Рішення № 101099273, 04.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1680/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Ейсмонт С.О. /посвідчення/;

Від позивача: Зубенко В.О. на підставі довіреності;

Від відповідачів:

- Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Вакаренко І.В. в порядку самопредставництва;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна”: Григоренко О.В. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Асташенкова О.І. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської міської ради, про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути комунальне майно, -

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (далі по тексту – прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі по тексту – Управління) із позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту – Департамент), товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” (далі по тексту – ТОВ „Амбер груп Україна”) про:

- визнання недійсним додаткового договору №3 від 26.04.2019р. до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., укладеного між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна”;

- про визнання недійсним додаткового договору №4 від 27.11.2019р. до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., укладеного між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна”;

- про зобов`язання ТОВ „Амбер груп Україна” повернути на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, Управління комунальне майно – берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу „Чайка”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на укладення відповідачами спірних додаткових угод, на підставі яких було збільшено площу об`єкта оренди та строк дії договору, із перевищенням наданих Департаменту повноважень, за відсутності рішення Одеської міської ради та без проведення конкурсної процедури. Вказані обставини, за переконанням прокурора, свідчать про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод та зобов`язання відповідача повернути комунальне майно.

Управлінням було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги з підстав порушення відповідачами вимог чинного законодавства під час укладення спірних угод.

Департаментом в процесі вирішення судом даного спору було надано письмові пояснення, відповідно до яких відповідачем було зазначено, що починаючи з 16.10.2020р. орендодавцем за договором виступає Управління, яке також є правонаступником прав та обов`язків Департаменту за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

ТОВ „Амбер груп Україна” заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на відсутність у виконувача обов`язки керівника прокуратури підписувати позовну заяву, оскільки таке право надано законом виключно керівникам окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. ТОВ „Амбер груп Україна” також було наголошено, що у даному спорі участь прокурора є невиправданою, оскільки прокурором було подано дану позовну заяву за власною ініціативою, без попереднього повідомлення позивача. Відповідачем також наголошено, що як Управління, так і Одеська міська рада можуть самостійно захистити власні права у випадку порушення їх прав в результаті укладення оспорюваних правочинів.

Крім того, ТОВ „Амбер груп Україна” було зазначено, що збільшення площі об`єкта оренди не може бути достатньою підставою для визнання додаткових договорів недійсними, оскільки під час укладення основного договору вимоги закону порушені не були. Так, відповідачем наголошено, що до укладення додаткових угод берегозахисні споруди не використовувались жодною особою, а, отже, бюджет міста не отримував жодних коштів. Таким чином, саме в результаті укладення додаткових угод права територіальної громади були відновлені, що, з урахуванням укладення спірних угод із дотриманням вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

10.10.2021р. ТОВ „Амбер груп Україна” звернулось до господарського суду із заявою про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021р. по справі №911/2169/20, по тексту якої судом було зазначено, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

За результатами оцінки доводів, наведених ТОВ „Амбер груп Україна” у заяві про залишення позову без розгляду, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим, судом було відмовлено у задоволенні поданої відповідачем заяви з наступних мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В силу вимог абзаців 1-3 ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014р. (з наступними змінами та доповненнями) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі, зокрема, державних компаній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021р. по справі №911/2169/20 наголосила, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997р. (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011р., Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є правонаступником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Положення про Управління компетенцію управління складають повноваження виконавчих органів міської ради в сфері інженерного захисту територій, об`єктів і споруд в межах м. Одеса від проявів небезпечних інженерно-геологічних процесів, що відбуваються як в природних умовах, так і під впливом техногенного навантаження геологічного середовища, встановлення режиму використання, контролю та захисту території міста та морського узбережжя від небезпечних геологічних процесів.

Підсумовуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, враховуючи Положення про Управління, затверджене рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011р., господарський суд доходить висновку, що позивач виступає у спірних правовідносинах виконавчим органом місцевого самоврядування, що свідчить про наявність в Управління статусу суб`єкта владних повноважень. Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність у прокурора права на представництво інтересів держави в особі Управління у зв`язку з чим судом було відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №552 від 13.12.1996р. майно Одеського протизсувного управління було прийнято у комунальну власність міста.

Розпорядженням міського голови м. Одеса №1310-01р від 11.12.1999р. було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011р., Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є правонаступником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Положення про Управління компетенцію управління складають повноваження виконавчих органів міської ради в сфері інженерного захисту територій, об`єктів і споруд в межах м. Одеса від проявів небезпечних інженерно-геологічних процесів, що відбуваються як в природних умовах, так і під впливом техногенного навантаження геологічного середовища, встановлення режиму використання, контролю та захисту території міста та морського узбережжя від небезпечних геологічних процесів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Департамент, затвердженого рішенням Одеської міської ради №384-VI від 28.02.2011р., зі змінами, внесеними рішенням №2752-VI від 19.02.2013р., Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Визначення меж повноважень та умов їх здійснення регулюється зазначеним Положенням.

Умовами пп. 2.2.1.4 п. 2.2.1 Положення про Департамент визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього основних завдань і в межах своїх повноважень здійснює повноваження орендодавця комунального майна територіальної громади, що знаходиться в управлінні Департаменту, а також контроль за повнотою та своєчасністю внесення орендарями орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, укладеними Одеською міською радою. Відповідно до чинного законодавства укладає договори оренди. Здійснює облік договорів оренди, укладених безпосередньо Департаментом, та облік договорів оренди, погоджених з Департаментом у встановленому порядку.

На підставі розпорядження міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017р. ТОВ „Амбер груп Україна” було вирішено передати в оренду берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу загальною площею 5 000,0 кв.м, що розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі 10-ої ст. Великого Фонтану, для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту строком на 2 роки 11 місяців; доручено Управлінню в місячний строк укласти договір оренди із включенням до нього умов, визначених у цьому розпорядженні.

02.08.2017р. між Управлінням (Орендодавець) та ТОВ „Амбер груп Україна” (Орендар) було укладено договір оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., згідно з п. п. 1.1 - 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 5000,0 (п`ять тисяч) кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка». Передача в оренду об`єкта, зазначеного в договорі, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, розпорядження міського голови від 28.07.2017 року № 744. Термін дії договору оренди складає 2 роки 11 місяців та діє з 02.08.2017р. до 02.07.2020р.

Згідно з п. 4.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. об`єкт оренди передається Орендодавцем Орендарю виключно для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

02.08.2017р. між Управлінням та ТОВ „Амбер груп Україна” було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором №131/юр від 02.08.2017р., згідно якого ТОВ „Амбер груп Україна” було передано у користування ділянку штучного піщаного пляжу, загальною площею 5 000,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка» на узбережжі Чорного моря у м. Одеса.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №326 від 26.07.2018р. в управління Департаменту були передані берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси, що обліковуються на балансі Управління; доручено Департаменту та Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси; визначено Департамент орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

03.08.2018р. між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №1 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018 р. «Про передачу в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 03.08.2018р., Орендодавця за договором було змінено з Управління на Департамент.

15.02.2019р. між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №2 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати.

23.04.2019р. ТОВ „Амбер груп Україна” звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на продовження строку дії договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. на 20 років.

24.04.2019р. ТОВ „Амбер груп Україна” звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач повторно просив надати згоду на продовження строку дії договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. на 20 років, а також приєднання до об`єкта оренди частини штучного пляжу площею 1300,00 кв. м.

26.04.2019р. між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №3 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., згідно якого п. п. 1.1, 1.3 договору були викладені у новій редакції. Крім того, сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. (в редакції додаткового договору №3 від 26.04.2019р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 6300,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління. Продовжити термін дії договору на 20 років, а саме з 26.04.2019р. до 26.04.2039р.

02.05.2019р. між ТОВ „Амбер груп Україна” та ФОП Макарук П.О. було укладено договір суборенди берегозахисної споруди №1-ч. Крім того, в матеріалах справи наявний договір суборенди берегозахисної споруди №1-ч від 10.05.2019р., який також був укладений між ТОВ „Амбер груп Україна” та ФОП Макарук П.О.

08.05.2019р. ТОВ „Амбер груп Україна” звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на укладення договору суборенди частини ділянки штучного пляжу площею 1 000,00 кв. м.

Листом №01-13/2019 від 10.05.2019р. Департаментом у відповідь на звернення ТОВ „Амбер груп Україна” було надано згоду на укладення договору суборенди частини ділянки штучного пляжу площею 1000,00 кв. м.

10.05.2019р. між ТОВ „Амбер груп Україна” та ФОП Макарук П.О. було підписано акт приймання-передачі майна до договору суборенди берегозахисної споруди №1-ч від 02.05.2019р.

07.11.2019р. ТОВ „Амбер груп Україна” звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на приєднання до об`єкта оренди частини штучного пляжу площею 1105 кв. м. та 800 кв. м.

27.11.2019р. між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №4 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого перший абзац п. 1.1 договору був викладений у новій редакції, а також був змінений порядок розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. (в редакції додаткового договору №4 від 27.11.2019р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 8205,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління.

На підставі рішення Одеської міської ради № 6430-VII від 16.09.2020 р. було внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси», уповноважено Управління виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси; визначено, що Управління є правонаступником прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси, укладених до набрання чинності цим рішенням.

Відповідно до п. 1 рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» Департамент комунальної власності Одеської міської ради був уповноважений виступати орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в тому числі щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів, стадіонів та спортивних майданчиків закладів освіти, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважений виступати інший орган.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 р. було передано Управлінню берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси; доручено Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси.

Згідно додатку №1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020р. піщаний пляж між траверсами №6-7 другої черги ПЗС був переданий Управлінню.

16.10.2020р. між Управлінням та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №5 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого на виконання рішення Одеської міської ради №6430-VIl від 16.09.2020р. «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020р. № 351 «Про передачу управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 30.09.2020р., Орендодавця за договором було змінено на Управління.

27.05.2021р. прокурор звернувся до Управління із листом №52-2524вих-21, згідно якого просив надати інформацію про вжиття позивачем заходів щодо захисту комунальної власності у зв`язку із збільшенням площі переданого ТОВ „Амбер груп Україна” за договором оренди №131/юр від 02.08.2017р. у користування майна та продовження строку дії договору на 20 років.

Листом від 28.05.2021р. Управлінням було повідомлено прокурора, що воно не зверталось до суду з позовною заявою до ТОВ „Амбер груп Україна” про визнання додаткових договорів недійсними та повернення орендованого майна.

Крім того, листом від 21.05.2021р. юридичним управлінням Одеської міської ради у відповідь на звернення прокурора також було повідомлено, що Управління від імені Одеської міської ради не подавало до суду позовної заяви про визнання додаткових договорів недійсними та повернення комунального майна.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог у межах даної справи є вимоги про визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019р., №4 від 27.11.2019р. до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., укладених між відповідачами, за умовами яких площа об`єкта оренди була збільшена на 3 205 кв. м., а термін дії договору продовжений до 26.04.2039р., з підстав відсутності у Департаменту повноважень на розпорядження комунальним майном за відсутності рішення Одеської міської ради. Крім того, прокурор просив суд зобов`язати відповідача повернути комунальне майно – берегозахисну споруду, загальною площею 3 205 кв. м.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1-2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою для реалізації особою наданого законом права на судовий захист є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне першочергово встановити факт наявності порушеного права або інтересу позивача, що випливає із спірних правовідносин.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, 02.08.2017р. між Управлінням та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено договір оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р. При цьому, питання про передачу комунального майна в оренду ТОВ „Амбер груп Україна” було вирішено на підставі розпорядження міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017р., яким також було встановлено площу об`єкта оренди та визначено строк, на який мав бути укладений договір – 2 роки 11 місяці.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992р. (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на дату укладення договору оренди) орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, істотні умови договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., а саме: предмет договору, та, в даному випадку, строк дії договору, були визначені розпорядженням міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017р. При цьому, від імені територіальної громади м. Одеси договір був укладений Управлінням права на укладення якого були надані позивачу згідно розпорядження №744 від 28.07.2017р.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №326 від 26.07.2018р. в управління Департаменту були передані берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси із визначенням Департаменту орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

03.08.2018р. між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №1 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого Орендодавця за договором було змінено на Департамент.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту, як орендодавця комунального майна територіальної громади, визначені Положенням про Департамент, затвердженим рішенням Одеської міської ради №384-VI від 28.02.2011р., зі змінами, внесеними рішенням №2752-VI від 19.02.2013р.

Таким чином, відповідач, який виступає органом виконавчої влади, має діяти у відповідності до Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Положення про Департамент.

26.04.2019р., 27.11.2019р. між відповідачами було укладено додаткові договори №3, 4 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., на підставі яких до істотних умов договору були внесені зміни, оскільки строк договору був продовжений до 26.04.2039р., площа об`єкта оренди збільшена шляхом приєднання до раніше переданого в оренду об`єкта площі 3 205 кв. м.

Проте, рішення про внесення змін до істотних умов договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. та уповноваження Департаменту на укладення спірних додаткових договорів територіальною громадою в особі Одеської міської ради не приймались, що свідчить про укладення між відповідачами спірних договорів за відсутності у Департаменту необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, в порушення вимог ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” оцінка об`єкта оренди, а саме берегозахисної споруди площею 3 205 кв. м., до моменту передачі її в оренду проведена не була.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019р., №4 від 27.11.2019р. до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., укладених між Департаментом та ТОВ „Амбер груп Україна”, з підстав відсутності у Департаменту повноважень на укладення спірних додаткових угод. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених прокурором в інтересах держави в особі Управління позовних вимог у названій частині.

Господарський суд зазначає, що на підставі рішення Одеської міської ради № 6430-VII від 16.09.2020р. та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020р. №351 берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси були передані Управлінню, яке також було визначено правонаступником прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди берегозахисних споруд.

16.10.2020р. між Управлінням та ТОВ „Амбер груп Україна” було укладено додатковий договір №5 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017р., за умовами якого Орендодавець за договором був змінений на Управління.

Слід зазначити, що станом на момент звернення прокурора до господарського суду із даним позовом та вирішення судом даного спору Орендодавцем за договором оренди №131/юр від 02.08.2017р. виступав позивач. Проте, враховуючи, що спірні правочини були укладені Департаментом під час виконання покладених на нього повноважень, а також приймаючи до уваги відсутність доказів припинення Департаменту як юридичної особи із переходом прав та обов`язків останнього до будь-якої іншої особи, господарський суд доходить висновку, що Департамент був правовірно визначений прокурором в якості відповідача за заявленими позовними вимогами.

Господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Амбер груп Україна”, яким в процесі вирішення спору було наголошено, що дотримання вимог закону під час укладення договору оренди унеможливлює визнання недійсними додаткових угод до договору, оскільки додаткові угоди до договору, як і будь-який інший правочин, мають укладатись із дотриманням встановлених законом вимог, виключення з даного правила законом не передбачено. Крім того, судом критично оцінюються посилання відповідача на відновлення прав територіальної громади в результаті укладення спірних угод, оскільки укладення додаткових угод з перевищенням наданих Департаменту повноважень, за відсутності оцінки об`єкта оренди та рішення уповноваженого органу на розпорядження комунальним майном жодним чином не свідчить про відновлення будь-яких прав територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Позовна заява від імені Приморської окружної прокуратури міста Одеси була підписана виконувачем обов`язки керівника прокуратури. Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмежень повноважень особи, яка виконує обов`язки керівника, у зв`язку з чим судом відхиляються доводи ТОВ „Амбер груп Україна” про підписання позовної заяви особою, яка не мала права її підписувати.

Крім того, судом відхиляються доводи ТОВ „Амбер груп Україна” про ненадання прокурором доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення Управління про представництво інтересів останнього, оскільки вказані докази були додані прокурором до позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019р. по справі № 903/129/18 дійшла висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення позивача до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Під час перевірки питання обґрунтованості звернення прокурора до господарського суду із даним позовом судом було враховано, що Управлінням не було вжито будь-яких заходів для належного виконання покладених на нього Положенням, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011р., повноважень в частині перевірки правомірності перебування частини берегозахисної споруди у користуванні ТОВ „Амбер груп Україна”. При цьому, вказані заходи могли були вжиті Управлінням принаймні з моменту укладення додаткового договору №5 від 16.10.2020р., факт укладення якого свідчить про наявність у позивача відомостей про укладення додаткових договорів №3 від 26.04.2019р., №4 від 27.11.2019р.

З викладених обставин судом відхиляються доводи відповідача, яким в процесі вирішення даного спору було наголошено, що участь прокурора у даній справі є невиправданою.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи задоволення заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсними додаткових договорів, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання ТОВ „Амбер груп Україна” повернути на користь Управління як сторони за договором оренди №131/юр від 02.08.2017р., а також особи, в управління якої були передані берегозахисні споруди, комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу „Чайка”.

При цьому, суд зазначає, що формулювання прокурором прохальної частини позовної заяви про повернення комунального майна як на користь Управління, так і на користь Одеської міської ради, яка не має статусу позивача за заявленими вимогами, свідчить про допущення прокурором помилки та не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в інтересах держави в особі Управління, як виконавчого органу місцевого самоврядування, уповноваженого Одеською міською радою здійснювати функції щодо управління спірним майном.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених виконувачем обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради позовних вимог до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” шляхом визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019р., №4 від 27.11.2019р. до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” повернути на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради комунальне майно – берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу „Чайка”.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним додатковий договір №3 від 26.04.2019р. до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” /65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; ідентифікаційний код 39640298/.

3. Визнати недійсним додатковий договір №4 від 27.11.2019р. до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” /65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; ідентифікаційний код 39640298/.

4. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” /65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; ідентифікаційний код 39640298/ повернути на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради /65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18; ідентифікаційний код 24760454/ комунальне майно – берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу „Чайка”.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна” /65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; ідентифікаційний код 39640298/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 3405,00 грн. /три тисячі чотириста п`ять грн. 00 коп./.

6. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 3405,00 грн. /три тисячі чотириста п`ять грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна