Ухвала суду № 101115493, 10.11.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8465/21

Провадження по справі № 2/367/5937/2021

У Х В А Л А

Іменем України

про відмову у відкритті провадження

10 листопада 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» до Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» до Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» про визнання права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю РП-13, загальною площею 54,9 кв.м та Трансформаторну підстанцію-854, загальною площею 38,8 кв.м..

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у вказаній цивільній справі з наступних підстав.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана справа належить до підсудності іншого суду, виходячи із наступного.

Представником позивача в позові порушується питання про визнання за ТОВ «Фреш ЛТД» право власності на Нежитлову будівлю будівлю РП-13, загальною площею 54,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетьська, 2/1 та Трансформаторну підстанцію-854, загальною площею 38,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі уклаених договорів купівлі-продажу між позивачем та відповідачем та господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В той же час, згідно з положенням ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з положенням п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України: господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб`єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

При цьому, критеріями для розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник між двома юридичними особами щодо права власності на нерухоме та рухоме майно, яке відповідно до позиції позивача він придбав у відповідача та у ТОВ "Стандарт Білдінг" на підставі договорів купівлі-продажу майна та майнових прав.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статей 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб`єктного складу спірних правовідносин, суд приходить до переконання, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст .186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.4, п.6 ч.1 ст.20 ГПК України, ч.1 ст.19, 186, 352, 353 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» до Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» про визнання права власності, - відмовити

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом до Господарського суду Київської області в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я. В. Шестопалова