Рішення № 101053045, 04.11.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1635/21

Провадження №2-а/430/58/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Попової О.М., за участю секретаря судового засідання Романової М.О., за позовом представника позивача - адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов представника позивача - адвоката Марченко С.Д. до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 22 липня 2021 року начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненком Євгенієм Дмитровичем відносно позивачки винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №141910.

Відповідно до винесеної постанови ОСОБА_1 визнана винною у здійсненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на неї накладено адміністративний штраф у розмірі 1700 грн. Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду без проходження контролю в`їзду-виїзду, чим порушила порядок в`їзду.

При прийнятті оскаржуваної постанови відповідач виходив з того, що 22.07.2021 року о 14 год. 19 хв., в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця Луганська - Щастя - Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду-виїзду було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка відповідно до наявної бази даних: 20.06.2021 року о 18 год. 48 хв. здійснила виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове».

22.07.2021 року о 14 год. 19 хв. здійснила в`їзд до контрольованої території України з ТОТ України через контрольний пункт в`їзду-виїзду «Станиця Луганська». Своїми діями здійснила в`їзд до ТОТ України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду без проходження контролю в`їзду-виїзду чим порушила п. 3, п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 815.

Також було встановлено, що ОСОБА_1 надано пояснення, відносно до яких вона зазначила, що 21.06.2021 року о 01 год. 00 хв. здійснила виїзд до тимчасово окупованої території України з території Російської Федерації на н.п. Донецьк (РФ) - н.п. Ізварине (ТОТ) в районі н.п. Ізварине та під час в`їзду до тимчасово окупованої території України з території Російської Федерації заходи оформлення представниками Державної прикордонної служби України не здійснювалися, намагання здійснити в`їзд до тимчасово окупованої території України встановленим порядком не підтвердила, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа скоєне правопорушення та накладене на неї стягнення оспорює, права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України їй були роз`яснені.

Факт порушення порядку в`їзду до тимчасово окупованої території України та виїзду з неї доведено поясненнями особи та витягом з бази даних «Відомості осіб», які перетнули державний кордон України

Та витягом з бази даних підсистеми «Ризик» КАІС ПС «Гарт-1» відповідно до якого у період 20.06.2021 по 22.07.2021 року відсутні дані про проходження контролю в`їзду/виїзду до/з тимчасово окупованої території України визначений законодавством України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Позивач оскаржувану постанову вважає протиправною, необґрунтованою, та такою, що винесена з суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню судом з наступних підстав:

Під час винесення постанови начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду\виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненком Є.Д. не було надано жодних доказів, підтверджуючих надання повноважень щодо розгляду справ та накладення адміністративного стягнення.

Як вбачається, з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за перетинання держаного кордону через непрацюючий пункт пропуску. З об`єктивної сторони передбачене ст. 204-2 КУпАП правопорушення полягає у порушенні порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Наведене свідчить, що правопорушення за ст. 204-2 КУпАП є порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а не фізичний перетин лінії державного кордону України. Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Крім того, в діях відповідача був допущений формальний підхід посадової особи до притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки сам факт порушення ґрунтується на припущеннях та сумнівній доведеності вини.

Відповідачем було зазначено в оскаржувані постанові, що доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, є визнання своєї вини та витяг з бази даних на підставі чого зроблено висновок про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Однак, факт визнання особою вини не може бути достовірним, достатнім доказом наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як вказано в оскаржуваній постанові. Всупереч, неправдивих висновків відповідача, позивач зазначає, що посадова особа прикордонної служби дізналася інформацію під час розмови з позивачем під психологічним впливом, ніякого витягу позивачу надано для ознайомлення не було, хоча таке прохання з боку ОСОБА_1 було неодноразовим. І лише ці пояснення, не підтверджені жодним доказом, були покладені в основу правопорушення. Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач перетнула державний кордон України саме в той спосіб та в тому місці (н.п. Ізварине), які вказані в оскаржуваній постанові. Посилання в постанові на те, що позивач визнала свою вину не можуть бути взяті до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачем було б недостатньо для встановлення в її діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач фактично відмовилася від визнання своєї вини. Таким чином, в оскаржуваній постанові відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази порушення позивачем п.3 та п. 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП. Зокрема, не встановлено порушення Порядку, оскільки не доведено факту здійснення позивачем 21.06.2021 року виїзду до тимчасово окупованої території з території РФ на напрямку н.п. Донецьк (РФ) - н.п. Ізварине (ТОТ) в районі н.п. Ізварине поза контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

Під час винесення оскаржуваної постанови, відповідачем в порушення вимог ст. 268 КУпАП не надано ОСОБА_1 права скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП. Під час складення постанови про накладення адміністративного стягнення в пункті пропуску працівники прикордонної служби після психологічного та морального тиску на позивача внаслідок тривалого, безпідставного не пропуску на територію України, вказали на необхідність поставити підписи в невідомих документах, та пообіцяли, що дозволять перетнути КПВВ «Станиця Луганська». Таким чином, позивач, не маючи юридичної освіти та перебуваючи у стані тривоги та наляканості, була готова підписати будь-які пояснення, зізнання, відмови, задля скорішого перетину КПВВ «Станиця Луганська».

Відповідачем не здійснювалась перевірка наявності обставин, які виключають відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. В оскаржуваній постанові зазначено про щире каяття та визнання вини у вчиненні правопорушення, однак, це не відповідає дійсності, оскільки вказаний текст був заздалегідь вписаний в постанову, та фактично не є внутрішнім переконанням позивача. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався за відсутності позивача, оскільки, позивачу було вказано на необхідність поставити підпис у документах та чекати поза приміщенням, в якому складалась оскаржувана постанова, що в свою чергу є порушенням ст. 268 КУпАП України.

Позивач є громадянкою України, яка вимушена тимчасово проживати на непідконтрольній території України з двома дітьми, та у той самий час має право на вільне переміщення.

Позивач весь цей час мала бажання проживати на підконтрольній українському уряду території, але здійснити цю мрію не могла, у зв`язку з браком коштів та відсутністю роботи. На даний час ОСОБА_1 переїхала до м. Ірпінь Київської області, де знайшла роботу та житло, а тому у позивача була крайня необхідність потрапити до контрольованої території України, адже для того, щоб перевезти дітей з непідконтрольної території України необхідно було здійснити відповідні дії, тому позивач вимушена була потрапити на контрольовану територію України для забезпечення переїзду на постійне місце проживання до м. Ірпінь, Київської області.

Всі пояснення позивача щодо відсутності в її діях складу правопорушення були ігноровані працівниками відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» та в жодній мірі не прийняті до уваги, після чого було винесено постанову про накладення стягнення, а не складено протокол про адміністративне правопорушення. Якщо посадовим особам, які винесли постанову не було відомо про відсутність контролю над державним кордоном України з боку органів влади під час здійснення виїзду з РФ до ТОТ на напрямку н.п. «Донецьк» (ТОТ) н.п. «Ізварине» (РФ) в районі н.п. Ізварине, останні повинні були здійснити запит, та перевірити чи забезпечено було контроль зазначеного пункту - така обставина є суттєвою, якщо орган влади може встановити що громадянин України мав виконати свій обов`язок та навмисно не виконав його, то така обставина не вважаться крайньою необхідністю. Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 204-2 КУпАП.

Таким чином, позивач вважає постанову незаконною у зв`язку з відсутністю доказів вчинення адміністративного правопорушення, формальним підходом суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи, здійснення процедури розгляду справи з порушенням прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та невідповідності змісту постанови реальним обставинам справи.

А відтак позивач вважає себе невинною, а тому і звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просить скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення за №141910 від 22.07.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України часники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача - адвокат Марченко С.Д. в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача - Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Петрів Ю. надіслав на адресу суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки приймаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування. Про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача повідомлений належним чином, до суду не прибув, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2021 року начальником кінологічного відділення впс «Станиця Луганська» Старшим прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» капітаном Литвиненком Є.Д. винесено постанову за №141910 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Так в оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 22.07.2021 року о 14 годині 19 хвилин в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська - Щастя - Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України до контрольованої території України було виявлено ОСОБА_1 яка 20.06.2021 року о 18 год. 48 хв. здійснила виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». 22.07.2021 року о 14 год. 19 хв. здійснила в`їзд до контрольованої території України з тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська». Своїми діями ОСОБА_1 здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду - виїзду без проходження контролю в`їзду - виїзду, чим порушила вимоги п. 3 та п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815. Також особою було надано пояснення, відповідно до яких вона зазначила, що 21.06.2021 року близько 01 год. 00 хв. здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України з території РФ на напрямку н.п. Донецьк (РФ) - н.п. Ізварине (ТОТ) в районі н.п. Ізварине. Під час в`їзду до тимчасово окупованої території України з території РФ заходи оформлення представниками ДПС України не здійснювалися, намагання здійснити в`їзд до тимчасово окупованої території України встановленим порядком не підтвердила, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоєне правопорушення та накладення на неї стягнення не оспорює, права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України йому були роз`яснені.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне:

Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

З пункту 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що особи, транспортні засоби, що в`їжджають - виїжджають, товари (вантажі), що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій через контрольні пункти в`їзду-виїзду, підлягають контролю в`їзду/виїзду.

Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, представником відповідача - Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби не надано жодних доказів того, що позивач перетнула державний кордон України саме в той спосіб, та в тому місці (в пункті пропуску «Ізварине»), які вказані у оскаржуваній постанові. Посилання в постанові на те, що позивач визнала свою вину суд не бере до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачем було б недостатньо для встановлення в її діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач фактично відмовилася від визнання своєї вини.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що представником відповідача не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п.п. 3 та 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд вважає, що представник відповідача не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови №141910 від 22.07.2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є юридичною особою та в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 454 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2212639063.1 від 28.07.2021 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону (військової часини 9938), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов представника позивача - адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» капітана Литвиненка Євгенія Дмитровича за №141910 від 22.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону - військової часини 9938 (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 58) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 15.06.2004 року, РНОКПП НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя О.М. Попова