Вирок № 101101329, 16.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5009/20

(1-кп/199/225/21)

ВИРОК

іменем України

2021 року листопада місяця 16 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Щербини-Почтовик І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Щербина В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальний провадження № 12020040630000615 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2020, відносно обвинуваченої:

ОСОБА_1 , яка народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, українки, громадянки України, із середньою освітою, працюючої не офіційно фасувальником, не заміжньої, не маючої на утриманні неповнолітніх і непрацездатних, зареєстрованої та проживаючої у квартирі АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори – Тарасенко В.М., Кривич Ю.І.

обвинувачена – ОСОБА_1

захисник – Коваль О.В.

потерпіла – ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що 20.04.2020, близько 00 год. 00 хв., ОСОБА_1 , за запрошенням раніше їй знайомої ОСОБА_2 прибула за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходилась на території домоволодіння.

Далі, 20.04.2020, близько 00 год. 20 хв., ОСОБА_1 , з дозволу власниці ОСОБА_2 , направилась до приміщення будинку за адресою АДРЕСА_2 , де зайшовши до спальної кімнати виявила на полиці столу поліетиленовий сліп-пакет в середині якого знаходились ювелірні вироби із золота, а саме: каблучка 585 проби вагою 3 грами, ланцюжок 585 проби довжиною 58 см вагою 10,9 грамів, хрестик 585 проби вагою 3,6 грами, ладанка 585 проби вагою 4,3 грами, які належать потерпілій ОСОБА_2 . Визначивши вказані предмети об`єктом свого злочинного посягання, у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 , шляхом вільного доступу, підійшла до столу, який знаходився в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , де впевнившись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, а отже усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, діючи умисно, викрала поліетиленовий сліп-пакет в середині якого знаходились ювелірні вироби із золота, а саме: каблучка 585 проби вагою 3 грами, ланцюжок 585 проби довжиною 58 см вагою 10,9 грамів, хрестик 585 проби вагою 3,6 грами, ладанка 585 проби вагою 4,3 грами та помістила його до лівого зовнішнього карману одягнених на ній штанів.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 , утримуючи поліетиленовий сліп-пакет в середині якого знаходились ювелірні вироби із золота, а саме: каблучка 585 проби вагою 3 грами, ланцюжок 585 проби довжиною 58 см вагою 10,9 грамів, хрестик 585 проби вагою 3,6 грами, ладанка 585 проби вагою 4,3 грами при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 20306,70 гривень.

Умисні дії, ОСОБА_1 , що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 185 КК України.

Як пояснила ОСОБА_1 суду, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні вона не визнає, так дійсно 19 квітня 2020 року вона перебувала вдома разом з батьками. У нічний час, її хрещена мати покликала у гості до своєї сестри - ОСОБА_2 , відпочивати у колі її компанії. Вона погодилася та прибула до будинку АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , де перебувала компанія з 10 людей, вони вживали алкогольні напої надворі у бесідці. У той час у компанії знаходилась жінка, яка приревнувала її до свого чоловіка, та почала виражатися нецензурною лайкою, при цьому жодних поводів для цього вона не давала. Далі, продовжуючи вживати алкогольні напої, вона заснула за столом і коли її розбудили, повідомили, що за нею приїхала поліція, та якимось чином знайшли у неї золото, після чого забрали до рай-відділку поліції.

Разом з тим, обвинувачена ОСОБА_1 додала, що потерпілу ОСОБА_2 знає з дитинства, неодноразово знаходилась у неї вдома, 19.04.2020 вона дійсно заходила до будинку декілька разів, як і інші гості. Коли приїхали працівники поліції, їй пропонували добровільно віддати чужі речі, але ніякого золота у неї при собі не було, вважала, що золото їй міг підкинути хтось з відпочиваючих у ОСОБА_2 коли вона спала за столом, з метою помститися через конфлікт з подругою останньої.

Незважаючи на невизнання, обвинуваченою своєї вини, суд дійшов висновку про повну доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 , що підтверджується показами у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 та свідків.

Так, як вказала потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні, ОСОБА_1 хрещениця її рідної сестри, вони запросили ОСОБА_1 , у гості святкувати Великдень, прийшла вона до неї 19.04.2020 приблизно о 22.00-23.00 у приватний будинок за адресою АДРЕСА_2 , поводила себе адекватно. Приблизно через годину її поведінка раптово змінилася, та ОСОБА_1 почала провокувати гостей на конфлікт, з приводу цього вони разом вийшли поговорити з бесідки на дворі. Після розмови ОСОБА_1 зненацька кинула стакан їй у голову, через що вона здивувалась, та наказала ОСОБА_1 покинути будинок. Однак попрохала ОСОБА_1 на декілька хвилин залишитися, аби перевірити чи не поцупила вона її речі з дому, так як приблизно рік до цього ОСОБА_1 у її сестри, та особисто у неї поцупила дві електронні сигарети «IQOS». Зайшовши до хати перевірити речі, а саме: пакет з золотими прикрасами, виявилося що їх хтось поцупив. Спитавши у ОСОБА_1 чи брала вона золоті прикраси з будинку, остання відповіла, що нічого не брала. Після чого викликали поліцію. Коли прибув патрульний екіпаж останні повідомили, що будуть викликати ще один, так як потрібен поліцейський жіночої статі. У цей час ОСОБА_1 зайшовши за патрульне авто намагалась щось скинути зі своїх карманів, однак поліцейський завадив їй це зробити, при цьому правоохоронці повідомили, що раніше вже зустрічали ОСОБА_1 з приводу подібних ситуацій. Коли вже прибув другий екіпаж поліції, запросили двох понятих при яких ОСОБА_1 обшукали, та знайшли у кармані одягнутих на неї штанів пакет з золотими виробами, однак ОСОБА_1 упевнено наполягала, що вказані золоті вироби належать саме їй, потім правоохоронці складали документи.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що 20.04.2020 приблизно о 01.00 години їй зателефонувала сусідка ОСОБА_2 та попрохала бути понятою. Коли вона зайшла у двір ОСОБА_2 , то побачила поліцейських, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поліцейська роз`яснила їй права та розповіла, що наразі ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – крадіжці речей. За її участі у ОСОБА_1 були вилучено з штанів чорного кольору з лівого карману пакет у якому знаходилися золоті вироби, у свою чергу ОСОБА_1 відповіла, що дані золоті прикраси належать саме їй. Силу до ОСОБА_1 ніхто не застосовував, однак остання висловлювалася нецензурною лайкою на адресу працівників поліції та власників будинку, при цьому була у стані алкогольного сп`яніння, та моментами поводила себе неадекватно. Вона особисто бачила, що з карману ОСОБА_1 пакет із золотими прикрасами діставала поліцейська жіночої статі. Потім поліцейські робили опис вилучених речей, ці речі належали ОСОБА_2 та її чоловікові. Під час огляду домоволодіння належного ОСОБА_2 участі вона не приймала.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засідання вказала, що 20.04.2020 року у нічний час, була запрошена працівниками поліції бути понятою з приводу крадіжки золотих виробів у ОСОБА_2 . Вона була присутня особисто при обшукуванні ОСОБА_1 , який проводила жінка-поліцейська, належне ОСОБА_2 золото вилучалося з карману ОСОБА_1 .Під час огляду домоволодіння особисто вона присутня не була.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що працює слідчим у поліції. Так, у минулому 2020 році відбулася крадіжка золота, вона проводила огляд місця пригоди та обшук самої обвинуваченої. Перебувала у слідчо-оперативній групі, їм надійшов виклик як «крадіжка у Березановкі». Коли прибули на місце пригоди, зайшли у двір, там знаходилося багато людей та працівники УПП в Дніпропетровській області. Обвинувачена перебувала у стані алкогольного сп`яніння, нецензурно висловлювалася на оточуючих людей. Провели огляд місця події, а саме будинку, де знаходилася кімната з дерев`яним столом, у якому і перебували золоті прикраси, при цьому були присутні поняті та оперуповноважений . Потерпіла відразу розповіла, що ОСОБА_1 у неї викрала золото, яке знаходилося у кишені останньої, у свою чергу обвинувачена заперечувала дані факти, відмовилась показувати викрадені речі. Після особистої відмови ОСОБА_1 добровільно надати речі з кишень, вона попередила, що буде проведено обшук. Права та обов`язки обвинуваченій роз`яснялися, дані події фіксувалися на камеру. У ході обшуку у ОСОБА_1 були виявлені золоті прикраси, які знаходилися у її кишені, та поміщені до спец-пакету. Заяву про вчинення злочину прийняв оперуповноважений у дворі від потерпілої ОСОБА_2 . Згодом усі матеріали по факту крадіжки здали до чергової частини.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен окремо суду пояснили, що працюють в УПП в Дніпропетровській області, 20.04.2020 року отримали виклик з приводу крадіжки у приватному секторі, у складі екіпажу їх було троє: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Коли приїхали, виявили компанію людей, власниця будинку ОСОБА_2 звинувачувала ОСОБА_1 у крадіжці з домівки золотих прикрас. Для того аби провести поверхневу перевірку ОСОБА_1 необхідна була співробітниця поліції жіночої статі, нею була співробітниця УПП ОСОБА_9 . Коли остання прибула, то провела поверхневий огляд, в результаті чого у ОСОБА_1 були виявлені золоті прикраси, після чого приїхала слідчо-оперативна група. ОСОБА_2 розповідала, що увесь час гості були надворі біля бесідки, окрім обвинуваченої ОСОБА_1 до хати ніхто не ходив, через що відразу підозра упала саме на неї. ОСОБА_1 знаходилася у стані алкогольного сп`яніння. Коли приїхала «СОГ» запросили двох понятих та під відео зйомку провели обшук. Золото з кишені ОСОБА_1 діставали працівники «СОГ», після чого її відвезли до рай-відділку поліції.

Для з`ясування додаткових обставин подій, які відбулися 20.04.2020 року, у судовому засіданні були повторно допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_2 .

Як вказала потерпіла ОСОБА_2 , в ніч з 19 на 20 квітня 2020 року у неї відбулася крадіжка золотих прикрас, після чого вона викликали поліцію, ОСОБА_1 говорила, що нічого не брала, після чого її поверхнево обшукали та знайшли належні саме їй золоті прикраси. Але ОСОБА_1 наполягала, що це було її золото. Після того, проводився огляд будинку, при цьому вона особисто підписувала протокол, чи були поняті та експерт під час вказаного огляду вона не пам`ятає. Згодом свої золоті прикраси вона надавала слідчому для проведення експертизи.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засідання пояснила, що у ніч з 19.04.2020 на 20.04.2020 року відбулася крадіжка золотих прикрас у потерпілої ОСОБА_2 , її запрохали бути понятою під час обшуку обвинуваченої ОСОБА_1 , саме з карману останньої вилучалися золоті прикраси, та потім запаковувалися у пакет, потерпіла ОСОБА_2 відразу впізнала належне їй золото. Сам обшук проводився поліцейською дівчиною у дворі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . Вона розписалася у протоколі та пішла додому, при цьому у інших слідчих діях участі вона не приймала.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що 20.04.2020 року, перебуваючи у себе вдома за адресою АДРЕСА_3 її позвали побути понятою, коли підійшла до будинку побачила, 6 поліцейських, господарів будинку, та їхніх друзів, і стояла сама обвинувачена. Їй пояснили, що відбулася крадіжка. Поліцейські роз`яснювали права понятим, сам обшук проводила жінка поліцейська, разом з тим, проводився огляд будинку за її участі та свідка ОСОБА_4 , також присутніми були поліцейські, але вона заходила тільки у прихожу частину будинку, до самої кімнати де відбулась крадіжка золота вона не заходила, та особисто не бачила, що там відбувалося під час огляду. Підпис у протоколі огляду дійсно належить їй, а також вона розписувалася на пакеті вилучених у ОСОБА_1 золотих виробів.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 , незважаючи на невизнання останньою своєї провини, підтверджуються письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, 20.04.2020 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернулася ОСОБА_2 та просила вжити заходи до громадянки ОСОБА_1 , яка 20.04.2020 близько 00.30 години, таємно, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку золотих прикрас за адресою вул. Дмитренко, 6. Сума збитків склала 20000 гривень.

У відповідності до протоколу обшуку від 20.04.2020 року за участі ОСОБА_1 , у присутності двох понятих здійснювався її обшук, під час якого виявлено, що ОСОБА_1 була вдягнена у чорну шкіряну куртку та чорний спортивний костюм. В лівому кармані спортивних штанів було виявлено сліп-пакет з виробами жовтого металу, а саме: ланцюжок, ладанка, хрестик, обручка.

Відповідно до переглянутого у судовому засіданні відеозапису долученого до протоколу обшуку від 20.04.2020 особистих речей ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , судом встановлено, що ОСОБА_1 поводилася чітко і впевнено, вказала свої прізвище ім`я та по батькові, а також інформацію щодо дати та місяця і року народження. При цьому пояснила, що вона відпочиває. Потім у присутності понятих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на запитання жінки-поліцейської ОСОБА_1 відповіла що заборонених речей вона не має. Далі, жінка-поліцейська дістала з лівої кишені чорних штанів одягнених на ОСОБА_1 сліп-пакет в середині якого знаходяться прикраси із жовтого металу: хрестик, ладанка, ланцюжок та обручка. При цьому ОСОБА_1 вказала, що це її речі, а потерпіла ОСОБА_2 наполягала, що ці предмети належать їй та перебували у кімнаті будинку.

Відповідно до постанови слідчого від 20.04.2020, в якості речових доказів визнано: 1) сліп-пакет з виробами із жовтого металу, а саме: каблучка 585 проби вагою 3 грами, ланцюжок 585 проби довжиною 58 см вагою 10.9 грамів, хрестик 585 проби вагою 3,6 грами, ладанка 585 проби вагою 4,3 грами, дані металеві вироби передані на відповідальне зберіганні потерпілій ОСОБА_2 ; 2) два сліди папілярних візерунків на 2 липких стрічках з поверхні столу в кімнаті, які були поміщені до камери схову АНД ВП.

За результатами висновку експерта від 22.04.2020 за №1623/20, зазначено про те, що для проведення експертного дослідження надавалися ювелірні вироби, а саме: каблучка 585 проби вагою 3 грами, ланцюжок 585 проби довжиною 58 см вагою 10,9 грамів, хрестик 585 проби вагою 3,6 грами, ладанка 585 проби вагою 4,3 грами. На момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 20.04.2020, загальна ринкова вартість ювелірних виробів із золота становила 20306,70 ( двадцять тисяч триста шість гривень сімдесят копійок ) гривень.

Крім вказаного, прокурором долучено до матеріалів кримінального провадження, задля доведеності винуватості ОСОБА_1 , протокол обшуку особистих речей від 20.04.2020 року за участі ОСОБА_1 , під час проведення якого, у присутності двох понятих здійснювався обшук ОСОБА_1 , під час якого виявлено, що ОСОБА_1 була вдягнена у чорну шкіряну куртку та чорний спортивний костюм. В лівому кармані спортивних штанів було виявлено сліп-пакет з виробами із жовтого металу, а саме: ланцюжок, ладанка, хрестик, обручка. У даному випадку суд вважає, що даний доказ було отримано без порушень Кримінально процесуального законодавства, зафіксовано у належній для того формі та не викликає сумнівів щодо його достовірності та достатності, що надає суду підстави дійти ґрунтовного висновку про наявність складу інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обставини, наведені в даному протоколі обшуку не суперечать встановленим обставинам справи, підтверджуються показами потерпілої ОСОБА_2 , допитаних свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також дослідженому безпосередньо у судовому засіданні відеозапису (т.2 а.с. 17), на якому послідовно відображена процедура проведення обшуку обвинуваченої та судом встановлено, що жодних порушень прав обвинуваченої ОСОБА_1 під час проведення даної слідчої дії не було.

Так, будучи допитаними у судовому засіданні свідки, які приймали участь під час обшуку речей ОСОБА_1 у якості понятих - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, зазначили, що в момент обшуку, слідчим ОСОБА_5 роз`яснювалися права і обов`язки і вони були безпосередніми очевидцями вилучення дівчиною-поліцейською з лівого кармана штанів одягнутих на ОСОБА_1 виробів із золота та поміщення їх до спец-пакету де вони також ставили свої підписи. Наведена обставина була підтверджена послідовними показами самої потерпілої ОСОБА_11 , крім того, остання зазначала, що з моменту приїзду працівників УПП в Дніпропетровській області відразу вказувала на причетність до злочину саме ОСОБА_1 , оскільки лише вона ходила до самого будинку, при цьому підставою для таких звинувачень було те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово перебула у вказаному домоволодінні, та лише вона була обізнаною про ймовірність знаходження дорогоцінностей у домоволодінні. Крім вказаного, покази свідків повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2 ,, і їх показання в силу ст. 84 КПК є джерелом доказу, які можуть бути покладені в основу даного вироку.

Крім того, не залишаються і поза увагою суду покази допитаних у судовому засіданні поліцейських, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які чітко та послідовно вказали про відомі їм обставини подій 20.04.2020 пов`язаних із крадіжкою у приватному секторі. Після їх прибуття за адресою АДРЕСА_2 потерпіла ОСОБА_11 , яка є господарем вказаного домоволодіння, вказувала на причетність до крадіжки саме ОСОБА_1 . Для проведення поверхневого огляду останньої необхідна була поліцейська жіночої статі, якою у подальшому була працівниця УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яка відповідно до вимог ст.34 ЗУ «Про національну поліцію» провела поверхневий огляд обвинуваченої, внаслідок чого було виявлено у лівому кармані вироби із жовтого металу, після чого відразу викликалась слідчо-оперативна група. При цьому, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , хоча детально і не описали вилучені у ОСОБА_1 золоті прикраси, проте, показання свідків відтворюють обставини події, а також повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному проступку.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

Відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З огляду на приписи ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до приписів п.2 ч.7 ст. 223 КПК обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, здійснюється з обов`язковою участю не менш двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої дії.

Так, прокурором до матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , долучено протокол огляду місця події від 20.04.2020 року, огляд якого проводився з 03 години 30 хвилин по 03 годину 50 хвилин у домоволодінні АДРЕСА_2 слідчим Закарлюкою Г.Р. за участю двох понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також власниці домоволодіння ОСОБА_11 в результаті огляду було вилучено два папілярних візерунки на двох липких стрічках з поверхні столу в кімнаті.

Проте, даний протокол огляду місця події від 20.04.2020 року сторона захисту вважає недопустимим доказом, з огляду на допущені порушенням вимог чинного законодавства що і було встановлено в судовому засіданні шляхом допиту свідків.

Згідно з положеннями ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Так, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що була запрошена працівниками поліції бути понятою під час проведення слідчих дій. У той момент, слідчий проводив огляд домоволодіння потерпілої ОСОБА_11 в якому вона дійсно поставила свій підпис у протоколі огляду від 20.04.2020 року, однак безпосередньо присутньою у спальній кімнаті зі столом де саме і сталася крадіжка золотих виробів вона не була, так як просто стояла у коридорі біля вхідних дверей зазначеного будинку, та не бачила, що працівники поліції робили та вилучали у момент огляду.

Крім того, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що теж була запрошена працівниками поліції прийняти участь у слідчих діях, а саме обшуку обвинуваченої ОСОБА_1 у якої з кишені слідчим були вилучені золоті прикраси, однак в жодних інших слідчих діях вона взагалі присутня не була, та не заходила у самий будинок для прийняття участі у проведенні огляду місця події від 20.04.2020. При цьому, зазначила, що підпис у даному протоколі належить їй.

Під час допиту у судовому засіданні слідчий Закарлюка Г.Р. суду пояснила, що прибувши на виклик за адресою АДРЕСА_2 у складі слідчо-оперативної групи до складу якої входили: водій, вона та експерт-криміналіст. Після чого проводили обшук обвинуваченої ОСОБА_1 , а також оглядали місце події у самому будинку та складали протокол. Під час проведення огляду домоволодіння були присутні двоє понятих, потерпіла ОСОБА_11 , вона та експерт-криміналіст, який у подальшому вилучав відбитки пальців з поверхні столу.

Проте, під час дослідження у судовому засіданні протоколу огляду місця події від 20.04.2020, - інформація щодо експерта-криміналіста – взагалі відсутня, як і його підпис.

Аналізуючи наведені вище обставини, в частині законності проведення такої слідчої дії, як огляд місця події 20.04.2020, а саме домоволодіння у АДРЕСА_2 , суд виходить з того, що оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були безпосередніми свідками проведення вказаного огляду, що прямо суперечить вимогам п.2 ч.7 ст. 223, ст. 237 КПК України, то вказаний протокол огляду належить визнати недопустимим доказом.

Крім зазначеного, судом визнається не допустимим доказом результат висновку трасологічної експертизи за спеціальністю (дактилоскопія) від 27.04.2020 року № 19/104-7/3/560 у відповідності до якої 1) Два сліди пальців рук розмірами 10х21 мм та 11х22 мм, вилучені під час огляду місця події, придатні для ідентифікації за ними особами. 2) Два сліди пальців рук розмірами 10х21 мм та 11х22 мм, вилучені під час огляду місця події, які придатні для ідентифікації особи, залишені середнім та вказівним пальцями правої руки, відповідно, особи, дактилокартка якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки долучений прокурором до матеріалів справи зазначений доказ є похідним доказом від доказу, здобутого з істотним порушенням вимог процесуального закону, та який визнано недопустимим.

У рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Разом із цим, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Наведена обставина знайшла своє підтвердження у справах №488/2433/15, №676/3183/15-к де Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду застосував доктрину «плодів отруйного дерева» та визнав такі докази, як висновки експертів здобуті на основі недопустимих доказів похідними від них.

Проте, визнання судом недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 20.04.2020, а саме домоволодіння у АДРЕСА_2 , та висновку трасологічної експертизи за спеціальністю (дактилоскопія) від 27.04.2020 року № 19/104-7/3/560, жодним чином не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 та на правову кваліфікацію її дій за ч.1 ст. 185 КК України.

Доводи сторони захисту стосовно того, що викрадені золоті вироби, які знайшли в кишені ОСОБА_1 – є звичайною провокацією зі сторони ОСОБА_2 , яка на ґрунті неприязних відносин, через конфлікт що стався між ОСОБА_1 та родичами потерпілої, були умисно підкинуті, розцінюються судом, як надуманими, та в ході судового розгляду своїх підтверджень не знайшли. При цьому, суд звертає увагу й на те, що безпосередньо під час проведення обшуку особистих речей ОСОБА_1 , остання, за участі потерпілої та понятих, вказала, що вилучені у неї вироби із жовтого металу, належать особисто їй.

Судом встановлено, що для проведення такої слідчої дії як обшук особистих речей від 20.04.2020 року за участі ОСОБА_1 , з метою забезпечення процесуальних прав обвинуваченої та виключення будь якої фальсифікації, як поняті були запрошені незацікавлені сторонні особи, а не родичі потерпілої ОСОБА_2 . Проведення даної слідчої дії фіксувалось на відео, при цьому ОСОБА_1 поводилася адекватно, розуміла що відбувається, що надавало можливість ОСОБА_1 повідомити, як працівникам поліції так і понятим щодо можливого підкидання їй золотих прикрас належних потерпілій, проте ОСОБА_1 обрала іншу позицію захисту, вказавши про належність саме їй золотих прикрас.

Тобто, ОСОБА_1 в суді змінила раніше обрану позицію захисту виключно з метою уникнути відповідальності за інкриміноване їй діяння.

У свою чергу покази потерпілої ОСОБА_2 є послідовними на протязі як досудового розслідування так і судового розгляду, узгоджуються з показами свідків та протоколом обшуку особистих речей ОСОБА_1 від 20.04.2020 із долученим до нього відеозаписом.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, відомості до ЄРДР № 12020040630000615 за заявою ОСОБА_2 були внесені о 04:03:10, протокол же обшуку особистих речей ОСОБА_1 фактично було складено та проведено того ж дня, а саме 20.04.2020 з 04.10до 04.40. Наведене спростовує доводи сторони захисту в частині того, що обшук особистих речей ОСОБА_1 був проведений до внесення відомостей до ЄРДР.

На думку захисника, оскільки відсутня ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку домоволодіння належного ОСОБА_13 , то є незаконною ухвала слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.04.2020 за змістом якої, клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бредихіна А.Л. про надання дозволу на проведення обшуку по кримінальному провадженню №12020040630000615 від 20.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України – задоволено та надано слідчому СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Закарлюці Г.Р. дозвіл на проведення 20.04.2020 обшуку особистих речей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території домоволодіння АДРЕСА_2 , дозвіл на проведення якого надано власником домоволодіння ОСОБА_2 , під час якого у особистих речах ОСОБА_1 виявлено сліп-пакет з виробами із жовтого металу – ланцюжок, ладанка, хрестик, каблучка.

Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє. Отже, законодавець пов`язує законність проникнення до житла чи іншого володіння зі згодою особи, яка ним володіє, а не лише його власника.

На переконання суду, ухвала слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.04.2020, є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, оскільки, слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого Бредихіна А.Л., врахував заяву потерпілої у якій йдеться про надання дозволу власником будинку ОСОБА_2 на проведення огляду її будинку по АДРЕСА_2 .

Тобто, у даному випадку слідчим було проведено саме огляд місця події, яке розташовано за місцем проживання потерпілої, на що було отримано добровільну письмову згоду власника житла ОСОБА_2 , це було зумовлено необхідністю проведення даної слідчої дії без затримки та зволікань, а також з метою збереження слідів кримінального правопорушення. Слідчий же, не звертався до слідчого судді із клопотанням про узаконення проведеного огляду будинку потерпілої з тих підстав, що його було проведено у визначений законом спосіб за безпосередньою згодою власника житла (відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КПК), що було встановлено судом, та за відсутності у положеннях кримінального процесуального закону вимоги про узаконення такої слідчої дії, як огляд місця події.

Враховуючи викладене, суд не вбачає порушень закону при проведенні даної слідчої дії, тому доводи захисника з цього приводу відхиляються як необґрунтовані.

Доводи сторони захисту в частині відсутності повноважень у прокурора Тарасенка В.М. у даному кримінальному провадженні, що і стало підставою для повернення 04.06.2020 обвинувального акту в цьому провадженні, спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження постановою за підписом першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області старшим радником юстиції Шумицьким В.В. про призначення прокурора у кримінальному провадженні №12020040630000615 від 21.04.2020 за змістом якої була призначена група прокурорів: Тарасенко В.М., Лютий А.В., Влад К.Г.

Крім вказаного, відповідно до Детальної інформації щодо дій в ЄРДР по кримінальному провадженню (том №2 а.с.51) реєстрація провадження №12020040630000615 відбулася 20.04.2020 04:03:10, а призначення прокурора керівником Шумицьким В.В. відбулося 21.04.2020 11:24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично постанова про призначення прокурора у кримінальному провадженні №12020040630000615 була прийнята 21.04.2020, та відкрита стороні захисту -30.07.2020, про що свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність у прокурора повноважень у даному провадженні.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що в їх сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 , а решта доводів, сторони захисту, не спростовує висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 і фактично зводиться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, які суд встановив не лише враховуючи письмові матеріали кримінального провадження, а й допитаних безпосередньо в суді потерпілої та свідків.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаних в суді потерпілої та свідків судом не встановлено.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 і її умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій згідно ст. ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального проступку, який скоєно умисно, дані про особу обвинуваченої, яка свою вину в інкримінованому кримінальному проступку не визнала, офіційно не працевлаштована, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, не має на утриманні малолітніх чи непрацездатних, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не судима.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді громадських робіт, позицію потерпілої, яка прохала призначити покарання на розсуд суду, захисник та обвинувачена просили ухвали виправдувальний вирок, також суд враховує відсутність обставин що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій, дані про її особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначення ж покарання у виді штрафу, який є найбільш м`яким видом кримінального покарання, не буде відповідати меті покарання, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, офіційного доходу (заробітку) не має, а тому є вірогідність того, що покарання у виді штрафу особисто ОСОБА_1 виконано не буде. Тобто, такий вид покарання як штраф буде суперечити вимогам ст.65 КК України, та не сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо.

Призначення ж іншого, більш суворішого виду покарання, не буде відповідати меті покарання, та становити надмірний тягар для ОСОБА_1 ,

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 - не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_1 , необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п`ятдесят) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судово-товарознавчої, а також судово-трасологічної експертиз в загальній сумі 953.80 гривень.

Речовий доказ:

- вироби із жовтого металу залишити за належністю потерпілій ОСОБА_2 ;

-2 сліди папілярних візерунків на 2 липких стрічках з поверхні столу в кімнаті, які зберігаються в камері сходу ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В.Щербина-Почтовик

16.11.2021