Рішення № 101069201, 08.11.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7227/19

Провадження № 2/185/138/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/7227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якій просить визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №30060 від 23.02.2018 року, яким квартиру АДРЕСА_1 було передано у спільну часткову власність відповідачу 1 та її дітям, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане відділом по обліку комунального майна та житлової площі Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 23.02.2018 року, видане на підставі розпорядження органу приватизації Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №30060 від 23.02.2018 року, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області Щербиною Мариною Іванівною 30.03.2018 року, номер запису про право власності 25552542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1522334612124.

Позовна заява мотивована тим, що у спірній квартирі були зареєстровані сестра позивача та її діти, після смерті матері між сестрами склались неприязнені відносини, сестра створювала позивачці перешкоди у користуванні квартирою. Тому позивач була вимушена виїхати тимчасово проживати у чоловіка, проте інтерес до квартири не втратила, в квартирі залишились її речі, постійно відвідувала квартиру. Сестра у судовому порядку зняла з реєстрації місця проживання позивача у квартирі, про що позивач дізналась у липні 2018 року, оскаржила заочне рішення, ухвалою суду в подальшому позов було залишено без розгляду. Вважає розпорядження органу приватизації, свідоцтво про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачами незаконним та таким, що порушує її права.

В судовому засіданні позивач, та її представник підтримали доводи позову, просили задовольнити, судове засідання 08.11.2021 року просили провести без їх участі, розглянути справу, вважати дії представника відповідача зловживанням процесуальними правами, затягуванням розгляду справи.

Згідно відзиву на позов, ОСОБА_2 , просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив мотивований тим, що в 2017 році відповідач зверталась до позивача з приводу приватизації квартири, проте позивач повідомила, що не бажає приймати участь у приватизації та нести витрати з цього приводу. На даний час сестра не зареєстрована у спірній квартирі. На час приватизації позивач не мала права приймати участь у приватизації квартири, тому майнових прав не порушено, не має підстав для задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог на підставі доводів відзиву, також вказав, що позов є передчасним, оскільки на даний час позивач не зареєстрована в спірній квартирі, на час приватизації проживала в іншій квартирі, в іншій сім`ї.

В судове засідання 08.11.2021 року представник відповідача, ОСОБА_2 , не з`явився, вкотре просив відкласти розгляд справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року.

22.10.2021 року представник відповідача залишив залу судових засідань при розгляді даної цивільної справи, в судове засідання 08.11.2021 року не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надав, вкотре просив відкласти розгляд справи.

Суд вважає таку поведінку представника відповідача направленою на затягування розгляду даної цивільної справи, тому враховуючи тривалість розгляду справи, вважає можливим вирішити розглянути справу в судовому засіданні 08.11.2021 року на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області просив розглянути справу без його участі, у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Представник Органу опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.08.1987 року було видано ОСОБА_5 та її донькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ордер №1032 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки про реєстрацію та склад сім`ї від 13.05.2017 року №11367 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , її діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , 2015 року, а також ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року у справі №185/3942/17 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Павлоградської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Розпорядженням № 30060 від 23.02.2018 року відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради передано у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності від 23.02.2018 року № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 та членів її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (по 1/3 частині кожному).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано станом на 08.11.2021 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (по 1/3 частині кожному) згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року у справі №185/3942/17 скасовано заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року по цивільній справі № 185/3942/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Ухвала суду набрала законної сили.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року у справі №185/3942/17 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишено без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили.

Таким чином, відновлено право проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які пояснили суду, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є рідними сестрами, у яких склались конфліктні відносини. Через конфліктні відносини ОСОБА_13 перестала проживати в квартирі АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_9 вказала, що в 2018 році ОСОБА_12 з чоловіком вигнали ОСОБА_13 з квартири, проте її особисті речі залишились в квартирі, вона навідувала квартиру, однак проживати постійно там не могла, оскільки ОСОБА_12 створювала перешкоди в користуванні квартирою. ОСОБА_13 не бажала приватизувати квартиру, коли там були прописані діти ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_10 вказала, що в сім`ї були постійні скандали через конфліктні відносини, тому ОСОБА_13 пішла жити окремо, квартиру навідувала два рази на тиждень. ОСОБА_13 не бажала приватизувати квартиру, коли там були прописані діти ОСОБА_12 . Свідок вказала, що інформація відома з розповідей ОСОБА_13 .

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом.

Статтею 346 ЦК України установлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири, у якій він постійно проживає.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщенні.

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті з цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до частин першої-другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно із частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач була позбавлена можливості постійно проживати в квартирі АДРЕСА_1 через конфліктні відносини з сестрою, ОСОБА_14 , проте позивач, ОСОБА_15 , не втратила інтерес до вказаного житлового приміщення.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року у справі №185/3942/17 скасовано рішення суду про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_2 подала заяву про залишення без розгляду позову у справі №185/3942/17 про визнання своєї сестри, ОСОБА_1 , такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Таким чином, відновлено право ОСОБА_1 користуватись та проживати у спірній квартирі.

Юридичні підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 перестали існувати.

Суд виходить з того, що у зв`язку з встановленими судом обставинами ОСОБА_2 позбавила позивача, ОСОБА_1 , права на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №30060 від 23.02.2018 року, яким квартиру АДРЕСА_1 було передано у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане відділом по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 23.02.2018 року, видане згідно з розпорядження органу приватизації Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №30060 від 23.02.2018 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області Щербиною Мариною Іванівною 30.03.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1522334612124.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп.

Учасники справи:

ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052229, місцезнаходження: м.Павлоград, вул.Соборна, буд.95.

Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, місцезнаходження: м.Павлоград, вул.Соборна, буд.95.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона