Рішення № 101099271, 03.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2221/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пучкова Л.А. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Південний", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі по тексту – АТ КБ „Приватбанк”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Південний” (далі по тексту – ПАТ АТ „Південний”) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту з рахунків, накладеного постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем у виконавчому провадженні № 49787871; зобов`язання відповідача здійснити зняття арешту з рахунків позивача, накладеного постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем від 25.02.2016 року, прийнятою в межах виконавчого провадження № 49787871.

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ „Приватбанк” було наголошено, що у 2016р. під час виконання судового рішення у цивільній справі державним виконавцем було накладено арешт на рахунки позивача. Проте, після скасування судового рішення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження органом державної виконавчої служби не було направлено на адресу ПАТ АТ „Південний” постанови про зняття арешту з рахунків, у зв`язку з чим, відповідачем було відмовлено у задоволенні вимоги позивача про зняття арешту. Посилаючись на знищення виконавчого провадження АТ КБ „Приватбанк” просить суд усунути перешкоди у користуванні майном та зобов`язати відповідача здійснити зняття арешту з рахунків.

Ухвалою суду від 06.09.2021р. до участі у дану справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

ПАТ АТ „Південний” у поданому до суду відзиві на позовну заяву не заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог. При цьому, відповідачем було зазначено, що викладені позивачем по тексту позовної заяви обставини відповідають дійсності.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, письмові пояснення на позовну заяву АТ КБ „Приватбанк” до господарського суду також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

14.01.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49787871 щодо примусового виконання виконавчого листа №367/7401/14-ц від 04.12.2015р., виданого Ірпінським районним судом Київської області про стягнення коштів з АТ КБ „Приватбанк” на користь фізичної особи.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, а також наявних в матеріалах справи копій судових рішень, у провадженні Ірпінського районного суду Київської області знаходилась справа №367/7401/14-ц за позовом фізичної особи до АТ КБ „Приватбанк” про стягнення коштів, на виконання судового рішення у межах якої і був виданий виконавчий лист №367/7401/14-ц від 04.12.2015р.

12.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49787871 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження” у зв`язку із скасуванням судового рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист №367/7401/14-ц від 04.12.2015р.

При цьому, пунктами 2 та 3 постанови про закінчення виконавчого провадження №49787871 від 12.10.2016р. державним виконавцем вирішено припинити чинність арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.02.2016р., та чинність арешту коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 25.02.2016р.

У жовтні 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області було направлено на адресу АТ КБ „Приватбанк” копію постанови про закінчення виконавчого провадження №49787871 від 12.10.2016р.

Листом №232-001-27680БТ-2021 від 23.06.2021р. ПАТ АТ „Південний” у відповідь на звернення позивача було повідомлено, що на рахунках діють арешти коштів, накладених, зокрема, на підставі постанови б/н від 25.02.2016р. ВП №49787871 ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на суму 4 049 054,56 грн.

В процесі вирішення судом даного спору позивачем на підтвердження факту накладення арешту на грошові кошти у розмірі 4 049 054,56 грн. згідно постанови ВП №49787871 від 25.02.2016р. АТ КБ „Приватбанк” було надано суду роздруковану довідку про виконавче провадження.

Листом №14-001-29131-2021 від 05.07.2021р. ПАТ АТ „Південний” у відповідь на звернення позивача було повідомлено, що згідно вимог чинного законодавства Банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронних довірчих послуг, захисту інформації. Таким чином, зняття арешту з рахунків АТ КБ „Приватбанк” можливо при отриманні ПАТ АТ „Південний” постанов про зняття арешту з коштів боржника.

Листом №021-33 від 10.06.2021р. Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у відповідь на звернення АТ КБ „Приватбанк” було повідомлено, що у відділі примусового виконання рішень перебувало, зокрема, виконавче провадження №49787871, яке 12.10.2016р. було завершене у зв`язку зі скасуванням рішення, яке підлягало виконанню, про що державним виконавцем було винесено постанову. При цьому, управлінням юстиції було повідомлено, що надати більш детальну інформацію по виконавчому провадженню №49787871 не вбачається за можливе у зв`язку із його знищенням відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених АТ КБ „Приватбанк” позовних вимог у межах даної справи є вимоги до ПАТ АТ „Південний” про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту з рахунків та зобов`язання відповідача зняти арешт з рахунків позивача.

Так, ч. 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон України “Про виконавче провадження”) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, 14.01.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49787871 щодо примусового виконання виконавчого листа №367/7401/14-ц від 04.12.2015р., виданого Ірпінським районним судом Київської області про стягнення коштів з АТ КБ „Приватбанк” на користь фізичної особи.

Проте, 12.10.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49787871 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження” у зв`язку із скасуванням судового рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист №367/7401/14-ц від 04.12.2015р. При цьому, п.п. 2 та 3 даної постанови було вирішено припинити чинність арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.02.2016р., та чинність арешту коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 25.02.2016р.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні постанова державного виконавця від 25.02.2016р. про накладення арешту у межах виконавчого провадження №49787871. Проте, факт накладення арешту під час виконання судового рішення підтверджується інформацією про виконавче провадження, а також листом ПАТ АТ „Південний” за №232-001-27680БТ-2021 від 23.06.2021р.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти у розмірі 4 049 054,56 грн. під час виконання судового рішення у межах виконавчого провадження №49787871.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В силу вимог ч. 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що державним виконавцем під час винесення постанови від 12.10.2016р. про закінчення виконавчого провадження №49787871 у порядку ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” було вирішено питання про зняття арешту з рахунків. Проте, докази, які можуть підтвердити факт надсилання постанови на адресу ПАТ АТ „Південний” матеріали справи не містять. Неотримання відповідачем зазначеної постанови і стало причиною звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що перебування грошових коштів позивача під арештом незважаючи на закінчення виконання провадження є порушенням прав АТ КБ „Приватбанк” на розпорядження належним йому майном.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ПАТ АТ „Південний” здійснити зняття арешту з рахунків АТ КБ „Приватбанк”, накладеного на підставі постанови від 25.02.2016р., винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем у межах виконавчого провадження №49787871.

Під час вирішення питання про зобов`язання ПАТ АТ „Південний” здійснити зняття арешту з рахунків АТ КБ „Приватбанк”, судом враховано, що задоволення вимог позивача у названій частині жодним чином не може вплинути на права фізичної особи, яка виступала позивачем у межах справи №367/7401/14-ц, оскільки за результатами нового розгляду справи №367/7401/14-ц місцевий суд мав видати виконавчий лист, на виконання якого виконавцем має відкриватись нове виконавче провадження.

Підстави для задоволення заявлених АТ КБ „Приватбанк” вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту з рахунків відсутні, оскільки, як встановлено господарським судом, питання про зняття арешту з рахунків позивача було вирішено державним виконавцем під час винесення постанови від 12.10.2016р. про закінчення виконавчого провадження №49787871. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених АТ КБ „Приватбанк” позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк” позовних вимог шляхом зобов`язання публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Південний" здійснити зняття арешту з рахунків акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, накладеного на підставі постанови від 25.02.2016р., винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем у межах виконавчого провадження №49787871. В іншій частині вимог необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки даний спір виник в результаті несвоєчасного вжиття позивачем заходів для зняття арешту з рахунків після завершення виконавчого провадження та до моменту знищення матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, враховуючи звернення акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до господарського суду із двома позовними вимогами немайнового характеру, суд доходить висновку, що позивач мав сплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 4540,00 грн. Проте, на підтвердження сплати судового збору позивачем було надано лише платіжне доручення на суму 2270,00 грн., що є підставою для присудження до стягнення із позивача в дохід державного бюджету судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Південний" /65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1; ідентифікаційний код 20953647/ здійснити зняття арешту з рахунків акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/, накладеного на підставі постанови від 25.02.2016р., винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Євгеном Сергійовичем у межах виконавчого провадження №49787871.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/ в дохід державного бюджету /отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106/ судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна