Рішення № 101099270, 03.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1977/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Штабовенко Д.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-М” до товариства з обмеженою відповідальністю „Альтра інвест” про стягнення 5 462 354,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-М” (далі по тексту – ТОВ „Авто-М”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Альтра інвест” (далі по тексту – ТОВ „Альтра інвест”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 5 462 354,70 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 5 076 997,31 грн., пені у розмірі 209 178,45 грн., 3% річних у розмірі 44 945,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 131 233,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг.

ТОВ „Авто-М” у поданому до суду 04.10.2021р. відзиві на позовну заяву було наголошено про нарахування позивачем пені із порушенням встановленого ст. 232 ГК України строку для її нарахування, а також про наявність помилок у розрахунку збитків від інфляції. Посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

11.10.2021р. до господарського суду від ТОВ „Авто-М” надійшов уточнений відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем було визнано вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 874 239,43 грн., у задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції відповідач просив суд відмовити, пеню зменшити до 95 220,27 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

01.10.2020р. між ТОВ „Авто-М” (Субпідрядник) та ТОВ „Альтра інвест” (Підрядник) було укладено договір №0110/2020-01 від 01.10.2020р., відповідно до п. 1.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання з надання послуг будівельною технікою під управлінням операторів та водіїв Субпідрядника на об`єкті Підрядника «Будівництво вітроелектростанції (ВЕС) «Южна Енерджі» в Лиманському районі Одеської області».

Згідно з п. 3.2 договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. Субпідрядник зобов`язаний своєчасно надати Підряднику належним чином оформлені податкові накладні та акти приймання-передачі наданих послуг за поточний місяць.

Умовами п. 4.2 договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника Підрядником на умовах передоплати. Повний розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється Підрядником протягом п`яти банківських днів з дня підписання акту на надання послуг на підставі виставленого Субпідрядником рахунку (з урахуванням раніше сплаченого авансу).

Відповідно до п. 5.1.4 договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором Підрядник сплачує Субпідряднику пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Вартість послуг автотранспортної та будівельної техніки були визначені сторонами у додатках №2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. Крім того, договірна ціна була визначена сторонами у додатку №1 до договору.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. ТОВ „Авто-М” було надано відповідачу послуги, загальна вартість яких складає 15 703 239,43 грн., що підтверджується наступними підписаними між сторонами актами наданих послуг: №170 від 26.10.2020р. на суму 589 411,54 грн., №189 від 30.10.2020р. на суму 619 017,48 грн., №190 від 30.10.2020р. на суму 30 900,00 грн., №191 від 30.10.2020р. на суму 20 800,08 грн., №178 від 31.10.2020р. на суму 1 107 281,59 грн., №202 від 30.11.2020р. на суму 2 740 370,34 грн., №203 від 30.11.2020р. на суму 188 602,66 грн., №204 від 30.11.2020р. на суму 98 151,36 грн., №215 від 21.12.2020р. на суму 1 730 358,48 грн., №1 від 01.01.2021р. на суму 359 324,50 грн., №6 від 27.01.2021р. на суму 860 758,98 грн., №19 від 15.02.2021р. на суму 741 244,92 грн., №23 від 28.02.2021р. на суму 1 163 642,46 грн., №32 від 15.03.2021р. на суму 1 181 392,08 грн., №37 від 31.03.2021р. на суму 1 327 693,62 грн., №45 від 12.04.2021р. на суму 671 031,24 грн., №50 від 19.04.2021р. на суму 513 328,56 грн., №52 від 30.04.2021р. на суму 799 546,68 грн., №60 від 17.05.2021р. на суму 410 307,60 грн., №62 від 26.05.2021р. на суму 550 075,26 грн.

Крім того, позивачем було надано суду акт №70 від 07.06.2021р. на суму 202 757,88 грн., який з боку відповідача підписаний не був.

В свою чергу, ТОВ „Альтра інвест” на виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором №0110/2020-01 від 01.10.2020р. в рахунок оплати вартості наданих позивачем послуг було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 10 829 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з жовтня 2020р. по травень 2021р.

10.06.2021р. ТОВ „Авто-М” звернулось до ТОВ „Альтра інвест” із претензією №554 про сплату заборгованості за договором №0110/2020-01 від 01.10.2020р. у загальному розмірі 4 874 239,43 грн., а також пені у розмірі 95 220,27 грн.

Листом №565 від 11.06.2021р. ТОВ „Авто-М” було направлено на адресу ТОВ „Альтра інвест” рахунок №58 від 07.06.2021р., акт наданих послуг №70 від 07.06.2021р., а також інші документи, на підтвердження надання послуг за договором №0110/2020-01 від 01.10.2020р., згідно виставленого рахунку та складеного акту.

Слід зазначити, що факт направлення листа №565 від 11.06.2021р. разом з доданими до нього документами на адресу відповідача підтверджується наданим позивачем листом з описом вкладення, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом №22-1/06/21 від 22.06.2021р. ТОВ „Альтра інвест” у відповідь на лист позивача №554 від 10.06.2021р. було повідомлено, що заборгованість буде сплачена після оплати замовником виконаних відповідачем підрядних робіт.

23.06.2021р. ТОВ „Авто-М” звернулось до ТОВ „Альтра інвест” із претензією щодо невиконання зобов`язань за договором №0110/2020-01 від 01.10.2020р., згідно якої позивач просив підписати акт №70 від 07.06.2021р., а також сплатити заборгованість за договором.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що на виконання зобов`язань, прийнятих на себе за договором №0110/2020-01 від 01.10.2020р. ТОВ „Авто-М” було надано відповідачу послуги, загальна вартість яких складає 15 703 239,43 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг.

Крім того, у поданій до суду позовній заяві ТОВ „Авто-М” було наголошено, що відповідачу також були надані послуги згідно акту №70 від 07.06.2021р. на суму 202 757,88 грн., який з боку ТОВ „Альтра інвест” підписаний не був.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують неодноразове надсилання позивачем на адресу відповідача акту №70 від 07.06.2021р. на суму 202 757,88 грн., приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження надання ТОВ „Альтра інвест” взагалі будь-якої письмової відмови від підписання складеного позивачем акту, господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ „Авто-М” факту надання відповідачу послуг на суму 202 757,88 грн.

Таким чином, загальна вартість наданих ТОВ „Авто-М” відповідачу на підставі договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. послуг складає 15 905 997,31 грн. Проте, в порушення умов договору ТОВ „Альтра інвест” було частково оплачено вартість наданих позивачем послуг на суму 10 829 000,00 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Авто-М” до ТОВ „Альтра інвест” про стягнення суми основного боргу у розмірі 5 076 997,31 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати 3% річних у розмірі 44 945,60 грн., які були нараховані за період з 14.12.2020р. до 01.07.2021р., та збитки від інфляції у розмірі 131 233,34 грн., які були нараховані позивачем на заборгованість за січень 2021р. – травень 2021р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 44 945,60 грн. та збитків від інфляції у розмірі 131 233,34 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку у зв`язку з чим судом відхиляються доводи відповідача про наявність помилок у здійсненому позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Авто-М” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 44 945,60 грн. та збитків від інфляції у розмірі 131 233,34 грн.

З посиланням на умови п. 5.1.4 договору №0110/2020-01 від 01.10.2020р. ТОВ „Авто-М” також було нараховано відповідачу пеню у розмірі 209 178,45 грн., яка була нарахована на суму основного боргу протягом періоду з 14.12.2020р. по 01.07.2021р. При цьому, позивачем було враховано здійснені відповідачем оплати під час розрахунку пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про правильність здійсненого ТОВ „Авто-М” розрахунку. При цьому, судом враховано, що за період з 20.10.2020р. по 06.05.2021р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 10 829 000,00 грн., які в порядку черговості були враховані в рахунок погашення наявної заборгованості. З викладених обставин, а також враховуючи необхідність розрахунку пені за кожним актом окремо, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

З викладених обставин господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Авто-М” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Альтра інвест” пені у розмірі 209178,45 грн.

Вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню із ТОВ „Альтра інвест” на користь позивача в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення розміру пені.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За результатами надання оцінки заявленому відповідачем клопотанню господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розмір заявлених ТОВ „Авто-М” до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу є незначним. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 209 178,45 грн., в даному випадку, є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, будь-які докази, які можуть свідчить про намагання позивача покласти на відповідача надмірний тягар шляхом стягнення пені також відсутні.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявленого ТОВ „Альтра інвест” клопотання про зменшення пені, оскільки розмір заявлених до стягнення ТОВ „Авто-М” штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу не є надмірним.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Авто-М” до товариства з обмеженою відповідальністю „Альтра інвест” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 5 076 997,31 грн., пені у розмірі 209 178,45 грн., 3% річних у розмірі 44 945,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 131 233,34 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, судовий збір у розмірі 36 556,80 грн. має бути повернутий позивачу з державного бюджету у зв`язку з визнанням відповідачем заявлених до нього вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 874 239,43 грн. на підставі ст. 130 ГПК України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., клопотання про розподіл яких заявлено позивачем у позовній заяві, господарський суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 17.06.2021р., додаткову угоду №2 від 17.06.2021р. до договору, рахунок-фактуру №СФ-0000235 від 29.06.2021р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення №11069 від 30.06.2021р. на суму 5 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову - шляхом їх покладення на відповідача, господарський суд враховуючи задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-М” вважає за необхідне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130,236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альтра інвест” /65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10, офіс 100А; ідентифікаційний код 41586392/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-М” /69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пров. Тамбовський, будинок 2; ідентифікаційний код 31575976/ суму основного боргу у розмірі 5 076 997,31 грн. /п`ять мільйонів сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто сім грн. 31 коп./, пеню у розмірі 209 178,45 грн. /двісті дев`ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 45 коп./, 3% річних у розмірі 44 945,60 грн. /сорок чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять грн. 60 коп./, збитки від інфляції у розмірі 131 233,34 грн. /сто тридцять одна тисяча двісті тридцять три грн. 34 коп./, судовий збір у розмірі 45 378,53 грн. /сорок п`ять тисяч триста сімдесят вісім грн. 53 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. /п`ять тисяч грн. 00 коп./.

3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-М” /69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пров. Тамбовський, будинок 2; ідентифікаційний код 31575976/ судовий збір у розмірі 36 556,80 грн. /тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн. 80 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №11099 від 02.07.2021р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна