Рішення № 101090639, 11.11.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/497/21

Номер провадження 2/184/454/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,

представника позивача - Жовтяк О.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Шаврової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покров в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Орджонікідзевського міського суду до відповідача із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 27.09.2010 року.Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 19000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3. погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі Договору. Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п.2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в трок кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд». Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 10.02.2021 року має заборгованість у розмірі 42927,26 грн., яка складається з: - 34588.09 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0.00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; - 34588.09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 8339.17 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; - 0.00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; - 0.0 грн. - нарахована пеня; - 0.00 грн. - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 42927,26 грн. за кредитним договором №б/н від 27.09.2010 року та судові витрати у розмірі 2270, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача - Жовтяк О.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити. Надала відповідь на відзив, у якій посилається на те, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування. Згідно виписки по рахунку відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалась кредитними коштами. ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за Договором, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Надала відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, в якому посилається на те, що замість копії кредитного договору позивач надав не підписані та не узгоджені з нею Умови та Правила надання банківських позов та копію анкети - заяви документу, яка відповідно до правових позиціях Верховного Суду вважається копією невідомого походження у зв`язку з відсутністю її оригіналу. Судом було задоволено її клопотанням та клопотанням її представника про витребування у позивача оригіналу анкети-заяви від 27.09.2010 року, яку позивач разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку вважає кредитним договором, але оригінал зазначеного документу позивачем не був наданий з посилання на те, що він був втрачений. Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів банку», витяг з «Умов та правил надання банківських послуг. Позивач, обгрунтоваючи свої позовні вимоги в частині стягнення з неї на свою користь заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом, виходив з того, що ним доведено належними та допустимими доказами наявність у неї заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Але надані позивачем письмові докази не підтверджують факт існування між сторонами кредитних відношень у відсутності оригіналу кредитного договору та доведення ним своїх позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-заяви від 27.09.2010 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, про порядок здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів, сплати комісії. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила були надані мені для ознайомлення , що я саме з ними була ознайомлена , розуміла їх зміст та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети - заяви взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що неодноразово звертав увагу Верховний суд в своїх правових висновках у тому числі в правовому висновку Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно наданої позивачем копії Анкети - заяви сторонами був узгоджений розмір кредитного ліміту , який не повинен перевищувати 500,00 грн. В даному випадку між сторонами не був погоджений розмір відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог в цей частині. Копія анкети - Заяви від 27.09.2010 року, на яку посилається позивач, не містить ніяких умов кредитування, в ній не зазначений розмір процентів за користування кредитними коштами, які з неї просить стягнути позивач, не містить нічого, що стосується умов кредитування, окрім її анкетних даних та розміру кредитного ліміту в сумі 500,00 грн. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Вона заперечує проти того, що нібито погоджувала з позивачем зміни до Умов та Правил надання банківських послуг, у тому числі п. 21.1.2.12, що почали діяти з 01.03.2019 року, і які стосуються зміни розміру процентів на користь позивача в бік їх збільшення. З цього приводу у неї ніякої згоди позивачем не було і цей факт є таким, що не підтверджується матеріалами справи. Оскільки сторонами не була досягнута згода відносно розміру відсотків за користування кредитом, здійснені позивачем їх нарахування та різними ставками є неузгодженим і таким, що не підлягає задоволенню. Також матеріалами справи не підтверджується, що між сторонами була домовленість відносно нарахування позивачем пені та штрафів, які разом з тим позивачем нараховувалися та списувалися з її рахунку без будь - яких домовленостей та правових підстав. Що стосується нарахованої позивачем заборгованості за «тілом» кредиту та відсотками, вона не погоджується з розміром заборгованості за «тілом» кредиту та відсотками, нарахованими позивачем, оскільки грошові кошти, що нею сплачувалися з метою погашення «тіла» кредиту», банк списував на погашення не узгоджених відсотків, які позивач самостійно їх змінював в бік збільшення, на погашення пені та штрафів, які теж не були узгоджені сторонами в Анкеті-заяві від 27.09.2010 року. Встановлення банком неузгодженої відсоткової ставки, пені та штрафів є видами додаткових заходів, які незаконно використовувалися позивачем для збільшення вартості кредиту. Позивачем на підтвердження позовних вимог долучені до позовної заяви та невідомі їй Умови та Правила надання банківських послуг, яки не містять ніякої дати і нею не підписані на підтвердження того, що саме з зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг вона була ознайомлена та погодилася з ними. З наданою банком довідки про зміну умов кредитування вбачається, що банк постійно порушував її права споживача фінансових послуг на свій розсуд без узгодження з нею постійно змінював зазначений в Анкеті - заяві кредитний ліміт в бік його збільшення в декілька разів з метою збільшення вартості кредиту та отримання додаткового доходу. Зокрема, 20.11.2013 року позивач встановив їй кредитний ліміт в сумі 3000,00 грн. (замість заявленого кредитного ліміту в сумі 500,00 грн.) і відповідно почав здійснювати нарахування за користування кредитним лімітом, виходячи з суми 3000,00 грн. замість узгодженої суми 500,00 грн. Після чого позивач неодноразово збільшував його і остання сума встановленого позивачем кредитного ліміту складала вже 19000,00 грн. замість узгоджених 500,00 грн., тобто в 38 разів позивач перевищив узгоджений кредитний ліміт з метою отримання додаткового доходу, який нараховував, виходячи з самовільно встановленого ним зазначено вище кредитного ліміту. Таким чином, позивач списував сплачені нею грошові кошти, які мали цільове призначення, а саме за користування кредитним лімітом в сумі 500,00 та на погашення тіла кредиту за користування завищеного в 38 разів проти узгодженого кредитного ліміту. Таким чином, позивач штучно почав нараховувати їй заборгованість як за тілом кредиту, так і за неузгодженими відсотками. Банк не мав ніяких підстав однобічно в декілька разів збільшувати кредитний ліміт, який відповідно до Анкети - заяви від 27.09.2010 року був обмежений нею сумою 500,00 грн. Подальше збільшення кредитного ліміту сторонами не узгоджувалося, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як складову кредитного договору, нею не підписані. При таких обставинах вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження взагалі існування у неї перед ним будь-якої заборгованості, у тому числі на зазначену суму. У будь-якому разі з врахуванням узгодженого кредитного ліміту в сумі 500 грн. заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати розмір узгодженого кредитний ліміт в сумі 500 грн. відповідно до правових висновків різних судових інстанцій.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтовані, не знайшли своє підтвердження та не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 27.09.2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та підписала анкету-заяву №б/н від 27.09.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується копією анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.14), витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.15), витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.16-39), розрахунком заборгованості (а.с.4-11), випискою по рахунку (а.с.49-60).

Як зазначено в анкеті-заяві, відповідач погоджується з тим, що підписана нею заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також, у анкеті-заяві вказано, що відповідач ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.09.2010 року слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, номери засобів зв`язку. Але анкета-заява не містить ніяких умов кредитування, в ній не зазначений розмір процентів за користування кредитними коштами, які з відповідача просить стягнути позивач, не містить нічого, що стосується умов кредитування, окрім анкетних даних відповідача та розміру кредитного ліміту в сумі 500,00 грн.

Відповідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , з 27.09.2010 року - старт карткового рахунку № НОМЕР_1 ; з 20.11.2013 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн.; з 05.06.2015 року зменшено кредитний ліміт на 2810,00 грн.; 10.06.2015 року зменшено кредитний ліміт на 2180,00 грн.; 29.07.2015 року зменшено кредитний ліміт на 2780,00 грн.; з 06.02.2016 року кредитний ліміт було збільшено до 8000,00 грн.; 16.02.2016 року кредитний ліміт збільшено до 9000,00 грн.; 19.11.2017 року кредитний ліміт збільшено до 14000,00 грн.; 08.03.2018 року кредитний ліміт збільшено до 19000,00 грн.; 31.05.2019 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 10.02.2021 року за договором б/н від 27.09.2010 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 42927,26 грн., а саме: 34588,09грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 34588,09 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8339,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.11).

Згідно виписки по рахунку відповідача заборгованість становить такий же розмір.

Відповідно до довідки про надані кредитні картки ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 27.09.2010р., термін дії - 10/13; № НОМЕР_2 , дата відкриття якої 20.11.2013р., термін дії - 07/17; № НОМЕР_3 , дата відкриття якої 24.06.2014р., термін дії - 01/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття якої 19.12.2017р., термін дії - 03/21 (а.с.13).

Згідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 27.09.2010 року в розмірі 42927.26 грн., яка складається із: 34588.09 грн. - заборгованість за кредитом, 8339,17 грн. - заборгованість по відсоткам та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 27.09.2010 року, яка разом з Тарифами банку, Умовами та Правилами надання банківських послуг складає кредитний договір відповідно до вимог ст. 634 ЦК України.

Також позивач зазначає, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 21.1.2.12 сторони нібито надійшли згоди, що в разі починаючи з 181-годня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт нібито зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для карти Універсальна, 84,5 - для карти « Універсальна голд». Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість.

Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів банку», витяг з «Умов та правил надання банківських послуг.

Судом встановлено, що позивач, обгрунтоваючи свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом, виходив з того, що ним доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Але надані позивачем письмові докази не підтверджують факт доведення ним своїх позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-заяви від 27.09.2010 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, про порядок здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів, сплати комісії.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила були надані відповідачу для ознайомлення, що саме вона була з ними ознайомлена, розуміла їх зміст та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , а також те, що вказані документи на момент підписання анкети - заяви взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Згідно Анкети - заяви сторонами був узгоджений розмір кредитного ліміту, який не повинен перевищувати 500,00 грн.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим банком , тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та мною , як фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Матеріали справи підтверджують, що позивач при укладенні договору з відповідачем не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме: відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь банку процентів у зв`язку з недоведеністю факту досягнення сторонами домовленості про їх сплату у будь-якому розмірі, зокрема, і в розмірі, зазначеному позивачем, періодичності сплати тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19 та в інших постановах Верховного суду.

В даному випадку між сторонами не був погоджений розмір відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог в цей частині.

Анкета - Заява від 27.09.2010 року, на яку посилається позивач, не містить ніяких умов кредитування, в ній не зазначений розмір процентів за користування кредитними коштами, які з відповідача просить стягнути позивач, не містить нічого, що стосується умов кредитування, окрім анкетних даних відповідача та розміру кредитного ліміту в сумі 500,00 грн.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК У країни, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд не погоджується з тим, що відповідач погоджувала з позивачем зміни до Умов та Правил надання банківських послуг, у тому числі п. 21.1.2.12, що почали діяти з 01.03.2019 року і які стосуються зміни розміру процентів на користь позивача в бік їх збільшення. З цього приводу у відповідача ніякої згоди з позивачем не було, і цей факт є таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Оскільки сторонами не була досягнута згода відносно розміру відсотків за користування кредитом, здійснені позивачем їх нарахування та різними ставками є неузгодженим і таким, що не підлягає задоволенню.

Також матеріалами справи не підтверджується, що між сторонами була домовленість відносно нарахування позивачем пені та штрафів, які разом з тим позивачем нараховувалися та списувалися з рахунку відповідача без будь - яких домовленостей та правових підстав.

Що стосується нарахованої позивачем заборгованості за «тілом» кредиту та відсотками, суд не погоджується з розміром заборгованістю за «тілом» кредиту та відсотками, нарахованими позивачем, оскільки грошові кошти, що сплачувалися відповідачем з метою погашення «тіла» кредиту», банк списував на погашення не узгоджених відсотків, які позивач самостійно їх змінював в бік збільшення, на погашення пені та штрафів, які теж не були узгоджені сторонами в Анкеті-заяві від 27.09.2010 року. Встановлення банком неузгодженої відсоткової ставки, пені та штрафів є видами додаткових заходів, які незаконно використовувалися позивачем для збільшення вартості кредиту

Позивачем на підтвердження позовних вимог долучені до позовної заяви та невідомі відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, які не містять ніякої дати і нею не підписані на підтвердження того, що саме з зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг вона була ознайомлена та погодилася з ними.

З наданою банком довідки про зміну умов кредитування вбачається, що банк постійно порушував права відповідача як споживача фінансових послуг, на свій розсуд без узгодження з нею постійно змінював зазначений в Анкеті - заяві кредитний ліміт в бік його збільшення в декілька разів з метою збільшення вартості кредиту та отримання додаткового доходу.

Зокрема, 20.11.2013 року позивач встановив відповідачу кредитний ліміт в сумі 3000,00 грн. (замість заявленого кредитного ліміту в сумі 500,00 грн.) і відповідно почав здійснювати нарахування за користування кредитним лімітом, виходячи з суми 3000,00 грн. замість узгодженої суми - 500,00 грн. Після чого позивач неодноразове збільшував його і остання сума встановленого позивачем кредитного ліміту складала вже 19 000,00 грн. замість узгоджених 500,00 грн., тобто в 38 разів позивач перевищив узгоджений кредитний ліміт, з метою отримання додаткового доходу, який нараховував, виходячи з самовільно встановленого ним зазначено вище кредитного ліміту.

Таким чином, позивач списував сплачені відповідачем грошові кошти, які мали цільове призначення, а саме за користування кредитним лімітом в сумі 500,00 грн. та на погашення тіла кредиту за користування завищеного в 38 разів проти узгодженого кредитного ліміту. Таким чином, позивач штучно почав нараховувати відповідачу заборгованість як за тілом кредиту, так і за неузгодженими відсотками.

Вказана обставина має суттєве значення, оскільки з наданої банком виписки по рахунку вбачається, що позивач щомісячно списував з рахунку відповідача на свою користь неузгоджені відсотки за користування завищеним кредитним лімітом в той час, коли згідно Анкети - заяви відсотки взагалі не були узгоджені, а кредитний ліміт не повинен перевищувати 500,00 грн.

Банк не мав ніяких підстав однобічно в декілька разів збільшувати кредитний ліміт, який відповідно до Анкеті - заяві від 27.09.2010 року був обмежений відповідачем сумою 500,00 грн. Подальше збільшення кредитного ліміту сторонами не узгоджувалося, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як складову кредитного договору, відповідачем не підписані.

При таких обставинах суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження взагалі існування у відповідача перед ним будь-якої заборгованості, у тому числі на зазначену суму. У будь-якому разі, з врахуванням узгодженого кредитного ліміту в сумі 500 грн. заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати розмір узгодженого кредитний ліміт в сумі 500 грн. відповідно до правових висновків різних судових інстанцій.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених ними позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови в задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір із відповідача стягненню не підлягає, а всі судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш