Ухвала суду № 101057706, 08.09.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/10555/20

Провадження № 1-кс/592/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми судді Бичков І. Г. , за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. , захисника заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 адвоката Жалковського Володимира Юрійовича, заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції скаргу (повторну) заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Сумського ВП ГУНП в Сумській області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні від 29.01.2020 року № 12020200440000388 за ч. 1 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

16.09.2020 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми зі скаргою (повторною) на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Сумського ВП ГУНП в Сумській області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні від 29.01.2020 року № 12020200440000388 за ч. 1 ст. 358 КК України, в якій він зазначив про те, що ухвалою від 04.08.2020 року його попередня скарга була залишена без задоволення з тієї причини, що, як з`ясувалося, на той час існувала постанова слідчого В. Кудлая від 18.04.2020 року про закриття кримінального провадження. Сама постанова йому не надавалася, тому він був змушений звернутися до прокурора та, відповідно, до повідомлення заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Р. Удовиченка від 02.09.2020 року № 34-3153-20 постановою заступника керівника Сумської місцевої прокуратури від 01.09.2020 року було скасовано постанову слідчого Кудлая В. В, про закриття кримінального провадження № 12020200440000388. Досудове розслідування було визначено за сектором дізнання Сумського ВП ГУНП в Сумській області. Досудове розслідування триває. Однак, станом на сьогодні, його, як потерпілого жодного разу не допитували, з матеріалами розслідування не ознайомили. Його попередні клопотання залишені без розгляду і без відповіді. Враховуючи вищенаведене, та на підставі ст. ст. 9 ч. 6; 7 ч. 1; 42-60; 303-307 КПК України, він просив: 1. Повідомити адвоката Юшкевич Є. Ю. про надходження скарги та дату і час розгляду. 2. Повідомити (викликати) заступника Сумської місцевої прокуратури Р. Удовиченка та зобов`язати його надати суду: - копію постанови від 01.09.2020 року про скасування постанови слідчого В. В, Кудлая про закриття кримінального провадження № 12020200440000388 від 18.04.2020 року. 3. Засідання здійснювати в режимі відеоконференції з приміщення СІЗО-25, м. Суми. 4. Зобов`язати сектор дізнання Сумського ВП ГУНП в Сумській області в межах кримінального провадження № 12020200440000388: - вручити йому пам`ятку про права та обов`язки потерпілого; - надати йому можливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування; - допитати його; - отримати від нього докази, та клопотання про їх витребування та з`ясування обставин (вхідний № 36922/21 від 16.09.2021 року) (а. п. 2) .

В судовому засіданні, проведеному в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції, засуджений ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні захисник заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 адвокат Жалковський Володимир Юрійович скаргу підтримав частково, просив її задовольнити частково.

Оголосивши скаргу (повторну) заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Сумського ВП ГУНП в Сумській області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні від 29.01.2020 року № 12020200440000388 за ч. 1 ст. 358 КК України, з`ясувавши його думку, вислухавши пояснення захисника заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 адвоката Жалковського Володимира Юрійовича, дослідивши документи та копії документів, які містяться в матеріалах судового провадження, прихожу до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, в тому числі, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.

Судовим розглядом було встановлено, що засудженому ОСОБА_1 не була заподіяна будь-яка шкода, а саме: моральна, фізична або майнова.

Як зазначено в ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Особа визнається потерпілою незалежно від того, один чи декілька видів шкоди їй завдано.

Кримінальний процесуальний кодекс України також допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. "Очевидність та достатність" таких підстав є оцінним поняттям, яке визначається у кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження та внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України; неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

Згідно з диспозицією ст. 358 КК України, об`єктом протиправних дій, передбачених вказаної нормою є підроблення офіційних документів. Отже, вказана норма Закону не передбачає об`єктом протиправних дій майно фізичної особи, здоров`я особи та моральної шкоди особи.

Таким чином, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, прихожу до висновку про те, що в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку, що вимоги скарги базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови слідчого, враховуючи, що такі є також предметом досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України є злочином із формальним складом, а тому слідчий суддя вважає, що слідчий органу досудового розслідування небезпідставно відмовив у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 12020200440000388 від 29.01.2020 року.

У даному кримінальному провадженні досудове розслідування проводиться за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційних документів, що відноситься до злочинів, що посягають на авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднання громадян у частині дотримання встановленого законодавством порядку обігу та використання офіційних документів. Разом із тим, це свідчить про те, що ОСОБА_1 не було заподіяно та не могло бути заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди, що є передумовою визнання особи потерпілою, відповідно до положень, викладених у ст. 55 КПК України.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Гл. 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадій досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому будь-яка інша бездіяльність під час проведення досудового розслідування до слідчого судді не оскаржуються, а відповідно до положень ч. 2 ст. 303 КПК України може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 КПК України.

Як вбачається зі скарги у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 потерпілим не визнавався, має процесуальний статус заявника та не наділений правом заявляти клопотання про вчинення будь-яких слідчих дій, а також знайомитись з матеріалами досудового розслідування.

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода й у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

З вищенаведених положень процесуального закону слідує, що права і обов`язки потерпілого виникають у особи з моменту подання нею однієї з двох заяв, а саме: про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого.

Отже, виходячи з положень ст. 55 КПК України, як на момент звернення до слідчого з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, так і на час розгляду даної скарги, у заявника не виникло прав і обов`язків потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Із змісту ст. 55 КПК України вбачається також, що обов`язок слідчого винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим виникає у нього за сукупності наступних обставин: подання особою заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого; очевидних та достатніх підстав вважати, що будь-яка з цих заяв подана особою, якій не завдано шкоди.

Оскільки такі заяви, як встановлено судом, у даному кримінальному провадженні відсутні, у слідчого не виникло обов`язку виносити постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, і не вчинення слідчим таких дій не породжує наслідку у виді набуття заявником статусу потерпілого.

Із змісту ст. 55 КПК України вбачається також, що за наявності визначених умов слідчий може самостійно визнати особу потерпілою, отримавши на це її згоду. Проте, як встановлено судом, таких рішень у даному кримінальному провадженні слідчий не приймав.

За таких обставин прихожу до висновку про те, що на момент подання клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування заявник ОСОБА_1 не мав статусу потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого та його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Із змісту вказаної норми вбачається, що обов`язок розглянути клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання виникає у слідчого щодо клопотань, поданих стороною захисту, потерпілим і його представником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Оскільки статусу потерпілого заявник ОСОБА_1 не мав та не має, відтак прихожу до висновку про те, що у задоволенні скарги (повторної) заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Сумського ВП ГУНП в Сумській області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні від 29.01.2020 року № 12020200440000388 за ч. 1 ст. 358 КК України, слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303-310, 376, 392, 532, 533 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги (повторної) заявника (скаржника) засудженого ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Сумського ВП ГУНП в Сумській області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні від 29.01.2020 року № 12020200440000388 за ч. 1 ст. 358 КК України, відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого оскарженню не підлягає і заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: І.Г. Бичков