Ухвала суду № 101100502, 15.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

15 листопада 2021 р. Справа № 120/11995/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни; державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Ковбас Анастасії Ігорівни

про: визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни; державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Ковбас Анастасії Ігорівни про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 29.09.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із невідповідністю її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків шляхом: надання документу, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд; або надати документ, який підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору; надання копій доданих до позовної заяви документів, засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства; уточнення у прохальній частині позовної заяві, якими саме діями, на думку позивача, порушено його права.

На виконання вимог ухвали від 29.09.2021 до суду 08.11.2021 подано заяву про усунення недоліків. За змістом такої заяви позивач вказує, що він не має права засвідчувати докази додані до позовної заяви, адже такий обов`язок прямо не передбачено ст. 94 КАС України.

З приводу вищезазначених доводів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тобто, якщо подаються письмові докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Поряд із цим, вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено статтею 94 КАС України. Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, позивач уповноважений на засвідчення копій документів, оригінали яких знаходяться у нього. При цьому суд звертає увагу, що приписи ст. 94 КАС України поширюються на всі копії письмових документів, які подаються сторонами як на стадії подання позовної заяви так і розгляду справи в суді.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копії довіреностей, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уповноважують ОСОБА_1 на здійснення всіх необхідних дій щодо оформлення земельної ділянки, зареєструвати право власності на їх ім`я. Відтак, позивач маючи оригінали таких документів, при подачі їх копій до суду, мав би засвідчити останні відповідно до Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003».

У свою чергу, до заяви від 08.11.2021 стороною позивача не додано жодного належним чином засвідченого доказу. Окрім того, суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що суд зобов`язує його посвідчити копії оскаржуваних рішень, адже такі рішення взагалі не долучено до позовної зави та позивачем заявляється клопотання про їх витребування з огляду на те, що він їх втратив.

Окрім того, з приводу уточнення позовних вимог позивач вказує, що він не зміг належним чином представити інтерес ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Центрі надання адміністративних послуг, на підставі видах йому довіреностей, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Водночас суд звертає увагу, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

Обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Відтак, ухвалою суду від 29.09.2021 суд роз`яснив про необхідність зазначення у прохальній частині позовної заяві, якими саме діями, на думку позивача, порушено його права, адже за змістом позовних вимог позивач просить: визнати дії двох державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни та ОСОБА_4 протиправними.

Однак, подаючи заяву щодо виконання ухвали від 13.04.2021 позивачем так і не сформовано чітко та ясно позовні вимоги шляхом конкретизації які саме дії посадових осіб відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради він вважає протиправними.

Щодо сплати судового збору, то позивач просить звільнити його від сплати останнього, з огляду на його майновий стан.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, на підтвердження незадовільного майнового стану позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року відсутня.

Водночас суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" містить чіткі приписи, яким встановлено, що суд може звільнити від сплати судового зору, якщо його сума перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки з позовною заявою позивач звернувся до суду у 2021 році, то ОСОБА_1 може бути звільненим від сплати судового збору в разі якщо його сума перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2020 рік. Однак, стороною позивача не надано доказів щодо його доходів за четвертий квартал 2020 року, що позбавляє суду можливості встановити розмір доходів позивача у цей період.

Окрім того, позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2021 по справі № 504/2642/19, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, N 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Суд вкотре наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Оскільки позивач в межах даного спору не є звільненим від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір", а до поданого клопотання представником позивача не надано достатніх доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору відповідно до частини 1 статті 8 цього ж Закону, тому суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Таким чином, слід констатувати, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29.09.2021 залишились без належного виконання.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене і беручи до уваги те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, суд доходить висновку про повернення позовної заяви позивача на підставі вищезазначених положень закону.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни; державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Ковбас Анастасії Ігорівни про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна