Ухвала суду № 101138811, 11.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11 листопада 2021 рокуЛуцькСправа № 140/6783/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представників позивача Сафулька С.Ф., Полетила П.С.,

представника відповідача Клекоцюка Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі –позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі –відповідач. Волинська митниця) про стягнення не нарахованої та не отриманої різниці заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв`язку із зростанням посадового окладу за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 в розмірі 910781,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом № 2159-л від 29.10.2014 було звільнено з посади заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів та з податкової міліції. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та додатковим рішенням від 26.05.2020 у справі № 803/2375/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди його позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2159-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” та наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29 жовтня 2014 року №466-О “Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено позивача на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29 жовтня 2014 року. Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709355,36 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №803/2375/14 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 залишено без змін. Однак, стягнуте грошове забезпечення у справі №803/2375/14 не коригувалась на коефіцієнти підвищення посадового окладу, хоча за вказаний період посадовий оклад за посадою, яку він займав неодноразово змінювалося та підвищувалося. Тому вважає, що у зв`язку з незаконним звільненням його з посади, ним втрачено частину середньої заробітної плати, а відтак просить стягнути на його користь ненараховану та неотриману різницю заробітної плати за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 в розмірі 910781,90 грн. З цих підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12:00 год. 04.08.2021. 04.08.2021 ухвалою суду продовжено строк підготовчого засідання, в справі оголошено перерву. 04.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.30 год. 26.10.2021.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення заробітку за вимушений прогул з коригуванням посадового окладу позивачу, оскільки йому виплачувалось грошове забезпечення, а не заробітна плата. З цих підстав просили в позові відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом поставлено на вирішення питання про закриття провадження в справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

Представники позивача проти закриття провадження заперечили та зазначили, наступне. Так дійсно рішенням суду від 12.05.2020 стягнуто грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу. Однак, вказані кошти були стягнуті без врахування коригування заробітної плати у зв`язку із зміною посадових окладів. Вважають, що предмет спірних правовідносин в справі № 803/2375/14 та в даній справі є різними, оскільки вказане не було предметом розгляду у попередній справі, а відтак підстав для закриття провадження в справі немає.

Представник відповідача вирішення даного питання покладає на розсуд суду.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від

12.05.2020 у справі №803/2375/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2159-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” та наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29 жовтня 2014 року №466-О “Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено позивача на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29 жовтня 2014 року. Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709355,36 грн.

Також в даній справі було допущено процесуальне правонаступництво Ягодинської митниці Міндоходів на Волинську митницю Держмитслужби.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 року у справі №803/2375/14 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 залишено без змін.

Верховний суд у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.12.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у даній справі.

На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 наказом ДФС України від 25.01.2021 року №437-0 «Про виконання рішення суду», позивача поновлено на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29.10.2014.

Рішення в частині стягнення з Волинської митниці Дежмитслужби на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709355,36 знаходиться на виконанні.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин у справі слідує, що звернення до суду із цим позовом обумовлене тим, що у зв`язку з незаконним звільненням його з посади, та стягненням на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду, його заробітна плата не була відкоригована у зв`язку із підвищенням посадових окладів за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 в розмірі 910781,90 грн.

При вирішені даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як установлено частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження”. За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Механізм примусового виконання рішень судів визначений Законом України “Про виконавче провадження”.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV КАС України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи - позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно з приписами частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Суд зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Крім того, суд звертає увагу, що поняття “предмет спору” та “предмет позову” не є тотожними. Так предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом визначення різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права не свідчить про виникнення нового спору.

Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із ненарахованою та неотриманою різницею заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв`язку зі зростанням посадового окладу, за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 в розмірі 910781,90 грн.

Однак, з даного приводу суд зазначає, що при вирішенні спору у справі № 803/2375/14 питання стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 вирішено судом.

Суд враховує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 в адміністративній справі №803/2575/14, яким в тому числі стягнуто на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709355,36 грн, залишено без змін. Рішення у даній справі набрало законної сили 22.09.2020.

При вирішенні спору у справі №803/2375/14 позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в цій частині, хоча така можливість в нього була, і при цьому, ні в апеляційній скарзі, ні при подачі касаційної скарги рішення суду першої інстанції в частині суми стягнутих коштів за час вимушеного прогулу ним не оспорювалося.

Фактично на даний час має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які судом вже було вирішено при попередньому розгляді справи – спір про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 238, статтями 243 ч. 3, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про стягнення коштів закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст ухвали складено 16.11.2021