Ухвала суду № 101102221, 15.11.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3311/21

Провадження № 1-кп/202/361/2021

УХВАЛА

15 листопада 2021 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.

за участю секретаря Хвостенко К.Ю.,

прокурора Соловйової С.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 Амельчишина О.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 Кононенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м.Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041660000140 від 13 квітня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.311 КК України -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041660000140 від 13 квітня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за ч.2 ст.307, ч.3 ст.311 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування змінити показання в суді, а також з метою уникнення від кримінальної відповідальності можє чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, не змінилися.

Крім того, просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування змінити показання в суді, а також з метою уникнення від кримінальної відповідальності може чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, не змінилися.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Амельчишин О.В. заперечував щодо продовження ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи його необґрунтованим та просив відмовити прокурору у задоволені даного клопотання, обравши відносно обвинуваченого запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_2 вже тривалий час утримується під вартою без вироку суду. Доводи прокурора зводяться до припущень. Будь-яких дій, направлених на переховування, впливу на свідків та перешкоджання розгляду справи будь-яким іншим чином він не робив та робити не збирається. У зв`язку із викладеним просив суд обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 позицію свого захисника підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Кононенко О.В. у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту просив відмовити, зазначивши, що прокурором не було доведено ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні, оскільки такі ризики ґрунтуються на припущеннях. Захисник зазначив, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , зазначивши, що відомості, викладені прокурором в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу не співпадають та різняться. Також зазначає, що під час проведення першого огляду у ОСОБА_1 не виявили будь-яких заборонених предметів та наркотичних засобів, що підтверджує факт фабрикування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 позицію свого захисника підтримав.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судову засіданні встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 27 листопада 2021 року включно. Цією ж ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 28 листопада 2021 року включно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Суд зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Так, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватись від суду існує, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому злочині, ОСОБА_2 може переховуватися від суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_2 незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані, теж неможливо виключити, оскільки, як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит свідків судом ще не розпочато.

Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у судовому засіданні прокурором доведений не був.

Разом із цим, якщо при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом третім частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою, суд враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Також згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд зазначає обвинувачений ОСОБА_2 утримається під вартою вже більше семі місяців.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, тим паче тривалий час.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, відсутність інформації щодо повідомлень про підозри в інших кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце проживання у визначений судом період та застосуванням електронного засобу контролю.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступені тяжкості інкримінованого йому злочину.

Суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Щодо клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, суд погоджується із позицією прокурора про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Так, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду існує, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому злочині, ОСОБА_1 може переховуватися від суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані, теж неможливо виключити, оскільки, як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит свідків судом ще не розпочато.

Разом з цим, ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у судовому засіданні прокурором доведений не був.

При вирішенні питання про доцільність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує положення ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого; відсутність інформації про постійного місця роботи або навчання обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; відсутність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, що застосовувалися до нього раніше.

На підставі викладеного, суд вважає, що на даній стадії судового розгляду запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, буде достатніми й необхідним заходом для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобіганню ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України та достатнім заходом забезпечення судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.177,178,197,331,372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – відмовити.

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто до 14 січня 2022 року включно, заборонивши ОСОБА_2 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати обвинуваченого: не залишати житло у встановлений період часу, за винятком випадків прибуття до суду за викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками у справі; носити електронний засіб контролю.

Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду та застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строком на два місяці, тобто до 14 січня 2022 року включно, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України та зобов`язати обвинуваченого: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не залишати місце простійного проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Волошин Є.В.