Рішення № 101140851, 11.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/2972/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю:

позивач: ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача: адвокат Новікова Інна Станіславівна,

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області представник Фурт Сперанція Русланівна,

третя особа: Дочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - представник не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Новікової Інни Станіславівни (АДРЕСА_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дочірнє підприємство «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Курортна, 1а, код ЄДРПОУ 02649977) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 11 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 16 листопада 2021 року.

15 липня 2021 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника Новікову Інну Станіславівну звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дочірнє підприємство «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ», якою просить; 1) рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 від 11 травня 2021 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 50 021,65 грн. - скасувати; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсій утримані на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 11 травня 2021 року.

20 липня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено судове засідання.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. В даному випадку звертають увагу на те, що довідка № 329 датована 2006 роком, можливість її перевірки відповідачем та, як наслідок (в разі не підтвердження зазначених в ній відомостей первинними документами), зробити розрахунок з урахуванням всіх відомостей існувала на дату її подачі до відповідача. Проте, відповідач вирішив провести перевірку інформації, зазначеної в довідці, тільки у 2020 році, тобто через 14 років з дати її видачі, що є несвоєчасним виконанням відповідачем покладених на нього функцій, що вплинуло на право позивача щодо пенсійного забезпечення. Просять звернути увагу на те, що відповідач у жодному своєму повідомлені (листі, рішенні) не навів доказів на підтвердження будь-якого зловживання з боку пенсіонера, а тому, підстави для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплаченої суми пенсії відсутні. У свою чергу, внесення до довідки №329 від 21 лютого 2006 року посадовими особами ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття»» неправдивих відомостей є підставою для відшкодування заподіяної державі шкоди саме вказаною організацією.

06 серпня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що на підставі службової записки Свалявського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ОСОБА_2 проведено зустрічну перевірку достовірності видачі довідки №329 від 21.02.2006 року, результати якої зафіксовані в акті №27 від 23.01.2020 року. Зокрема, у висновку вищевказаного акту встановлено, що суми нарахованої заробітної плати за 1994 p., які містяться в довідці №329 від 21.02.2006 року, не відповідають даним, зазначеним у первинних документах підприємства. Звертають увагу суду на те, що акт №27 від 23.01.2020 p., складений за результатами проведення зустрічної перевірки, підписаний директором ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Н.А. Болсуновською, головним бухгалтером В.І. П`ятак, та головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ОСОБА_2 . З аналізу вищевказаних даних випливає, що записи в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії №329 від 21.02.2006 року, виданій ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», за 1994 рік зроблені з порушенням закону. При цьому, слід зауважити, що позивачкою особисто подано довідку про розмір заробітної плати, яка була врахована управлінням при призначенні пенсії та, водночас, не відповідає дійсності, і вказане є зловживанням з її боку. При цьому, заінтересованою особою у призначенні пенсії та збільшення її розміру є саме пенсіонер. Пенсійний фонд здійснює лише нарахування та виплату пенсії у разі звернення пенсіонера із заявою встановленого зразка за призначенням/перерахунком пенсії (з наданням саме пенсіонером довідки) та у разі виникнення відповідного права. Крім того, звертають увагу суду на те, що актом проведеної зустрічної перевірки було рекомендовано підприємству подати до органу ПФУ нову довідку про заробітну плату позивачки, де б містилися достовірні відомості, підтверджені первинними документами, і 28 січня 2021 така надійшла до Свалявського відділу обслуговування (сервісного центру). За результатами проведеної зустрічної перевірки та з урахуванням даних, що містяться в довідці №50 від 24.01.2020 p., виданій ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Головним управлінням приведено пенсійну справу позивачки у відповідність та припинено виплату пенсії в попередньому розмірі, оскільки довідка №329 від 21.02.2006 року, заробіток з якої було взято при розрахунку пенсії, містила недостовірні відомості. За результатом впорядкування пенсійної справи Головним управлінням було виведено ОСОБА_1 переплату в сумі 50 021 грн. 65 коп., що утворилася за період з 01.02.2011 року по 31.03.2021 року.

18 серпня 2021 року представником третьої особи подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначають, що дійсно при поданні первинної довідки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1994 рік виникла помилка , але помилка не в сумах заробітної плати, а в періоді відпрацьованого часу, замість 1994 року вказано період роботи позивачки за 1995 рік. Пенсійний Фонд на якого покладено дані обов`язки гір. подачі довідки про заробітну плату позивачки належним чином її не перевірив, прийняв до розгляду і призначив пенсію. Перевірку правильності поданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії відповідач провів тільки у 2020 році та виніс рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 11 травня 2021 року № 259. Будь яких зловживань з боку ДП « Санаторій « Сонячне Закарпаття»» при поданні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії немає, оскільки помилково вказано тільки період часу роботи , а саме 1995 рік а не 1994 рік, але сама сума заробітку вказана правильно, що виключає можливість зловживання з боку третьої особи у даній справі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 05 жовтня 2021 року та повернулося до суду 01 листопада 2021 року.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 23 березня 2006 року відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 08 січня 2006, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви про призначення пенсії позивачем, в тому числі, надано довідку ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" від 21 лютого 2006 року № 329 про заробітну плату з 1990 по 1994 рік.

23 січня 2020 року Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області проведено перевірку ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" та складено акт № 27 «Про результати перевірки ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" щодо перевірки достовірності виданої довідки про заробітну плату від 21.02.2006 року № 329 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

За результатами перевірки достовірності даних довідки про заробітну плату від 21.02.2006 року № 329 виданої гр. ОСОБА_1 встановлено, що дані, згідно первинних документів за 1990-1993 роки, відповідають даним зазначеним у довідці. За 1994 рік суми нарахованої заробітної плати згідно первинних документів не відповідають сумам зазначеним у довідці, (а.с. 8-10).

11травня 2021 року рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області про утримання надміру виплачених сум пенсій № 259 установлено, що сума переплати становить 50 021 грн.65 коп., згідно з довідкою відділу опрацювання пенсійної документації управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області утворилася за період 01 лютого 2011 року по 31 березня 2021 року. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з липня 2021 року до повного погашення, (а.с. 12).

21 травня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 0700-0403-8/19849 повідомило ОСОБА_1 про те, що сума переплати пенсії за період з 01.02.2011р.по 31.03.2021р. становить 50 021,65 грн.. В разі не повернення переплаченої суми пенсії, управління фонду буде здійснювати відрахування на підставі рішення фонду № 259 від 11.05.2021р., в розмірі 20% від суми, що належить до виплати з 01 липня 2021р., (а.с. 6).

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

За змістом частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 50 Закону № 1058-IV встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 р. № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 р. за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).

Згідно із приписами пунктів 2, 3 Порядку № 6-4 переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV та Порядку № 6-4 вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Як зазначає Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року по справі № 591/2669/16-а а, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 08 січня 2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за віком. При зверненні за призначенням 14.02.2006 року позивачкою, серед іншого, було подано до пенсійного органу довідку про заробітну плату № 329 від 21.02.2006 року видану ДП "Сонячне Закарпаття" з урахуванням якої було обчислено пенсію позивачки, зокрема, для розрахунку взято заробіток за 1990-1994 роки. Як стверджує відповідач, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 року № 19-1 було здійснено інвентаризацію пенсійної справи, в ході якої виявлено необхідність проведення перевірки достовірності видачі довідки №329 від 21.02.2006 року, оскільки в окремих місяцях коефіцієнт заробітку склав 5,6.

Проте, суд погоджується із доводами позивача, що довідка від 21.02.2006 №329, яка за твердженням відповідача містить недостовірні відомості про розмір заробітної плати позивача, виготовлена не позивачем, а ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття".

Будь-яких доказів про зловживання з боку позивача або подання нею недостовірних відомостей при зверненні з заявою про перерахунок пенсії відповідачем не надано. Факти зловживання пенсіонером не наведені і в оскаржуваному рішенні. Крім того, як свідчить оригінал пенсійної справи інвентаризація пенсійної справи проводилась пенсійним органом неодноразово, зокрема у 2007, 2008, 2011, 2012, 2013, 2015 роках.

Крім того, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що дії відповідача при його прийнятті не свідчать про добросовісність та своєчасність прийнятого рішення, оскільки акт № 27 про результати перевірки був складений 23 січня 2020 року, а прийняте оскаржуване рішення про утримання надміру виплачених сум № 259 винесено тільки 11 травня 2021 року, отже оскаржуване рішення не узгоджується з приписами статті 2 частини другої КАС України та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем не доведено зловживань з боку позивача щодо подання нею недостовірних відомостей, і судом також не встановлено таких обставин, відтак підстави для утримання з позивача надміру виплаченої пенсії відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 від 11 травня 2021 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 50 021,65 грн.

Оскільки у справі, яка розглядається не було встановлено обставин, за яких допускається стягнення з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, а переплата пенсії відбулася внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків відповідно до законодавства (перевірка отриманих документів), то у Пенсійного фонду були відсутні підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій.

Таким чином, для належного захисту прав позивача, суд вважає правильним та справедливим зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсій утримані на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 11 травня 2021 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Аналогічна правова позиція у постанові Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 520/9817/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Суд звертає увагу на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України. Пенсійний орган не довів неспівмірність витрат, заявлених представник позивача до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи та надано під час судового засідання 11 листопада 2021 року: договір від 08 червня 2021 року № 121 про надання правової допомоги; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 121 від 08 червня 2021 року, квитанцію від 11 червня 2021 року № 3691120165 про сплату гонорару за додатковою угодою № 1 від 08 червня 2021 року у розмірі 3 500 грн., (а.с. 19).

Відповідно до Розділу 4 Договору від 08 червня 2021 року № 121 про надання правової допомоги розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 121 від 08 червня 2021 року відповідно до домовленостей сторін, сума гонорару становить 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. та сплачується протягом 5 днів з дня підписання даної угоди.

11 червня 2021 року позивачем сплачено гонорар за додатковою угодою № 1 від 08 червня 2021 року у розмірі 3 500 грн., відповідно до квитанції від 11 червня 2021 року № 3691120165.

Опрацювавши надані заявником докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є цілком обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області витрат на правничу допомогу у сумі 3 500 грн., понесення позивачем яких, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір не видається непропорційним та/або необґрунтованим.

Крім того, позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 3691120163 від 11 червня 2021 року, (а.с.17).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дочірнє підприємство «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 від 11 травня 2021 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 50 021,65 грн. - скасувати.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсій утримані на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №259 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 11 травня 2021 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного правління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) сплаченого cудового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. (три тисячі п`ятсот гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль