Рішення № 101105875, 04.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Справа № 280/7483/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Усатенка Д.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29а; код ЄДРПОУ 02909973)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (далі – також відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;

2) зобов`язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у сумі 37 183,02 грн.;

3) зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом прокурора Запорізької області від 27.08.2020 №1638к його звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі – Закон №1697-VII) з 28.08.2020. На момент звільнення відповідач протиправно не здійснив повний розрахунок з позивачем, а саме всупереч положенням трудового законодавства не виплатив вихідну допомогу при звільненні в сумі 37 183,02 грн. У зв`язку з наведеним, у відповідача також виник обов`язок здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.11.2020.

Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 17.11.2020 подав відзив на позовну заяву, в якому наголосив на тому, що положення Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) щодо виплати вихідної допомоги при звільненні не поширюються на прокурорів, які звільняються з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, норми якого є спеціальними у спірних правовідносинах. Також посилається на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки вихідної допомоги при звільненні по день ухвалення судового рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 23.11.2020 клопотання Запорізької обласної прокуратури про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/7188/20.

Ухвалою суду від 29.03.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 20.10.2021 поновлено провадження у справі з 20.10.2021.

Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2021.

04.11.2021 в судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 04.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи, розглянувши заяви по суті справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

Наказом прокурора Запорізької області від 27.08.2020 року №1638к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII з 28.08.2020.

На відповідне звернення позивача щодо виплати вихідної допомоги при звільненні, листом від 09.09.2020 №11-2591-20 Прокуратура Запорізької області повідомила, що Закон №1697-VII не передбачає виплату вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної пунктом 9 частини 1 статті 51. Умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у не виплаті вихідної допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон №1697-VII.

Статтею 4 Закону №1697-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом №113-ІХ внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною 5 такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною 5 такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2021 по справі №260/1890/19 у подібних правовідносинах дійшов до таких правових висновків: «За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

В той же час приписами Закону №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, Верховний Суд доходить до висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання».

За змістом частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з вищенаведеним, судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №280/7188/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Крім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 27.08.2020 №1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28.08.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 в адміністративній справі №280/7188/20 змінено. Абзац 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 в прокуратурі Запорізької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи по суті, наказ про звільнення позивача з посади, який міг би бути підставою для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні – скасовано у судовому порядку, а позивач вважається таким, що поновлений на посаді.

Наведені обставини свідчать про те, що станом на час судового розгляду відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги у відповідності до статті 44 КЗпП України, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги є похідними від вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29а; код ЄДРПОУ 02909973) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15.11.2021.

Суддя М.О. Семененко