Рішення № 101113514, 15.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4496/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо неприйняття рішення на сесії 23.07.2021 про затвердження погодженого проекту землеустрою, виготовленого ФОП « ОСОБА_2 », щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 651013690:01:001:3043;

- зобов`язати Херсонську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, виготовленого ФОП « ОСОБА_2 », щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 651013690:01:001:3043.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у січні 2021 звернувся до Херсонської міської ради з клопотанням про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га, за адресою: АДРЕСА_1 ). Проте, 31.05.2021 та 23.07.2021 на сесії Херсонської міської ради рішення по зазначеному питанню не було прийнято за недостатністю голосів. Вважає, що допущена відповідачем протиправна бездіяльність призвела до порушення його права на отримання у власність земельної ділянки, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.08.2021 позовну заяву без руху та встановлено строк на усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки заяви.

Ухвалою суду від 13.09.2021 провадження у вказаній справі відкрито, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог виконавчий комітет Херсонської міської ради.

18.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення. 20.05.2021 на пленарному засіданні VІІ сесії Херсонської міської ради VІІІ скликання розглядалося питання щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по просп. Адмірала Сенявіна під будівництво індивідуального гаражу, за результатами голосування міською радою рішення не прийнято. Твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Херсонської міської ради є безпідставним, оскільки міська рада є колегіальним органом і не має повноважень впливу на окремих депутатів щодо голосування. Чинне законодавство визначає поняття бездіяльності як певну форму поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків згідно із законодавством України. Некоректність доводів про бездіяльність міської ради щодо розгляду оскаржуваного питання також підтверджується тим фактом, що на офіційному сайті Херсонської міської ради та її виконавчих органів відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" опубліковано проект рішення №4864 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів та передачу їх у власність" та №4974, №5121 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок у мікрорайоні Таврійському 4-Б для будівництва індивідуальних гаражів та передачу їх у власність", яким передбачено затвердження відповідного проекту землеустрою позивачу. Вказаний проекти включено до порядку денного засідання VII, VIIІ сесій міської ради, які розглядалися 20.05.2021 за №78 та 23.07.2021 за №65. Проекти рішень, не набрали необхідної кількості голосів для їх прийняття. Херсонська міська рада ще не прийняла остаточного рішення щодо затвердження відповідного проекту землеустрою, однак нею вживаються всі передбачені чинним законодавством та нормами Регламенту заходи, а тому позовні вимоги є безпідставними.

28.10.2021 до суду надійшла заява від представника позивача про розподіл витрат на правничу допомогу.

Третя особа не скористалась правом на подання письмових пояснень щодо позову.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.01.2021 через Центр надання адміністративних послуг м. Херсона позивач подав на ім`я міського голови клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів. До вказаної заяви позивач додав: копію паспорту та довідки про присвоєння РНОКПП, проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру та сформований електронний документ у формі XML (на CD-диску).

На пленарному засіданні VIIІ сесії Херсонської міської ради VIII скликання 23.07.2021 розглянуто проект рішення №4974 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок у мікрорайоні Таврійському 4-Б для будівництва індивідуальних гаражів та передачу їх у власність", пунктом 30 додатку до якого передбачено затвердження відповідного проекту землеустрою позивачу.

За результатами розгляду рішення не прийнято, оскільки проект рішення не набрав необхідної кількості голосів.

На пленарному засіданні ІХ сесії Херсонської міської ради VIII скликання 03.09.2021р. розглянуто проект рішення №5121 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок у мікрорайоні Таврійському 4-Б для будівництва індивідуальних гаражів та передачу їх у власність", яким передбачено затвердження відповідного проекту землеустрою позивачу.

За результатами розгляду рішення не прийнято, оскільки проект рішення не набрав необхідної кількості голосів.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За приписами ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у ст.116 ЗК України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч.1, 2, 3 ст.116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.118 ЗК України).

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову у затвердженні такого проекту землеустрою є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на пленарному засіданні міської ради, за результатами якого приймається рішення.

Судом встановлено та визнається сторонами, що клопотання позивача від 15.01.2021 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) на момент розгляду справи не розглянуто, жодного рішення за результатами розгляду клопотання відповідачем не прийнято.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи клопотання позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою або надати мотивовану відмову у його затвердженні з підстав, прямо визначених Земельним кодексом України. При цьому, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення Херсонської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган фактично відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою. Посилання відповідача на те, що клопотання позивача розглядалось на пленарних засіданнях міської ради, проте рішення не було прийняте у зв`язку з відсутністю достатньої кількості голосів депутатів, суд не бере до уваги, оскільки сам лише факт винесення питання на розгляд сесії не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього ст.118 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо належного виконання свого обов`язку з прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що позивачем подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичної особи на отримання земельної ділянки у власність, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

Суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернення позивача за захистом до суду з питань реалізації прав на отримання земельної ділянки у власність.

Щодо відшкодування позивачу понесених по справі судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц 19.02.2020 ухвалила Додаткову Постанову, яка стосується розподілу судових витрат, а саме: відшкодування витрат на послуги адвоката, у якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наданих до суду документів убачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Мельничуком Д.М. укладений договір про надання правничої допомоги від 18.08.2021 №18/08/21.

Згідно п.2 розділу «Гонорар» договору від 18.08.2021 №18/08/21, сторони погодили, що гонорар адвоката складається з розрахунку часу, витраченого на виконання даного договору, враховуючи вартість однієї години - 2000 грн.

Зі змісту наданих до суду документів убачається, що судові витрати позивача складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 3500,00 грн. На підтвердження сплати вказаної суми до суду надана квитанція до прибуткового касового ордера №21-36 від 25.10.2021, довідка-рахунок №21-36 від 25.10.2021, у якій міститься детальний обсяг робіт виконаних адвокатом, а саме: аналіз земельного законодавства з приводу предмету спору, консультація клієнта щодо правового регулювання питань дискреції суб`єктів владних повноважень, які стосуються питань, окреслених в позовних вимогах, роз`яснення клієнту його процесуальних прав та обов`язків щодо захисту його законних інтересів в суді під час розгляду справи – 30 хв. (1000 грн), складання позовної заяви, формування матеріалів, що додаються до позову - 1 год. (2000 грн); складання заяви про розподіл судових витрат - 15 хв. (500 грн).

Стосовно обґрунтованості та пропорційності заявленого розміру витрат до предмета спору, суд зазначає наступне.

Предмет спору у даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

З огляду на викладене, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом таких послуг, як, консультація клієнта щодо правового регулювання питань дискреції суб`єктів владних повноважень, які стосуються питань, окреслених в позовних вимогах, роз`яснення клієнту його процесуальних прав та обов`язків щодо захисту його законних інтересів в суді під час розгляду справи, оскільки вказані послуги взагалі не потребують спеціальних професійних здібностей та відповідно не підлягають відшкодуванню.

Дана справа на підставі положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України, віднесена до справ незначної складності. Спори з аналогічним предметом неодноразово перебували на розгляді судів різних інстанції, відносно них сформовано сталу судову практику. Отже, заявлений розмір витрат на правничу допомогу, пов`язану зі складанням позову в розмірі 2000,00 грн суд вважає обґрунтованим та співмірним.

Разом з тим, протилежною є ситуація з заявленими витратами на складання заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. Суд вказує, що додані до заяви документи, складені не з метою подання відповідної заяви, а в результаті господарської діяльності адвоката з нею не пов`язаною. Тому, фактично у вартість витрат зі складання заяви входить виключно робота адвоката з написання такої заяви, для якої розмір в 500,00 грн суд вважає неспівмірним. Заява не є складним процесуальним документом, правові позиції, наведені в заяві, не є новаторськими, а вже були сформовані Верховним судом України.

Обґрунтованим для даної заяви суд вважає розмір витрат у 200 грн.

Враховуючи наведені обставини, зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 2200 гривень.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

В даному випадку неможливість стягнення з міської ради суми витрат, присуджених на користь позивача, та винятковість випадку пов`язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - виконавчого комітету ради, свідчить про необхідність стягнення витрат на користь позивача саме з останнього.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат в цій частині відсутні.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) для будівництва індивідуальних гаражів.

Зобов`язати Херсонську міську раду (код ЄДРПОУ 26347681) прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, виготовленого ФОП « ОСОБА_2 », щодо відведення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 651013690:01:001:3043.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 04059958) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 2200 (дві тисячі двісті) грн., в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 109020100