Рішення № 101139735, 20.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 р. Справа№200/9405/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0075842413 від 9 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0075842413 від 9 липня 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

16 липня 2021 року він отримав спірне рішення від 09 липня 2021 року № 0075842413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 25069,06 гривень.

Позивач зазначає, що на момент реєстрації як ФОП за період з 21.10.2014 по 05.06.2020 діяльність не здійснював та доходу не отримував, припинив підприємницьку діяльність 04.06.2020, надав відповідачу заяву від 11.06.2020 про списання сум недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року суд замінив відповідача - з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187)

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів, тому дії відповідача по винесенню рішення про застосування штрафних санкцій вважає цілком правомірними.

У АІС « Податковий блок» фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 нарахований єдиний внесок у автоматичному режимі як платнику, який знаходився спрощеній системі оподаткування та на загальній системі оподаткування 20.10.2014- у сумі 1267,95 грн.за ( 3 квартал 2014) - сплачено 05.06.2020.

09.02.2018 - у сумі 8448,00 грн. ( за 2017) - сплачено 05.06.2020.

19.04.2018 - у сумі 2457,18 грн. ( за 1 квартал 2018) - сплачено 05.06.2020.

19.07.2018 - у сумі 2457,18 грн.(за 2 квартал 2018) - сплачено 05.06.2020.

19.10.2018 -у сумі 2457,18 грн. ( за 3 квартал 2018) - сплачено 05.06.2020.

21.01.2019 -у сумі 2457,18 грн. ( за 4 квартал 2018) - сплачено 05.06.2020.

19.04.2018 - у сумі 2754,18 грн. (за 1 квартал 2019) - сплачено 05.06.2020.

19.07.2019 - у сумі 2754,18 грн. (за2 квартал 2019) - сплачено 05.06.2020.

21.10.2019 - у сумі 2754,18 грн. ( за 3 квартал 2019) - сплачено 05.06.2020.

20.01.2020 - у сумі 2754,18 грн. ( за 4 квартал 2019) - сплачено 05.06.2020.

21.04.2020 - у сумі 2078,13грн. (за 1 квартал 2020) - не сплачено.

За несвоєчасну сплату єдиного внеску 09.07.2021 року складено податкове повідомлення рішення № 0075842413 від 09.07.2021 року, де нарахована штрафна санкція у розмірі 5985,52 грн. та пеня 19083,54 грн., яке направлено ФОП ОСОБА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 16.07.2021 року повідомленням про вручення повернуто. 16.07.2021 року в АІС «Податковий блок» було внесено дату вручення податкового повідомлення - рішення відповідно до вимог абз. 9 п.7 розділу VII Наказу № 449 від 20.04.2019 року.

Заяви про оскарження рішення платником єдиного внеску не надходило.

З огляду на зазначене, ГУ ДПС в Донецькій області вважає, що у Позивача наявна заборгованість по єдиному внеску та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність 04.06.2020 року, за власним рішенням.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області було сформовано та направлено ОСОБА_1 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0075842413 від 09.07.2021 на суму 25069,06 грн., з них 5985,52 грн. - штраф 10% за період з 21.10.2014 по 05.06.2020, 19083,54 грн. - пеня.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частин 2-3 статті 25 зазначеного Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

09 липня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено рішення № 0075842413 про застосування штрафних санкцій у сумі 5985,52 гривень та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 19083,54 гривень стосовно ОСОБА_1 .

Підставою виникнення зазначених штрафних санкцій та пені є несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що відповідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, зокрема, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Отже, вказаний Закон передбачає наявність у платника єдиного внеску статусу господарюючого суб`єкту чи самозайнятої особи.

Як зазначено вище, підприємницьку діяльність позивачем припинено 04 червня 2020 року. З зазначених підстав позивач не є платником єдиного внеску у розумінні ст. 4 Закону України № 2464.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 03.06.2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Таким чином, у справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Підставою виникнення зазначеного в спірному рішенні боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є несплата (несвоєчасна сплата) єдиного внеску та штрафу.

Із інтегрованої картки ОСОБА_1 вбачається що у позивача наявна заборгованість станом на 31.07.2021 25069,06 гривень, у тому числі: штраф - 5985,52 гривень, пеня - 1928,54 гривень.

Борг позивача з єдиного внеску виник з 2014 року, штрафні санкції застосовано за період з 21.10.2014 по 05.06.2020 на суму 5985,52 гривень та пеня за період з 21.10.2014 по 05.06.2020 року на суму 19083,54 гривень.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, ОСОБА_1 з 21.10.2014 доходу від підприємницької діяльності не отримував.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 №592-ІХ розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VІ доповнено пунктом 9-15.

Зазначені доповнення набрали чинності з 03 червня 2020 року.

Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (в редакції станом на дату винесення оскаржуваного рішення) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 03 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавцем визначено умови для її застосування, а саме: подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року платниками ЄСВ (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач припинив свою підприємницьку діяльність 04.06.2020.

Як зазначено вище, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Всупереч зазначеній нормі закону відповідачем не було прийнято рішення про списання недоїмки чи рішення про відмову в списанні недоїмки з єдиного внеску, що також суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.

Крім того, додатково слід зазначити, що Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області, де знаходився на податковому обліку позивач.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.

Тобто, у період невиконання обов`язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Крім того, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На даний час Указ Президента України не видавався.

Таким чином, позивач є звільненим від сплати єдиного соціального внеску до закінчення проведення АТО, і застосування до нього штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату цих зобов`язань є неправомірним.

Суд зауважує, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» звільняє платників ЄСВ від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Аналогічна правова позиція наведена у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18-а.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 09 липня 2021 року № 0075842413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0075842413 від 9 липня 2021 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 09 липня 2021 року № 0075842413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 25069,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський