Рішення № 101086292, 18.10.2021, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/550/21

2/579/353/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2021 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання права власності на транспортний засіб,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.02.2012 року вона як споживач послуг, на підставі заяви про приєднання до публічного договору № SUK1А!40306184 приєдналася до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщені на офіційному сайті.

Відповідно до умов договору, лізингодавець в особі ТОВ «Автоприват» передав їй, лізингоодержувачу, в лізинг транспортний засіб - Mercedes-Benz 1996 р.в. (номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ). Вона, лізингоодержувач, в свою чергу, зобов`язувалась відповідно до умов договору, щомісячно з «10» по «15» кожного місяця вносити платежі, на транзитний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автоприват» у ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно графіку, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору фінансового лізингу № SUK1А!40306184 від 20.02.2012.

АТ КБ «ПриватБанк» здійснював обслуговування договору, контроль сплати щомісячних лізингових платежів та погашення лізингу. У 2015 році вона повністю виконала зобов`язання за договором.

11.08.2016 року ТОВ «Автоприват» припинило свою діяльність. Вона не має можливості оформити документи про право власності на транспортний засіб у зв`язку із ліквідацією ТОВ «Автоприват», чим порушені її права, оскільки вона повністю виконала умови договору. Позивач користується та володіє автомобілем, однак не може ним розпоряджатись.

05.04.2016 року між ТОВ «Автоприват» та ТОВ «Автокредит Плюс» укладено договір купівлі-продажу №001/15-16, за умовами якого майно компанії ТОВ «Автоприват», яка визнана банкрутом, в тому числі автомобілі, які були оформлені за умовами договору фінансового лізингу, переходить у власність ТОВ «Автокредит плюс».

З питання перереєстрації транспортного засобу вона звернулась до ТОВ «Автокредит плюс», їй було повідомлено, що на сьогоднішній день існує проблема з перереєстрацією транспортних засобів, куплених ТОВ «Автокредит плюс» у ТОВ «Автоприват». Територіальні сервісні центри відмовляють ТОВ «Автокредит плюс» у перереєстрації куплених по договору №001/15-16 від 01.04.2016 року транспортних засобів на нового власника. У зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду для отримання рішення про перехід права власності, у зв`язку з виконанням умов договору лізингу № SUK1A!40306184 від 20.02.2012 року.

Транспортний засіб Mercedes-Benz 1996 р.в. (номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ) значиться зареєстрованим за ТОВ «Автоприват», ЄДРПОУ 33183599, юридична адреса на час реєстрації: вул. Героїв Сталінграду, 123, м. Дніпропетровськ.

Вона, позивач, виконала усі умови публічного договору лізингу № SUK1A!40306184 від 20.02.2012 р. про надання фінансового лізингу на придбання вказаного транспортного засобу, укладеного з ТОВ «Автоприват», більше 5 років добросовісно володіє вказаним транспортним засобом, відкрито, безперервно здійснює обслуговування автомобіля, доглядає за ним, здійснює необхідні ремонтні роботи, добросовісно користується рухомим майном, а інші особи не заявляють вимог щодо повернення вказаного рухомого майна, і визнання права власності не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає за необхідне, відповідно до чинного законодавства України, визнати за нею право власності на спірний транспортний засіб.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на транспортний засіб Mercedes-Benz 1996 р.в. (номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ).

Відповідачі ТОВ «Автокредит Плюс», АТ КБ «ПриватБанк» відзив на позов не подали.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.40).

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання представника не направило, від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі (а.с. 36), за змістом письмових пояснень АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення позову, просить виключити АТ КБ «ПриватБанк» з числа співвідповідачів та позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення (а.с. 20-22).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання позивача, представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк», суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутність.

Відповідач ТОВ «Автокредит Плюс» належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, до суду свого представника не направило, заяв, клопотань чи відзиву на позов суду не надало.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК України передбачено, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року між ТОВ "Автоприват" та ОСОБА_1 була підписана заява про приєднання до публічного договору № SUK1А!40306184, за умовами якої ОСОБА_1 (лізингоодержувач), який діє на підставі особистого волевиявлення, керуючись ст.634 ЦК України, дає згоду на приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.avtoprivat.com.ua. Датою укладання договору є дата підписання обома сторонами даної заяви, з моменту підписання лізингоодержувачем даної заяви та прийняття її лізингодавцем сторони набувають прав та обов`язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) (а.с. 8).

Також, з підписанням даної заяви сторонами були погоджені особливі умови договору лізингу, а саме: згідно пунктів 14, 14.1.1, 14.1.2, 14.1.4 за цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної у Додатку №1; строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів); щомісячні платежі та порядок їх сплати: щомісячно, згідно Графіку, та включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу згідно додатку№2, винагорода за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку №2, якщо інше не зазначено в публічному договорі, винагорода за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно додатку №2, якщо інше не зазначено в публічному договорі.

20 лютого 2012 року між ТОВ "Автоприват" та ОСОБА_1 були підписані додаток № 1 до договору фінансового лізингу (Специфікація та акт приймання-передачі), згідно якого ОСОБА_1 було передано предмет лізингу - автомобіль Mercedes-Benz 312D, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість 89000 грн. Дата приймання - передачі предмету лізингу 22.03.2012 (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «Автоприват» (а.с. 6, 7).

Умовами заяви про приєднання до публічного договору № SUK1А!40306184 визначено, що після підписання Додатків № 1, № 2 до договору, позивач отримав в строкове платне користування об`єкт лізингу та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, передбачені Графіком лізингових платежів, строк лізингу становив 36 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів), тобто до 20 лютого 2015 року.

Таким чином, сторонами договору фінансового лізингу № SUK1А!40306184 є лізингодавець ТОВ "Автоприват" та лізингоодержувач Жотік С.В.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що вона повністю виконала зобов`язання за договором фінансового лізингу, у зв`язку з припиненням юридичної особи ТОВ «Автоприват», та укладенням 05.04.2016 року між ТОВ «Автоприват» та ТОВ «Автокредит Плюс» договору купівлі-продажу, за умовами якого майно компанії ТОВ «Автоприват», яка визнана банкрутом, в тому числі автомобілі, які були оформлені за умовами договору фінансового лізингу, переходить у власність ТОВ «Автокредит плюс», вона не має можливості оформити документи про право власності на транспортний засіб.

За змістом позову 11 серпня 2016 року ТОВ «Автоприват» припинило свою діяльність, про що 11 серпня 2016 року до ЄДРЮОФОП внесено запис про припинення юридичної особи.

Таким чином, у зв`язку із ліквідацією лізингодавця ТОВ «Автоприват», позивач не має можливості оформити право власності на вищевказаний транспортний засіб, чим порушені її права, оскільки вона повністю виконала умови договору фінансового лізингу, проте ліквідовано сторону договору, яка б мала здійснити заходи щодо підписання документів для переоформлення права власності на позивача.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання права власності на автомобіль Mercedes-Benz 312D 1996 р.в., номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Правовою підставою позову ОСОБА_1 зазначила неможливість вирішення спору в позасудовому порядку, у зв`язку із ліквідацією ТОВ «Автоприват».

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільного Кодексу України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) згідно якого встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78 - 80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Позивач не надала доказів тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог про те, що у 2015 році вона повністю виконала зобов`язання за договором фінансового лізингу.

Також позивач не надала доказів тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог про те, що 05.04.2016 року між ТОВ «Автоприват» та ТОВ «Автокредит Плюс» укладено договір купівлі-продажу №001/15-16, за умовами якого майно компанії ТОВ «Автоприват», яка визнана банкрутом, в тому числі автомобілі, які були оформлені за умовами договору фінансового лізингу, переходить у власність ТОВ «Автокредит плюс».

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, сторонами договору фінансового лізингу є лізингодавець ТОВ «Автоприват» та лізингоодержувач Жотік С.В.

АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Автокредит Плюс» не були та не є сторонами вищевказаного договору фінансового лізингу, не є правонаступниками ТОВ «Автоприват», та не є власниками транспортного засобу, який є предметом спору, а тому не мають перед позивачем жодних зобов`язань.

Аргументи, наведені позивачем у позовній заяві щодо підстав задоволення позову, є необґрунтовані та не заслуговують на увагу суду.

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в суді, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, які складаються з судового збору (а.с. 5), суд виходить з того, що згідно ст. 141 ЦПК України понесені витрати покладаються на позивача, фактично нею сплачені.

На підставі вище наведеного, відповідно до ст.ст. 325, 328, 806, 807, 808 ЦК України, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», місцезнаходження: 49126, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Проспект Праці, буд. 2, код ЄДРПОУ 34410930, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 39586236, про захист прав споживачів та визнання права власності на транспортний засіб.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 12 листопада 2021 року.

Суддя О. В. Моргун