Рішення № 101118421, 16.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 листопада 2021 року справа №826/18825/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГосподарського суду Київської області (далі по тексту - відповідач)про1) визнання незаконним рішення про звільнення її з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області із займаної посади 31 жовтня 2016 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України, оформлене наказом від 31 жовтня 2016 року №210-К-01; 2) поновлення на посаді; 3) стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 10 січня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постановою від 24 квітня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та ухвалив нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив в повному обсязі, визнав протиправним та скасував наказ Господарського суду Київської області від 31 жовтня 2016 року №210-К-01 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області, стягнув з Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 112 951,26 грн. та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 250,00 грн.

Постановою від 26 січня 2021 року Верховний Суд касаційну скаргу Господарського суду Київської області задовольнив частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у частині стягнення з Господарського суду Київської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував, справу №826/18825/16 у вказаній частині направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, в іншій частині вимог постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі №826/18825/16 залишив без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 11 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до розгляду адміністративну справу №826/18825/16 та її подальший розгляд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Позивач надав до суду письмові пояснення з приводу обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у яких зазначив, що відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо забезпечення мінімального рівня гарантій, які повинні бути призначені позивачу з 01 травня 2016 року, а тому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен здійснюватись з урахуванням виплат, які б мала отримувати позивач на день звільнення, а також із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням проведених відповідачем виплат у розмірі 112 951,26 грн., становить 93 027,33 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача повинна обчислюватись виходячи з розміру заробітної плати за два останніх місяці, без урахування періоду перебування на лікарняному та у відпустці.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

За результатами перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 26 січня 2021 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, зазначив таке: «Обчислюючи середній заробіток позивачки за період вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції керувався розміром середньоденної заробітної плати позивачки, що була зазначена Господарським судом Київської області у довідці від 03 листопада 2016 року №160. При цьому суд апеляційної інстанції правильності розрахунку відповідачем середньоденної заробітної плати позивачки не перевіряв, доказів, які б підтверджували кількість відпрацьованих днів у серпні і вересні 2016 року та розмір і складові нарахованої заробітної плати за цей період не досліджував».

Таким чином, суду необхідно перевірити правильність розрахунку відповідачем середньоденної заробітної плати позивача та визначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами абзаців першого, третього, четвертого, сьомого та восьмого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За правилами абзаців першого, третього пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи, а якщо у ці два календарні місяці працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Тобто, визначальним для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є факт роботи працівника два місяці поспіль, не враховуючи місяць, у якому відбулося незаконне звільнення працівника, незалежно від кількості відпрацьованих робочих днів у кожному з цих місяців.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

При цьому, слід враховувати, що при обчисленні середньої заробітної плати включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати. Виплати, які не враховуються при обчисленні середнього заробітку, визначені пунктом 4 Порядку №100.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 10 Порядку №100 передбачалось, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Тобто, усі виплати, які розраховуються згідно з Порядком №100, зокрема, за час вимушеного прогулу, підлягають коригуванню у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Порядку№100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі №0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі №2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області 31 жовтня 2016 року, а тому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен проводитись з 01 листопада 2016 року.

Оскільки позивача поновлено на посаді згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, залишеним у цій частині без змін постановою Верховного Суду від 26 січня 2021 року, то кінцевим терміном розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу є 24 квітня 2018 року.

Кількість днів вимушеного прогулу за цей період складає 370 днів, що не заперечується учасниками справи та перевірено судом.

Суд встановив, що позивача звільнено 31 жовтня 2016 року, відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за серпень та вересень 2016 року.

Згідно з наказом Господарського суду Київської області від 10 серпня 2016 року №148-ВП-01 «Про надання відпустки ОСОБА_1 » у період з 10 серпня 2016 року по 08 вересня 2016 року позивач перебувала у відпустці.

У період з 09 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АВО №663480, а також з 26 вересня 2016 року по 15 жовтня 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АВО №663582.

Таким чином, у серпня 2016 року позивач відпрацювала 7 робочих днів; у вересні позивач не відпрацювала жодного дня, у зв`язку з перебуванням у відпустці та на лікарняному.

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним здійснити розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, виходячи із кількості відпрацьованих робочих днів за липень та серпень 2016 року.

Згідно виписки із заробітної плати позивача за липень, серпень 2016 року, заробітна плата позивача за вказаний період склала:

- за липень 2016 року - 2 880,00 грн. (посадовий оклад - 1 753,82 грн., за ранг - 35,00 грн., за вислугу років - 715,53 грн., премія - 375,65 грн.);

- за серпень 2016 року - 8 697,60 грн. (посадовий оклад - 5 512,00 грн., за ранг - 110,00 грн., за вислугу років - 2 248,80 грн., премія - 826,80 грн.).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням складає 399,23 грн. ((2 880,00 грн. + 8 697,60 грн.) / (22 дні + 7 днів)).

ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області.

Вказана посада відноситься до 4 групи оплати праці, а саме - керівники структурних підрозділів апаратів судів.

У відповідності до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року №322), посадовий оклад керівника самостійного відділу в межах території однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя становить 6 203,00 грн.

Згідно Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, посадовий оклад керівника самостійного відділу в межах території однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя становить 6 500,00 грн.

Також, у відповідності до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24), посадовий оклад керівника самостійного відділу в межах території однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя становить 7 500,00 грн.

Таким чином, коефіцієнт підвищення посадового окладу в 2017 році складає 1,0479 (6500/6203), а у 2018 році - 1,1538 (7500/6500).

З урахуванням наведеного, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 157 246,95 грн.:

- у 2016 році за період з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року - 17 566,12 грн. (44 робочих дні х 399,23 грн.);

- у 2017 році у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 103 751,57 грн. (248 робочих днів х 399,23 грн. х 1,0479);

- у 2018 році у період з 01 січня 2018 року по 24 квітня 2018 року включно - 35 929,26 грн. (78 робочих днів х 399,23 грн. х 1,1538).

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року відповідач виплатив позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 112 951,26 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 44 295,69 грн.

Суд зазначає, що розрахунок середньої заробітної плати здійснено виходячи з фактично отриманих позивачем виплат за останні два календарні місяці роботи перед звільненням, що відповідає вимогам абзаців третього, четвертого пункту 2 Порядку №100.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно неврахування відповідачем при обрахунку суми компенсації заробітної плати за час вимушеного прогулу мінімальних ставок та гарантій, визначених Законом України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, оскільки правомірність та повнота нарахування позивачу заробітної плати, починаючи з 01 травня 2016 року не є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 788,80 грн. ((2 280,00 грн. + 8 697,60 грн.) / 2) підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки питання про стягнення судових витрат вирішено судом у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, підстави для їх стягнення з відповідача у цьому випадку відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 44 295,69 грн. (сорок чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень шістдесят дев`ять копійок).

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 5 788,80 грн. (п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Господарський суд Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32, ідентифікаційний номер 03499945).

Суддя В.А. Кузьменко