Вирок № 101065558, 15.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1495/21

Номер провадження 1-кп /521/1439/21

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Поліщук І.О.

секретаря - Шудри Г.С.

за участю прокурорів - Максименкова М.М., Федосєєва С.В.

адвоката - Дубровської Г.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163470000478 від 23.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кулагіно, Індерського району Гур`євської області, Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у приміщенні кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО», раніше судимого:

-01.11.2017 вироком Суворовського районного суду міста Одеси за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень;

- 02.07.2019 ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку з ухиленням від відбування покарання за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 01.11.2017 замінено покарання у вигляді штрафу 50 оподатковуваних мінімумів доходів громадян на 50 годин громадських робіт;

-02.08.2019 вироком Доманівського районного суду Миколаївської області, за ч.1 ст.162 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 1360 гривень. 17.09.2019 знятий з обліку у зв`язку з оплатою штрафу,

у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2021 приблизно о 13:00 годині, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 перебував у приміщенні кіоску ТОВ "МІКС МАРКЕТ КО", код ЄДРПОУ 40178415, де працює потерпіла ОСОБА_2 , що розташований з адресою: м. Одеса, вул. Самарська 57.

В подальшому, в ході конфлікту, що виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу надання йому грошових коштів та відсутності його мобільного телефону, який він залишив на дивані, у останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна, що належить потерпілій ОСОБА_2 . Далі, з метою реалізації виниклого злочинного умислу, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що його дії помічені потерпілою ОСОБА_2 та розцінюються як викрадення її майна, розуміючи, що потерпіла усвідомлює протиправний характер його дій, відкрито вихопив з гаманця, який знаходився у руках потерпілої ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3500 гривень та взяв з прилавку мобільний телефон марки «Meizu С9» чорного кольору з чохлом червоного кольору, з сім-картою № НОМЕР_1 , ІМEI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , серійний номер: НОМЕР_4 , вартістю 976,66 грн., які належать потерпілій. В подальшому, ОСОБА_1 , не реагуючи на висловлювання потерпілої про повернення належного їй майна, покинув приміщення кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО» з вищевказаним майном, що надало йому реальну можливість розпоряджатися та користуватися відкрито викраденим майном, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 4 476,66 гривень.

Крім того 14.07.2021 приблизно о 06:50 годині, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 прибув до приміщенні кіоску ТОВ "МІКС МАРКЕТ КО", код ЄДРПОУ 40178415, де працює потерпіла ОСОБА_2 , що розташований з адресою: м. Одеса, вул. Самарська 57.

В подальшому, перебуваючи в приміщенні вказаного кіоску, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, з приводу надання йому грошових коштів, в ході якого у ОСОБА_1 раптово виник умисел спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_2 , а саме грошових коштів, що знаходились на прилавку в коробці. Далі, ОСОБА_1 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи що його дії помічені потерпілою ОСОБА_2 та розцінюються як викрадення майна, розуміючи, що потерпіла усвідомлює протиправний характер його дій, відкрито взяв грошові кошти, що знаходились на прилавку в коробці в розмірі 1500 гривень. В подальшому, ОСОБА_1 , не реагуючи на висловлювання потерпілої про повернення належних їй грошових коштів, покинув приміщення кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО» з вищевказаними грошовими коштами, що надало йому реальну можливість розпоряджатися та користуватися ними, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1500 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та в судовому засіданні детально показав, як та за яких обставин він скоїв відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 .. В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що з потерпілою ОСОБА_2 проживали разом як чоловік та жінка, але без реєстрації шлюбу. Іноді сварилися, припиняли стосунки, він уїжджав до свого міста, потім повертався. Вони разом з потерпілою ОСОБА_2 проживали у приміщенні кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в цьому кіоскі потерпіла постійно працювала, він іноді допомагав їй, хоча підробляв в інших місцях. Дійсно 23 червня 2021 року приблизно об 13:00 годині він прибув до місця роботи ОСОБА_2 , у кіоск по АДРЕСА_2 , вони почали сваритися, оскільки він вимагав від неї гроші. Потерпіла відмовлялася надати грошові кошти, тому він вихопив з гаманця, що знаходився в її руці, грошові кошти у розмірі 3500 гривень. Окрім цього, в той же день, він не міг знайти свій мобільний телефон, тому забрав мобільний телефон належний потерпілій, без її згоди. Після цього пішов прогулятися, грошові кошти витратив, мобільним телефоном користувався. Окрім цього, 14.07.2021 приблизно об 06:50 годині, він знов прийшов до кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО», де знаходилася потерпіла ОСОБА_2 , вона ще не почала свій робочий день, перебирала товар. ОСОБА_1 знов став просити гроші, потерпіла відмовила, тоді він забрав гроші, які знаходилися в коробці на прилавку. ОСОБА_3 сварилася, просила повернути гроші, однак він не реагував, покинув приміщення кіоску. Грошові кошти, які він відкрито викрав у ОСОБА_2 витратив на власні нужди, на їжу, алкоголь. В теперішній час ОСОБА_1 у скоєному розкаюється, просить суд суворо його не наказувати.

Окрім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах повністю доказана і підтверджується зібраними по провадженню в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами, дослідження яких відповідно до ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються і обмежено допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень та приведеною до присяги, показала суду, що з обвинуваченим тривалий час жили разом, разом працювали в кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО». ОСОБА_1 також іноді працював окремо, на деякий час вони припиняли стосунки, потім знов мирилися. У червні 2021 року, за декілька днів, до подій, які розглядаються судом, ОСОБА_1 забрав свої гроші та кудись пішов, можливо проводити час зі своїми знайомими. 23 червня 2021, приблизно об 13:00 годині, ОСОБА_1 прийшов до кіоску, де вона працювала, вони почали сваритися, обвинувачений вимагав від неї гроші, а коли вона відмовила, він вихопив з гаманця, який знаходися і її руці, гроші в сумі 3500,00 гривень. Окрім цього, без дозволу, забрав її мобільний телефон марки «Meizu С9» чорного кольору з чохлом червоного кольору, з сім-картою № НОМЕР_1 , ІМEI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 . Після цього зник та декілька днів не з`являвся. За фактом відкритого заволодіння її майном 23.06.2021, вона звернулася до поліції, її заява внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, однак обвинувачений висновків для себе не зробив та знов 14 липня 2021 року, приблизно об 6:50 ранку, коли вона готувалася до відкриття кіоску, з`явився ОСОБА_1 та знов почав вимагати від неї гроші. Вона попереджала обвинуваченого, що вже є заява до поліції і проводиться досудове розслідування, однак він не реагував, зайшов в приміщення кіоску та з коробки, яка знаходилася на прилавку, забрав всі гроші, а саме 1500,00 гривень. Як пояснила потерпіла в судовому засіданні, ці грошові кошти належали особисто їй, це була плата за роботу в кіоску ТОВ «МІКС МАРКЕТ КО», при цьому звернула увагу суду, що грошові кошти які заробив ОСОБА_1 , він вже забрав раніше.

Цивільний позов не заявляла, ніяких претензій матеріального характеру не має, оскільки мати обвинуваченого в повному обсязі розрахувалася з нею. В судових дебатах просила не призначати покарання пов`язане з позбавленням волі, вважає, що обвинувачений вже відбув покарання, яке є достатнім для його виправлення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Дубровська Г.В., не оспорювала кваліфікацію дій обвинуваченого, не заперечувала проти застосування судом положень ч.3 ст.349 КПК України, однак в судових дебатах просила ухвалити відносно ОСОБА_1 виправдовувальний вирок, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні її підзахисного є склад кримінального правопорушення.

Адвокат наголошувала, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 фактично створили сім`ю, але при цьому не зареєстрували шлюб, така ситуація є дуже поширеною у суспільстві, а тому на майно належне одному з них, розповсюджується режим спільного майна подружжя, викрадення якого є неможливим, а тому дії обвинуваченого, які ним не оспорюються, не створюють склад злочину.

Стосовно правової позиції сторони захисту суд дійшов наступних висновків.

Законодавство України регулює стосунки чоловіка та жінки, які вирішили створити сім`ю, але з різних причини не бажають реєструвати шлюб. Підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя не є : проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу; релігійний обряд шлюбу. Всі правові норми, які регулюють відносини між подружжям, визначають взаємні права та обов`язки саме подружжя і не стосуються осіб, які проживають однією сім`єю і при цьому не перебувають у зареєстрованому шлюбі. До майна, що придбане під час проживання однією сім`єю, застосовуються норми сімейного законодавства, які регулюють правові відносини щодо права спільної сумісної власності подружжя. Стаття 74 СК України встановлює, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності ( якщо інше не встановлено письмовим договором між ними). Коли фактичне подружжя придбає майно( навіть за спільні гроші) , його як правило оформлюють на одного з подружжя. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то для «цивільного шлюбу» значення досить велике- майно оформлене на одну з осіб, є виключно майном такої особи. Оскільки факт проживання сім`єю не визначений, статус майна - приватна власність особи, яка є набувачем майна. Інша особа права на таке майно не має доки не доведе в судовому порядку, що воно є спільним.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 на додаткові запитання прокурора та адвоката неодноразово підтверджувала, що мобільний телефон «Meizu С9» чорного кольору з чохлом червоного кольору, з сім-картою № НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , гаманець, грошові кошти, які знаходилися у гаманці у сумі 3500 гривень та грошові кошти, які були викрадені обвинуваченим 14.07.2021 з коробки, що знаходилася на прилавку, є її особистою приватною власністю, тобто є виключно її майном.

Зазначені обставини, обвинуваченим ОСОБА_1 не оспорювалися

Підстав ставити під сумнів покази потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 у суду не має.

Оскільки як зазначено вище, підстав ставити під сумнів покази потерпілої та обвинуваченого не має, суд вважає, що вина ОСОБА_1 , як особи яка вчинила грабіж відносно потерпілої ОСОБА_2 доведена належними, допустимими та достатніми доказами у кримінальному провадженні.

При призначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого: є щире каяття, визнання своє вини зі стадії досудового розслідування, активне сприяння розкриттю злочину, а також повне відшкодування завданих збитків потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирок повинен також відповідати загальним засадам кримінального провадження, одне з яких верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс /Steven Willcox/ та Скотт Херфорд /Scott Hurford/ проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

У даному випадку при призначені покарання ОСОБА_1 суд враховує практику Європейського суду з прав людини. При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_1 є особою не суспільно небезпечною. Хоча він двічі судимий, однак у місцях позбавлення волі покарання не відбував, особистість обвинуваченого свідчить про необхідність призначення йому покарання за ч. 2 ст.186 КК України із застосування ст. 69 КК України.

Так, ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні двох епізодів злочинних дій. Даючи оцінку вказаним зізнанням обвинуваченого, суд вважає, що воно дано без будь-якого примусу та свідомо. Підстав вважати, що обвинувачений обмовляє себе, або дає зізнавальні покази вимушено не має.

Разом з тим, суд ухвалюючи вирок, не лише дає оцінку окремо взятим діям обвинуваченого, а враховує особистість останнього, наскільки вона проявилася у вказаних протизаконних діях. Відомості про поведінку обвинуваченого до скоєння злочину, його зв`язках та способі життя, дають можливість суду призначити покарання достатнє та необхідне для винної особи. Так обвинувачений має місце реєстрації у Миколаївській області, не одружений, має двох неповнолітніх дітей, в місті Одесі мешкав тимчасово, не має офіційної та стабільної роботи і таким чином засобів до існування. Потерпіла в судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання з обвинуваченим тривалий час, просила не призначати суворе покарання та врахувати що матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Таким чином вчинений злочин обвинуваченим ОСОБА_1 є дійсно суспільно небезпечним, оскільки посягає на право власності особи. Однак особа обвинуваченого, а також, його щире розкаяння, свідчать про можливість призначення не суворого покарання. Тобто суд, враховуючи викладені обставини які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межи, однак зв`язане з позбавленням волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після вироку, але повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 не відбув покарання за вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 01.11.2017 за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, яке на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 02.07.2019 замінено на 50 годин громадських робіт, тому невідбуте покарання за цим вироком має бути частково приєднано до покарання призначеного за новим вироком. Відповідно до ч.1 п.1 ст.72 КК України при складання покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт. Враховуючи вищевикладене, суд приєднує ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі строком на 7 днів.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не находить.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374-376 КПК України, СУД, -

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 01.11.2017 року та ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість ) місяців 7 днів.

Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня затримання обвинуваченого, тобто з 14.07.2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі - 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) гривень 72 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи № CE - 19/116-21/11258 -TB від 12.07.2021.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 02 липня 2021 року на наступне майно: мобільний телефон марки «Мейзу» в корпусі чорного кольору з чохлом червоного кольору з сім картою НОМЕР_1 , який поміщений до пакету Національної поліції України SUD 1120852; 6 купюр номіналом 5 гривень з серійними номерами: ЮЖ 3080423, ЮЖ 2885742, ЮИ 6913082,УА 4724330,УЄ 1251879,ЮП 2148569, 3 купюри номіналом 10 гривень з серійними номерами: ЮЖ 5759094,ДЦ 1731970, ХЗ 7768126, 1 купюру номіналом 20 гривень з серійним номером УГ 5952003; 2 купюри номіналом 1 гривня з серійними номерами: ТВ 8943871, СГ 0007784, які поміщені до пакету Національної поліції України SUD 1120850, номерок прямокутної форми з маркуванням «130», який поміщений до пакету Національної поліції України SUD 1120850 -скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки « Prestigio» з тріщиною на захисному склі, що запакований до спец-пакету №SUD 1121745 та знаходиться у приміщенні для зберігання речових доказів Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області -повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ..

Речовий доказ: предмет зовні схожий на молоток з дерев`яною ручкою та залізним наконечником, що запакований до пакету національної поліції України та знаходиться у приміщенні для зберігання речових доказів Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області - знищити.

Речові докази - Мобільний телефон марки «Мейзу» в корпусі чорного кольору з чохлом червоного кольору з сім картою НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілої ОСОБА_2 -вважати повернутим за належністю.

Речові докази - 6 купюр номіналом 5 гривень з серійними номерами: ЮЖ 3080423, ЮЖ 2885742, ЮИ 6913082, УА 4724330, УЄ 1251879, ЮП 2148569; 3 купюри номіналом 10 гривень з серійними номерами: ЮЖ 5759094, ЦД 1731970, ХЗ 7768126; 1 купюра номіналом 20 гривень з серійними номерами: УГ 5952003; 2 купюри номіналом 1 гривня з серійними номерами: ТВ 8943871, СГ 0007784, які поміщені до пакету Національної поліції України БІЛЛІ 120850- повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ; номерок прямокутної форми з маркуванням «130», який поміщений до пакету Національної поліції України БІЛЛІ 120851 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

С У Д Д Я: І.О. Поліщук