. У зв`язку з чим, за фактом неподання декларації Національне агентство змушене було у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 51-2 Закону направити Позивачу повідомлення про факт неподання декларації за 2020 рік, в якому вказало, про необхідність її подання протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення. Дії Відповідача повністю узгоджуються з положеннями Закону. Отже, вищевикладене в сукупності беззаперечно свідчить про те, що доводи позовної заяви не підтверджують протиправності дій Національного агентства, а лише свідчать про намір Позивача уникнути виконання вимог Закону щодо необхідності подання ним декларації. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, а твердження Позивача спростовуються фактичними обставинами справи.

26 серпня 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, державні органи не можуть втручатись в її роботу. Водночас передбачені законодавством України антикорупційні заходи повинні, зокрема, відповідати вимогам юридичної визначеності для забезпечення їх ефективності, дієвості, особливо, коли йдеться про суб`єктів та не може суперечити принципу правової визначеності, які є складовою принципу верховенства права, яке в Україні визнається і діє. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.ч.1.2 статті 8 Основного закону України). Роз`яснення надане як щодо адвокатури в цілому так і щодо членів Дисциплінарних палат Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Саме зазначеними відомостями керувалася адвокатура до останнього часу. При цьому одним із завдань відповідача є здійснення фінансового контролю за особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а не намагання втрутитися у діяльності незалежної організації. Отже, окремого органу конкурсних та дисциплінарних комісій в складі органів адвокатського самоврядування не передбачено законом та не існує. Більше того, вони не існують й окремо, як юридичні особи чи самостійні органи. Членство у вказаному органі адвокатів здійснюється у цілому, а Дисциплінарна палата, як окремий орган, відсутня.

15 червня 2021 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив. В якому зазначають, що поширення дії Закону на членів деяких органів адвокатського самоврядування (як осіб, які реалізують публічні функції, що можуть впливати на незалежність адвокатів) жодним чином не зачіпає незалежності ні адвокатури в цілому, ні окремих адвокатів зокрема, адже взагалі не стосується питань функціонування адвокатури/адвокатського самоврядування чи безпосередньої діяльності адвокатів - здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. На момент виникнення спірних правовідносин у положеннях Закону не існувало, як і наразі не існує, жодної невизначеності, у тому числі й у питанні на кого з членів органів адвокатського самоврядування поширюються вимоги Закону, а отже принцип правової визначеності, що є складовою частиною принципу верховенства права, не порушено. У вказаному випадку Законом встановлено послідовні дії Національного агентства, вони відповідають принципу правової визначеності та сформульовані достатньо чітко і зрозуміло, аби надати змогу виокремити правомірну поведінку особи від неправомірної, а практичне застосування відповідних положень є передбачуваним та послідовним. У ситуації, що виникла, позивач не навів жодного належного правового обґрунтування на підставі якого можна впевнено стверджувати про те, що положення Закону ставлять його у стан правової невизначеності.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/536, виданого на підставі рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 червня 2006 року №184, (а.с. 17).

18 березня 2017 року Конференцією адвокатів Закарпатської області ОСОБА_1 обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, (а.с.18).

31 травня 2021 року ОСОБА_1 за поштовою адресою, зазначеною ним в Єдиному реєстрі адвокатів України, отримано від Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення від 07 травня 2021 року № 47-02/30982/21 про факт неподання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за підписом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК Олександра Амплеєва , (а.с. 12,14).

У Повідомленні міститься інформація, що відповідно до частини другої статті 51-2Закону України «Про запобігання корупції» за результатами контролю щодо своєчасності подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ним не подано щорічну декларації за 2020 рік.

Не погодившись із вказаним повідомлення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Щодо доводів адміністративного позову, що направлення позивачеві повідомлення з вимогою подати декларацію за 2020 рік прямо суперечить положенням ч.1 ст.1, підпункту «в» пункту 2.ч.1 ст.3 та ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», судом встановлено наступне.

31 травня 2021 року як слідує із матеріалів справи, на адресу позивача надійшло повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.05.2021 №47-02/30982/21, що за результатами контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 не подано щорічну декларацію за 2020 рік та з урахуванням положень частини другої статті 51-2 Закону України "Про запобігання корупції" повідомлено, що протягом десяти днів з дня отримання цього повідомлення такий повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку визначено частиною 1 статті 45, ( а.с.12).

Позивач доводить, що такі дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення його як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення його про неподання декларації за 2020 рік та те, що він повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України "Про запобігання корупції"- протиправними.

На перевірку таких доводів, судом встановлено, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1700-VII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1700-VII суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до підпункту "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті.

Стаття 51-2 Закону, на підставі якої Національним агентством було надіслано повідомлення про факт неподання Позивачем декларації, встановлює для Відповідача обов`язок зазначити у повідомленні, що суб`єкт декларування повинен протягом 10 днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку визначеному ч.1 ст. 45 Закону.

За абз.2 частини 2 цієї статті, одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування. {Закон було доповнено статтею 51-2 згідно із Законом № 1079-IX від 15.12.2020 та набрав чинності 30.12.2020 року.)

Частинами першою, п`ятою статті 45 Закону №1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Дія розділу VII цього Закону не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, охорони здоров`я (крім керівників закладів охорони здоров`я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня), освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), науки (крім президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ), культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам`яті, фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання, військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, суд зазначає, що позивач займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/536 виданого на підставі рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.06.2006 року № 184.

18 березня 2017 року Конференцією адвокатів Закарпатської області Позивача обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.

Позивач вважає, що направлення йому повідомлення з вимогою про подання декларації за 2020 рік прямо суперечить ч.1 ст. 5 Закону України «Про адвокатуру», оскільки до органів адвокатського самоврядування належать в тому числі, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (надалі Закон №5076-VI).

За приписами статті 5 цього Закону, адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб та держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України незалежність адвокатури гарантується.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

Згідно ч.10 статті 50 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Управлінням проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя встановлено що ОСОБА_1 не подано щорічну декларацію за 2020 рік.

Повідомлення від 07 травня 2021 року про факт неподання декларації, вчинений відповідачем відповідно до частини 2 статті 51-2 Закону України "Про запобігання корупції". Крім того, Національне агентство реалізовуючи передбачене п. 15 ч.1 статті 1 Закону №1700-VII повноваження листом від 22 березня 2021року № 113-02/15337/21 проінформувало Голову Вищої вкаліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сергія Вилкова, що члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є суб`єктами на яких поширюється дія Закону, з метою запобігання уникненню ними вчинення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Аналогічний лист був направлений Голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області Петру Немешу.

З огляду на зміст застосованих відповідачем статей слідує, що за фактом неподання декларації Національне агентство у порядку передбаченому ч.2 ст. 51-2 Закону направило Позивачу повідомлення про факт неподання декларації за 2020 рік, в якому вказало про необхідність її подання протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення. В даному випадку дії Національного агентства були націлені виключно на вжиття заходів необхідних для запобігання притягнення членів кваліфікаційно-дисциплінарних палат адвокатури до відповідальності передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Вказані дії, суд розцінює як такі, що на етапі направлення повідомлення не порушують права позивача. Зміст повідомлення є таким, що позивача ОСОБА_1 , орган уповноважений на здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій лише повідомляє його про необхідність подачі декларації та попереджає про наслідки її неподачі взагалі чи протягом 10 днів з дня отримання повідомлення. Тобто, у позивача є межі розсуду та вибору, а саме подати декларацію, або не подавати з підстав, що зазначені ним позові.

Питання щодо того чи є позивач особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів та чи зобов`язаний подавати декларацію, може бути вирішено лише органами уповноваженими на складення адміністративного протоколу за несвоєчасну подачу декларації чи органом досудового розслідування при притягненні до кримінальної відповідальності в разі неподання декларації, якщо ці органи прийдуть до висновку, що він є суб`єктом декларування або прийдуть до протилежного висновку.

Крім того, в разі притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності питання чи є він суб`єктом декларування буде вирішуватись безпосередньо компетентним судом при розгляді справи, а не при направленні позивачу повідомлення, яке він оскаржує у цій справі. Крім того, будь-яке рішення прийняте у справі не впливає на повноваження НАЗК щодо повідомлення уповноважених органів про факт неподачі чи несвоєчасної подачі позивачем декларації. На переконання суду, дії відповідача, що проявилися у направленні повідомлення не можуть жодним чином свідчити про порушення Національним агентством незалежності адвокатури, оскільки не стосуються питань функціонування адвокатури чи безпосередньої діяльності всіх адвокатів, здійснення ними захисту, представництва.

Щодо доводів позивача, що в повідомленні не зазначено, що Олександр Амплеєв є уповноваженою особою а отже підписант діяв з перевищенням своїх повноважень та повідомлення не містить інформації про законодавчо визначену можливість його підписання за допомогою електронного цифрового підпису, судом встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, повідомлення від 07.05.2021 року (а.с.12), яке направлено позивачу підписано в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя.

30 червня 2021 року на вимогу суду відповідачем надано Наказ про покладення виконання обов`язків за вакантними посадами державної служби на Амплеєва Олександра Володимировича , керівника відділу моніторингу способу життя Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, виконання обов`язків керівника цього ж управління з 05 квітня 2021 року. Даний наказ підписаним Головою НАЗК - Олександром Новіковим, (а.с.205). До повноважень Голови НАЗК згідно п.10 ч.1 ст. 7 Закону належить, зокрема, видання наказів та доручень, на виконання яких наказом від 26.03.2020 року № 117/20 затверджено Положення про Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, яким визначено його основні завдання та функції.

Згідно Положення, Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя є самостійним структурним підрозділом апарату Національного агентства, (а.с.82) . Згідно розд. VI управління очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою НАЗК. Керівник управління має заступника. У разі відсутності керівника Управління його обов`язки виконує заступник керівника Управління -керівник відділу контролю за своєчасністю подання декларацій, а у разі його відсутності - керівник відділу Управління відповідно до наказу Національного агентства, п.3 Розд. VI.

Відповідно до Положення про Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя керівник Управління в межах своїх повноважень, зокрема, підписує документи, види яких визначаються Інструкцією з діловодства в Національному агентстві від 03.03.2020року № 80/20.

Основним завданням управління є в тому числі здійснення підготовки письмових повідомлень суб`єктам декларування про факти неподання декларацій, п.3 ч.1 Розділу ІІІ Положення (а.с.83).

Повідомлення від 07 травня 2021 року було підписано в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Амплеєвим О. , за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у томі числі з електронним підписом, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечна виключно через те, що він має електронну форму.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, слідує, що повідомлення відповідає вимогам закону, містить необхідні реквізити, які дають змогу перевірити його справжність і цілісність, а саме - штрих код, QR- код, номер та дату реєстрації, ПІБ посадової особи, яка підписала документ за допомогою КЕП.

Отже, доводи адміністративного позову в цій частині спростовані матеріалами справи, застосованими норами права та позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, однак із врахуванням дійсних обставин справи судом не встановлено протиправності в діях відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити вцілому.

Питання судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль