Ухвала суду № 101137011, 15.11.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1464/21

Провадження № 2/385/545/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 року м. Гайворон

Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Заєць В. П. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

позивачка звернулась в Гайворонський районний суд Кіровоградської області з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в якому просить визнати сумісною власністю подружжя будинок АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування будинку та 0,19 га для ведення ОСГ за цією ж адресою, майно, доходи та корпоративні права на ФГ “Ятрань”; виділити їй в приватну власність 1/2 вказаних будинку та земельних ділянок та зобов`язати відповідача компенсувати та виплатити їй 1/2 вартості майна, доходів та корпоративних прав на ФГ “Ятрань”. Зазначає, що перебуває з 22.06.1990 перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 27.10.2021. Провадження в справі на час постановлення даної ухвали не відкрито.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом 1) накладення арешту на все майно належне відповідачу ОСОБА_2 , в тому числі будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, на яких він розташований, 2) заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо предмету спору, а саме реєстрацію місця проживання будь-яких осіб, продаж, обмін, передачу в заставу чи розпорядження іншим способом розпоряджатись будинком АДРЕСА_1 та земельними ділянками, на яких він розташований, 3) накладення арешту на грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 в банківських установах, в тому числі в АТ КБ “Приватбанк” та АТ “Райфайзен Банк Аваль”; 4) накладення арешту на все майно належне Фермерському господарству “Ятрань” код ЄДРПОУ 20656978; 5) накладення арешту на грошові кошти на рахунках Фермерського господарства “Ятрань”; 6) заборони ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо ФГ “Ятрань”, а саме: відчуження корпоративних прав, зміни керівника, зміни засновників та заборони реєстрації будь-яких змін до установчих документів та внесення таких змін до Державного реєстру юридичних осіб; 7) заборони ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо будь-якого майна ФГ “Ятрань” у тому числі: продаж, обмін, передачу у заставу чи розпорядження іншим шляхом.

В обґрунтування необхідності вжиття таких заходів покликається на те, що за час шлюбу сторони набули за спільні кошти будинок АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування будинку та 0,19 га для ведення ОСГ за цією ж адресою та корпоративні права на ФГ “Ятрань” та доходи/майно/техніку належні ФГ “Ятрань”. Відповідачем в період шлюбу без її згоди відчужено частку корпоративних прав на ФГ “Ятрань” ОСОБА_3 та погрожує продажем зазначеного будинку та земельних ділянок третім особам.

У разі задоволення позову позивач стане власником 1/2 спірного майна, корпоративних прав та доходів ФГ “Ятрань” та матиме право на грошову компенсацію частини майна, а відчуження майна на користь третьої особи та виведення коштів з банківських рахунків унеможливить виконання рішення суду.

Вважає такі заходи забезпечення позову співмірними та адекватними позовним вимогам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Згідно роз`яснень в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Матеріалами позовної заяви підтверджується, що спірний об`єкт нерухомого майна - будинок дійсно зареєстрований за відповідачем і придбаний в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.

Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають задоволенню частково, шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна - будинку, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді заборони відчуження будинку, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся - оскільки позивачкою, на думку суду, наведені обґрунтовані підстави вважати, що спірне майно може бути відчужене відповідачем.

Щодо інших вимог заяви, то суд вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Так позивачем не надано достатніх доказів перебування у власності позивача станом на день подачі заяви земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування будинку та 0,19 га для ведення ОСГ, зокрема у витязі з Державного реєстру речових прав, наданому позивачкою така інформація відсутня.

Також суд враховує, що накладення арешту на все нерухоме майно відповідача, перелік якого не вказаний та зокрема таке, що може не мати статусу спільної сумісної власності подружжя, або яке є вже поділене між сторонами на підставі договору про поділ майна подружжя від 24.04.2018, є явно неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).

Так, у заяві про забезпечення позову не зазначено номери рахунків, які належать відповідачу, суми коштів, що на них знаходяться, а також не надані докази, що це підтверджують, не надано доказів на підтвердження наявності таких на час звернення з заявою.

Також суд враховує, що згідно роз`яснень даних в п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності (відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам) слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Тому суд доходить переконання про необхідність відмови в задоволенні заяви в частині

Так, позивачем не наведено достатніх підстав щодо посилання, що не забезпечення позову у вказаний спосіб може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду,або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також відсутній безпосередній правовий зв`язок між вжиттям таких заходів як накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно - корпоративні права, грошові кошти ФГ, між забороною вчиняти будь-які дії щодо ФГ “Ятрань” чи щодо майна ФГ “Ятрань” та можливим задоволенням позовних вимог у тій редакції, яка заявлена позивачем. Крім того такі заходи забезпечення позову, у випадку вжиття, можуть перешкодити господарській діяльності юридичної особи ФГ “Ятрань”, кінцевим бенефіціарним власником 50% якого також є інша особа, не відповідач в справі.

В зв`язку з цим суд доходить висновку про часткове задоволення даної заяви.

Керуючись ст. 149-151 ЦПК України, -

постановив:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена разом до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: М. В. Венгрин