Ухвала суду № 101111622, 15.11.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/2189/21

4-с/303/19/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого – судді Монич В.О.

при секретарі Годьмаш О.В.

Справа №303/2189/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа Мукачівський МВ ДВС Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олег Михайлович на дії державного виконавця, - в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Мукачівського МВ ДВС Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олега Михайловича, щодо винесення постанови про звернення стягнення на нерухоме майно у виконавчому провадженні АСВП №61798405В, з примусового виконання виконавчого листа №303/6681/19 від 24.02.2020 року. Скаргу мотивує тим, що в провадженні Мукачівського МВ ДВС Південно-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження №АСВП №61798405 з примусового виконання виконавчого листа №303/6681/19 від 24.02.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 .. В межах даного виконавчого провадження звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 . Із повідомлення ДП «СЕТАМ» слідує, що останніми буде реалізовуватись предмет іпотеки - житлова двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота - 467794, день та час проведення електронних торгів 25.03.2021 року о 09 год. 00 хв. По даному факту скаржником до Мукачівського MB ДВС було надіслано заяву-вимогу в якій він просив державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу, скільки дана квартира є предметом іпотеки за кредитним договором і вона підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Однак, Мукачівським MB ДВС було надано відповідь в якій останні відмовили скаржнику у задоволенні заяви, чим самим грубо порушили діюче законодавство. Квартира була придбана під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 з скаржником і відповідно до вимог ст.60 Сімейного кодексу України, дана квартира є їхньою спільною сумісною власністю. У даній квартирі з ОСОБА_3 проживає її малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вимог ч.4 ст.29 Цивільного кодексу, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місцем проживання її батьків. У свою чергу, формальна відсутність реєстрації малолітньої дитини не спростовує факту проживання самої малолітньої дитини. Звертає увагу суду на те, що вищезазначена квартира, є іпотечною квартирою, підпадає під вимоги Закону України №1304-VII, а саме ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Даний факт підтверджується рішенням Мукачівського міськрайонного суду у справі №303/3237/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, де в описовій її частині зазначені дані обставини. Згідно підпунктом 1 пункту 1 цього Закону, не може бути примусово стягнуте відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом встави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки гідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у начальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме йздлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Однак, всупереч зазначеним нормам, державний виконавець грубо порушив вимоги вищезазначеного закону, а саме здійснює примусове стягнення предмета іпотеки в той час, коли дана квартира є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 , його колишньої дружини ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей, загальна площа якої складає 49,80 кв.м. та іншого майна у його власності не має. Тому, просить визнати дії державного виконавця Мукачівського MB ДВС Південно-Західного нерегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олега Михайловича щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру адресою : АДРЕСА_1 - неправомірними. Постанову Мукачівського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олега Михайловича про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , у виконавчому провадженні №АСВП №61798405 з примусового виконання виконавчого листа №303/6681/19 від 24.02.2020 року - скасувати та зобов`язати останнього виконавчий документ повернути стягувачу, якщо в боржника відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Заінтересована особа, яка належним чином повідомлялася про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження, своїм правом подати відзив на позов, у встановлений судом строк, не скористалася, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами суд, приходить до слідуючого висновку. Суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (частина перша ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України визначені ознаки обов`язковості судових рішень.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та скаржником ОСОБА_1 17 серпня 2007 року укладено кредитний договір №MKHOGK00001775, згідно якого отримано кредит ОСОБА_1 у сумі 26411,00 доларів США строком до 16 серпня 2027 року з метою придбання квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.13-15). Також, в судовому засіданні належними доказами встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та скаржником 17 серпня 2007 року укладено договір іпотеки №MKHOGK00001775, згідно якого, скаржник ОСОБА_1 надав нерухоме майно, квартиру загальною площею 49,80 житловою площею 27,50 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 в іпотеку (а.с.16-18). Дана квартира належить відповідачу на праві власності на підставі копії договору купівлі продажу від 17 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №4452 (а.с.20), дане також стверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 17 серпня 2007 року, номер витягу 15625521 (а.с.19). Згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, позов - задоволено частково. Вирішено виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 з квартири АДРЕСА_2 , в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати 121 грн. 80 коп. (а.с.10-11).

Скаржник ОСОБА_1 скаргу мотивує тим, що кредит який був ним отриманий 17 серпня 2007 року є споживчим і відповідно до нього застосовується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд, не приймає до уваги дане твердження, так як, згідно розділу 7 кредитного договору №MKHOGK00001775 від 17 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та скаржником ОСОБА_1 не є споживчим (а.с.15), а виданий для купівлі квартири АДРЕСА_2 , і яка була передана в іпотеку і до нього не може бути застосовано мораторій.

Окрім того, в матеріалах скарги відсутня постанова державного виконавця, яку проосить скаржник скасувати. Відповідно до частини третьої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, в судовому засіданні не здобуто доказів, які б вказували на підставність вимог скарги ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 і за таких обставин суд, приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача, як заявлено безпідставно.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258-260, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа Мукачівський МВ ДВС Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олег Михайлович на дії державного виконавця – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Скаржник : ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_3 ;

Представник скаржника : ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ;

Заінтересована особа : Мукачівський МВ ДВС Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федоров Олег Михайлович, м.Мукачево, вул..Валенберга, 3, Закарпатської області, поштовий індекс - 89600.

Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2021 року.

Головуючий В.О.Монич