Ухвала суду № 101083610, 15.11.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4395/21

Провадження № 1-кп/242/788/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суду Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Носаль А.В., прокурора Кондратенка С.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Герасимця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області об`єднане кримінальне провадження № 242/4395/21 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селидове, Донецької області, громадянина України, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не одруженого, раніше судимого: 1) 27.11.2003 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі; 2) 24.10.2011 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 19.03.2018 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 06.05.2021 року звільнений умовно-достроково, невідбута частина покарання складає 6 місяців 20 днів; який зареєстрований та проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_1 ,

за, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження № 242/4395/17 відносно ОСОБА_1 ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Герасимець М.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, вважають, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просять застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений має захворювання в виді раку шлунку та у нього немає можливості, перебуваючи в у мовах ізоляції отримати медичні документи щоб розпочати лікування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як вбачається з вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів повинно містити посилання на один або кілька ризиків, передбачених ст. ст. 177, 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Поміж іншим Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Крім того, продовження тримання під вартою може бути виправдано за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», «Харченко проти України»).

Суд звертає увагу, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Тоді як наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися та обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які було вчинені в період умовно-дострокового звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та неможливості на теперішній час застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Слід також зауважити, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із чим, обвинувачений не позбавлений можливості звернутися до медичної частини Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» із клопотанням про надання медичної допомоги та здійснення відповідного лікування, відповідно до наданих ним в судовому засіданні медичних документів та встановленого діагнозу і згідно з законодавством про охорону здоров`я.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 60 діб, тобто до 12 січня 2022 року включно.

Відповідно до ст. 183 КПК України з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, майнового стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» дорівнює 45 400 грн. 00 коп. (2270 грн. 00 коп. Х 20).

Керуючись ст. ст. 177-178, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» до 60 діб, тобто до 12 січня 2022 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., які необхідно внести на рахунок: UA 828201720355259003000011792, Отримувач: ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - до 12 січня 2022 року, який може бути продовжений.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.О. Хацько