Рішення № 101125683, 16.11.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4838/21

Провадження № 2-а/202/66/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого Олега Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого О.П. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 216762 від 30.07.2021 року у вигляді штрафу в сумі 340 грн. незаконними, зазначену постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2021 року поліцейським - офіцером громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидким О.П. була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху, а саме дорожньої розмітки 1.1.

Із зазначеною постановою відповідача позивач не згодний, вважає її незаконною. Стверджує, що правопорушення не вчиняв, дорожню розмітку не порушував.

Відзначає, що на проїзній частині по ходу його руху була нанесена дорожня розмітка 1.11 Правил дорожнього руху, інших дорожніх знаків, які забороняють виконувати поворот ліворуч, не було. На перехресті виконав поворот ліворуч як того вимагала дорожня розмітка 1.11.

Отже, вважає, що поліцейським його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, поліцейським не було роз`яснено його права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні свій адміністративний позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав відзив на позов, в якому просив проводити розгляд справи без участі його представника, зазначивши, що постанова поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимога статті 283 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.

Також до суду з Відділення поліції № 3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшов відзив, не підписаний уповноваженою особою, до якого долучено диск з відеозаписом та фотоматеріалами.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом установлено, що постановою поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого О.П. серії БАБ № 216762 від 30.07.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 30.07.2021 року ОСОБА_1 у смт Софіївка, виконуючи маневр повороту ліворуч на вул. Каштанову, перетнув дорожню розмітку 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Позивач у своєму адміністративному позові заперечує факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, наполягаючи на тому, що дорожню розмітку 1.1 Правил дорожнього руху не порушував.

Проте відповідачами належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та обґрунтованості притягнення його до адміністративної відповідальності не було надано.

Будь-які об`єктивні дані та докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема дорожньої розмітки 1.1, на що поліцейський посилається в оскаржуваній постанові, у справі відсутні та суду не надані.

Суд враховує, що частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення, зокрема, вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Суд звертає увагу, що при винесенні поліцейським оскаржуваної постанови не було зафіксовано порушення позивачем горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія).

На наданих суду відповідачами фото- та відеозаписах безпосередньо не вбачається порушення позивачем горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), натомість міститься зображення лише дорожнього шляху та руху автомобіля під керуванням позивача по ділянці дороги, яка не містить розмітки, на порушення якої вказується відповідачем.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо недоведеності факту вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Суд відзначає, що відповідно до закріпленого в статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вважає, що в даному випадку зазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним, оскільки ґрунтується на припущенні.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, виходячи з приписів статті 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання, що постанова серії БАБ № 216762 від 30.07.2021 року, винесена поліцейським - офіцером громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидким О.П., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Щодо визнання дій поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого О.П., які виявилися у винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, то суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки незаконними або неправомірними вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції відповідних органів чи посадових осіб. У той час як відповідач при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення діяв як посадова особа на підставі наданих йому повноважень. Само по собі скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не є підставою для визнання дій поліцейського незаконними.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 243-246, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А), поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого Олега Петровича (м. Нікополь, вул. Станіславського, буд. 1) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Постанову поліцейського - офіцеру громади сектору взаємодії громадами відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Швидкого Олега Петровича серії БАБ № 216762 від 30.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю. Марченко