Ухвала суду № 101069528, 15.11.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9506/21

2/214/4432/21

У Х В А Л А

Іменем України

про забезпечення позову

15 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомініч С.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, пред`явленої в рамках цивільної справи №214/9506/21

за позовною заявою позивача 1: ОСОБА_1 ,

позивача 2: ОСОБА_2 ,

до відповідача 1: ОСОБА_3 ,

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт»,

про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду 11.11.2021 з позовом, в якому просять витребувати у ОСОБА_3 і ТОВ «Клініка Меделіт» та передати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належне їм на праві власності обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами.

Разом із позовною заявою позивачками подано заяву про забезпечення доказів, яку вони обґрунтовують тим, що у власності ФОП ОСОБА_4 перебувало медичне обладнання: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN:40-08975) в комплекті: датчик LA523 лінійний до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер SN: 156/24028); датчик конвексний СА 631 MHz до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер SN: 185/03919); датчик ЕС1123 END-FIRE CAVITY до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер 11205201); аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical science Co.,Ltd (Китай) (серійний номер SN: 801217009EZY); центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія) (серійний номер SN: 11021104В1); інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical science Co.,Ltd (Китай) (серійний номер SN: 581213064Е). Вказане майно ОСОБА_4 передав в оренду ТОВ «Клініка Меделіт», засновником та керівником якої він був, та за користування медичним обладнанням, на підставі договору оренди майна, щомісячно сплачувалися кошти. Після смерті ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 31.07.2021, ОСОБА_2 , дружині померлого, належить 3/4 частки вищезазначеного спадкового майна, а ОСОБА_1 , доньці померлого, – 1/4 частки вищезазначеного спадкового майна, у тому числі і корпоративні права у ТОВ «Клініка Меделіт». З 24.11.2020 на посаду керівника ТОВ «Клініка Меледіт» призначено ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася з проханням вирішити питання її участі у складі ТОВ «Клініка Меделіт», а саме продажу її долі в ТОВ «Клініка Меделіт» та поверненні медичного обладнання, яке належало на праві власності ФОП ОСОБА_4 . Однак, відповідачі медичне обладнання не повертають, погрожують його пошкодити. Відповідачі продовжують використовувати вказане медичне обладнання у своїй діяльності, отримують прибутки, але розподілення прибутку від провадження господарської діяльності з використанням медичного обладнання не відбувається, орендна плата не сплачується, використання медичного обладнання призводить до його зношення, знецінення та може вийти з ладу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять заборонити відповідачам використовувати вищевказане медичне обладнання, яке знаходиться в приміщенні ТОВ «Клініка Меделіт» за адресою: вул. Філатова, буд. 10, м. Кривий Ріг; накласти арешт на вищевказане медичне обладнання; передати на зберігання вищезазначене медичне обладнання ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою ст. 152 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору – якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі – до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.08.2020 в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20), де вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі. Зазначив, що системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України, дає можливість дійти висновку, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку із наведеним вище, заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

В порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Суддя, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, матеріали позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено вимогу витребування у відповідачів ОСОБА_3 і ТОВ «Клініка Меделіт» та передання позивачкам належного їм на праві власності обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поданій заяві зазначають, що відповідачі використовують медичне обладнання у своїй діяльності, отримуючи прибутки, що призводить до зношення обладнання, його знецінення, та як наслідок може вийти з ладу.

З наведеного вище вбачається, що позивачі у своїй заяві просять застосувати такі заходи забезпечення позову, якзаборона використання та передання на зберігання медичного обладнання ОСОБА_1 , чим фактично просять задовольнити позовні вимоги.

Варто зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом №70/2020 від 31.07.2021, зареєстровано в реєстрі за №1416, 1417, виданих приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В., право на спадщину, яке складається з обладнання, а саме: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN:40-08975) в комплекті: датчик LA523 лінійний до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер SN: 156/24028); датчик конвексний СА 631 MHz до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер SN: 185/03919); датчик ЕС1123 END-FIRE CAVITY до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus (серійний номер 11205201); аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical science Co.,Ltd (Китай) (серійний номер SN: 801217009EZY); центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія) (серійний номер SN: 11021104В1); інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical science Co.,Ltd (Китай) (серійний номер SN: 581213064Е), видано ОСОБА_2 – на 3/4 частки, а ОСОБА_1 – на 1/4 частки спадкового майна.

Таким чином, оскільки відповідачі не є власниками вказаного медичного обладнання, тому накладення арешту, як виду забезпечення позову не може бути застосованим в даному випадку, адже нормами чинного законодавства не передбачено можливість, зокрема накладення арешту на майно, яке належить позивачам.

З огляду на зазначене, суддя дійшла висновку, що позивачами не доведено рівноцінності заходу забезпечення позову змісту заявлених вимог та існування реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому наявні підстави для залишення заяви без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 149, 150-153, 353, 354, ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про забезпечення позову, пред`явленої в рамках цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт» про витребування майна з чужого незаконного володіння, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Хомініч С.В.