Рішення № 101118235, 15.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1567

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Київ № 640/4096/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

державне підприємство "Національні інформаційні системи",

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 (надалі - позивач) адреса: 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, буд. 9, приміщення 2, ІНН НОМЕР_1 до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державне підприємство "Національні інформаційні системи" (надалі - третя особа), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 27 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 листопада 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2020 року за № КО-31199;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 року "Про задоволення скарги";

- зобов`язати Державне підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення прийнято з суворим порушенням чинного законодавства, оскільки позивача не було повідомлено ані про наявність скарги, ані про розгляд скарги, у зв`язку з чим остання була позбавлена права надати свої пояснення. Також, позивач наголошує, що скаргу було подано з порушенням строків, встановлених частиною 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Окрім того, приватний нотаріус стверджує про наявність судового спору щодо нерухомого майна, відносно якого порушено питання у скарзі та зазначає, що у Висновку Колегії, Колегія підтверджує наявність судового спору щодо нерухомого майна, посилаючись на справу №759/17192/18.

Позивач наголошу, що порушення Міністерством юстиції України Порядку №1128 (в частині повідомлення про час та дату розгляду скарги, надіслання копії скарги з додатками) є самостійною, достатньою та необхідною підставою для скасування Наказу від 16 лютого 2021 року "Про задоволення скарги" без перевірки його по суті, що відповідає практиці Верховного Суду в схожих спірних відносинах.

Що стосується оскаржуваного рішення по суті позивач зазначає, що висновки відповідача, зроблені за результатами розгляду скарги є помилковими, оскільки приватним нотаріусом було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою перевірки факту звернення до нотаріуса належного іпотекодержателя та перевірки відсутності будь-яких зареєстрованих арештів на квартиру, яка є предметом іпотеки.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження позивача про неповідомлення належним чином про дату, час та місце розгляду скарги Колегією спростовуються, зокрема, матеріалами скарги, з якої вбачається, що повідомлення позивача відбулось 22.01.20201 року телефонограмою. Також, на виконання пункту 11 Порядку №1128 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Колегії 27.01.2021 із зазначенням місця, часу, суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб.

Стосовно пропущення строків звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 зі скаргою, відповідачем зазначено, що статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Порядком №1128 не передбачено витребування чіткого (конкретного переліку) доказів від скаржника на підтвердження відомостей, зазначених у скарзі, зокрема, щодо дня, коли особа дізналась чи могла дізнатись про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, а тому підстав для відмови у розгляді скарги по суті у відповідача не було.

Щодо вимоги про скасування висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг, відповідачем з посиланням на правову позицію Верховного Суду зазначено, що висновок Комісії не є рішення суб`єкта владних повноважень в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України, а в даному випадку правове значення має саме Наказ, при цьому, обґрунтовуючи правомірність спірного Наказу, відповідачем зазначено мотиви, вказані у Висновку колегії, відносно вчинення позивачем реєстраційних дій за наявності арешту на майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких повторно зазначив, що оголошення про засідання Комісії було опубліковано на офіційному веб-сайті Мінюсту за чотири дні до розгляду скарги, тобто у строк, встановлений Законом. Окрім того, позивач повідомлялась про розгляд скарги телефонограмою, а тому мала змогу скористатись право на надання пояснень.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі рішень від 22.08.2017 №3674810 та №36748061 було здійснено відступлення права вимоги щодо іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та змінено суб`єкта обтяження з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Також, приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі рішень №43941287 та №43940214 було внесено записи про іпотеку №28820489 та заборону на нерухоме майно №28820280 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись, зокрема, із вказаними рішеннями приватного нотаріуса ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись зі скаргою від 03.11.2020 до Міністерства юстиції України, в якій просили, зокрема:

провести перевірку правомірності прийнятого приватним нотаріусом, ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43940214 від 08.11.2018 та скасувати дане рішення запис про обтяження 28820280;

провести перевірку правомірності прийнятого приватним нотаріусом, ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43941287 від 08.11.2018 та скасувати дане рішення і запис про іпотеку 28820489.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2021 №594/5 "Про задоволення скарги" вирішено скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, зокрема, скасувати рішення від 22.08.2017 №№36748110, 36748061 та від 08.11.2018 №№ 43941287, 43940214, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Позивач, не погоджуючись з Наказом міністерства юстиції України від 16.02.2021 №594/5, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріус є державним реєстратором.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, частиною першою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (пункт 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги МЮУ та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України..

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Положеннями пункту 3 Порядку №1128 визначено, що скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (пункт 4 Порядку №1128).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За змістом пункту 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом пункти 13-14 Порядку №1128).

Обґрунтовуючи протиправність прийнятого відповідачем рішення, позивач зазначає, що її не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду скарги, що позбавило її права надати свої пояснення, з приводу обставин, викладених в скарзі третіх осіб та власне про наявність такої скарги позивачеві стало відомо вже зі змісту оскаржуваного Наказу.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду скарги та неповідомлення позивача про наявність скарги, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що приватного нотаріуса ОСОБА_3 телефонограмою було повідомлено про час та місце розгляду скарги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія телефонограми від 25.01.2021 за підписом ОСОБА_6 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 22.01.2021 о 17:07 за номером телефону НОМЕР_2 було повідомлено про час та місце засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора щодо розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.11.2020 №1, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 04.11.2020 за №КО-31199.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача щодо неповідомлення її про час та місце розгляду скарги, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення.

При цьому, суд зауважує, що у відповідача відсутній обов`язок щодо направлення копій скарги заінтересованим особам, оскільки пунктом 12 Порядку №1128 визначено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

Що стосується доводів позивача про подання скарги без дотримання строків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд зазначає наступне.

В скарзі від 03.11.2020 заявниками в обґрунтування строків звернення зазначено, що 05 серпня 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову по справі № 759/17192/18 якою визнав недійсним договір № М/1С-1К/28/2Г від 18 січня 2017 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ДІ Проджект" та ОСОБА_7 та визнав протиправним та скасував рішення про, державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер № 33938786 від 20 лютого 2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьевої Ніни Йосипівни про проведення державної реєстрації права власності (номер запису права власності 19099585) на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1177323180000.

Скаржники зазначили, що лише 21.09.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали рішення суду, а 16.10.2020 отримали інформаційну довідку №228371438 з якої дізнались про ланцюг вчинених реєстраційних дій, зокрема дій, вчинених позивачем, в результаті яких власником квартири за адресою АДРЕСА_1 став ОСОБА_5 .

Позивач в свою чергу, наголошуючи на пропущенні заявниками строків звернення зі скаргою, встановлених приписами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначає, що про наявність вчинених нею реєстраційних дій заявники знали ще під час розгляду справи № 759/17192/18, оскільки в такій справі була наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на яку у своїй постанові посилається Київський апеляційний суд.

Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, позивач обґрунтовує свої вимоги зокрема, порушенням процедури розгляду скарги, оскільки на переконання останнього, таку скаргу було подано з порушенням законодавчо встановлених строків, разом з тим, позивач не надає суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Так, позивач посилається на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка згадується в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 759/17192/18, проте, які саме відомості зазначені в такій довідці, копію довідки з метою її дослідження в межах розгляду даної справи суду не надано.

Водночас, зі змісту рішення Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі №759/17192/18, вбачається, що довідка, на яку посилається позивач в даній справі, містила в собі відомості про рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень №33938786 від 20 лютого 2017 року, вчинене приватним нотаріусом КМНО Леонтьєвою Н.Й., при цьому, в частині скарги громадян ОСОБА_1 стосовно рішення, прийнятого приватним нотаріусом Леонтьєвою Н.Й. від 20.02.2017 №33938786, відповідачем було відмовлено.

Отже, врахуванням наведених обставин, суд зазначає, що позивачем не доведено обставини порушення заявниками строків звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою від 03.11.2020, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуваний Наказ.

Таким чином, доводи приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 стосовно порушення відповідачем процедури розгляду скарги судом відхиляються, як необґрунтовані.

Що стосується встановлених відповідачем порушень під час розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що рішення від 22.08.2017 №3674810 та №36748061 та від 08.11.2018 №43941287, №43940214 було вчинено за наявності записів про арешт майна, а відтак такі рішення позивача підлягали скасованню.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови в державній реєстрації прав є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту інформаційних довідок, наданих позивачем та наявних в матеріалах справи від 08.11.2018 №144548685, 144548525 та від 22.08.2017 №95318296 вбачається наявність запису про обтяження на майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1177323180000, вчиненого 06.03.2017 приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. за номером 19332478, вид обтяження: заборона на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи наявність обтяження на майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1177323180000) станом на дату вчинення позивачем реєстраційних дій відносно такого майна від 22.08.2017 №3674810 та №36748061 та від 08.11.2018 №43941287, №43940214, приватний нотаріус ОСОБА_3 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мала відмовити у вчиненні вищезазначених реєстраційних дій, чого нею зроблено не було та порушено приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За таких обставин, Наказ Міністерства юстиції України від 16.02.2021 №594/5, яким скасовано рішення від 22.08.2017 №3674810 та №36748061 та від 08.11.2018 №43941287, на переконання суду, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, враховуючи допущене позивачем порушення статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування було виконано та належним чином доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 - відмовити повністю.

2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова